|
|
.gif)
|
|
|
2021-04-06 09:33 | Олена Підгрушна: «Давайте не будемо, дайте я просто забуду цей день»
|
|
|
|
Оскільки розмови із капітаном жіночої збірної Оленою Підгрушною зазвичай дуже інформативні, то і це спілкування не стало вийнятком. В інтерв’ю biathlon.com.ua спортсменка розповіла про сезон, про гонки, які вона пам’ятатиме дуже довго, про враження від призначення Уроша Велепеця на пост головного тренера жіночої команди, а також про те... як виникла ідея написання майбутньої книги!
- Олена, яким для вас видався цей сезон?
- Досить цікавим, нестандартним. З однієї сторони, він був складним, адже ми не мали змоги під час сезону поїхати додому, а з іншої – це були нові виклики, оскільки ми змогли витримати такий довгий проміжок часу без повернення в Україну, при цьому підтримуючи позитивний мікроклімат. Звісно, ми намагалися показати максимально хороший результат при тій підготовці, яка у нас була до змагального періоду.
- З яким етапом або ж гонкою цьогоріч пов’язані найкращі спогади?
- З етапами, на яких була хороша фізична форма, коли були красиві фініші, хороша стрільба (посміхається). В першу чергу, мені запам’яталося Контіолахті, де на спринті я пробігла досить швидко, фактично, за часом лідерів - програш був зовсім невеликий. Звісно, хороші спогади пов’язані із медаллю чемпіонату світу, хоч і з невеликими гірким присмаком, але все ж-таки, це позитив. Крім того, були й інші естафети, де я на фініші боролася з лідерами, для мене це також великий позитив (посміхається).
- А як щодо гонки про яку навіть не хочеться згадувати?
- В першу чергу це фініш з Еберґ. Там були і мої помилки, і її наглість. Досі у нас багато суперечок, багато обговорень цієї гонки, і коли знову піднімається ця тема, я вже прошу своїх друзів та рідних: «Давайте не будемо, дайте я просто забуду цей день» (сміється). Поки що не вдається його забути, і я дійсно за це дуже сильно переживаю.
- Настільки сильно ця гонка вплинула на вас?
- Так, адже у тебе є відповідальність не тільки за свій результат, але, в першу чергу, за командний. Всі ці мої півсекундні програші в моїй пам’яті залишаються гірким осадом.
- Якраз щодо фінішів в естафетних гонках… У цьому сезоні було дуже багато командних стартів в яких боротьба за місця була до останнього, а часом навіть після гонки вирішувалась доля нашої команди. Яка естафета, із немедальних, вам найбільше запам’яталася?
- Напевне, найперший і найяскравіший фініш – фініш з Лізою Хаузер на початку сезону. Здавалося, що я її вже обійшла, а потім вона знову мене перегнала… Це був мій перший яскравий програш у цьому сезоні, він мені найбільше запам’ятався.
- З огляду на те, що цей сезон був особливим, чи було те з чим так і не вдалося змиритися?
- З результатом в протоколі, він мене не задовольняв (сміється). Була стрільба – не було бігу, був біг – не було стрільби, було і те, і інше – погодні умови заважали проявити себе. І, як не крути, але фінішний результат в протоколі постійно викликав невдоволення.
- Кілька років поспіль нашій команді не вистачає зовсім трішки, аби повернути квоту у 6 спортсменок. Чи впливає на команду те, що буквально 1-2 вдалих старти, і повна квота могла би знову бути в наших руках?
- Я не можу сказати, що на нас це впливає психологічно. Кожного року ми починаємо сезон із думкою про те, що нам необхідна квота, і що для цього ми маємо робити все можливе. Якби ми думали лише про свій результат, то ми б виходили на старт лише тоді коли це потрібно нам, тобто у момент, коли ти в хорошій формі, в хорошому настрої і з чудовим самопочуттям. А так, не дивлячись на свій фізичний стан, ми все ж виходимо на кожен старт і максимально викладаємось у цих гонках, навіть у своїх найгірших фізичних кондиціях.
- Багато розмов серед уболівальників під час Чемпіонату України було про біатлонний комплекс у Буковелі. Відгуки про нього у спортсменів дуже суперечливі: ніби все і непогано, але попереду ще дуже багато роботи. Які плюси та мінуси ви можете виділити станом на сьогоднішній день?
- Перший «плюс» це те, що він є (сміється), те, що Україна намагається побудувати стадіон, який відповідатиме усім міжнародним стандартам. Але, звісно, ще дуже багато роботи – траса і стрільбище потребують доопрацювання. На чемпіонаті України ми мали змогу детальніше ознайомитися із трасою: є ліва сторона з підйомами, а права – більш полога. Перша частина лівої сторони – чудова, є підйоми, все супер, а друга… ті спуски, без контрухилів досить небезпечні. Під час масового старту було дуже багато падінь, а перед естафетною гонкою змінилася погода, і, спочатку була заморожена лижня, відповідно, було надзвичайно складно «вписатися» у поворот. Фактично, в той момент туди навіть ніхто не їхав, тому що можна було вилетіти із траси. Вже коли погода трішки змінилася, випав свіжий сніг, можна було спокійно з’їхати. Але такі моменти не можна пропускати, їх варто коригувати, вносити зміни у рельєф і створювати контрухили. Звісно, це все можна зробити.
- Коли ви дізналися про те, що Урош Велепець повертається у збірну України? З огляду на те, що в минулому сезоні ви хотіли із ним працювати, ви по особливому задоволені цьому поверненню?
- Так, у минулому році було таке бажання. І цьогоріч, коли закінчувався сезон, ми також піднімали тему спільної роботи з Урошем, з Юлею, з Олександром Володимировичем Кравченко. Планувалось, що ми навіть можемо об’єднатися, пересікатися на певних зборах. Вже у Буковелі, безпосередньо під час чемпіонату України, Володимир Михайлович Бринзак вів розмову про те, щоб Урош повністю взяв під опіку жіночу збірну. Звісно, я це позитивно приймаю. Вважаю, що він може багато дати як і нам, професійним спортсменам, так і молодим біатлоністкам, які також потрапляють у команду на підготовку до нового сезону.
- Чи є зараз розуміння як буде відбуватися підготовка зважаючи на те, що ваш особистий тренер - Олександр Кравченко буде помічником Уроша Велепця. Хто у більшій мірі курируватиме вашою передсезонною підготовкою?
- Два в одному (сміється). Я дуже поважаю обох тренерів, до обох прислухаюсь, обидва мені дуже багато дали, тому, думаю, вони знайдуть спільну мову як потрібно буде мене готувати, і це буде спільна робота (посміхається).
- У цьому році ви активно почали вести свої сторінки в соціальних мережах. Сказати, що дописи просто пізнавальні – нічого не сказати ) Вболівальники дізналися дуже багато цікавого. Як виникла ідея писати про біатлон?
- Так склалися обставини, що у моєму житті з’явився менеджер – Лілія Проць (посміхається). Спочатку вона задавала мені різні запитання для глибшого розуміння біатлону, я їй почала відповідати. Згодом у неї виникла ідея, що на мої відповіді на її запитання можна робити дописи і подавати читачам, на широкий загал. Ми об’єдналися в цьому напрямку. І так поступово ми створили своєрідний, як його вже назвали «блог», або ж «енциклопедію» біатлону (посміхається). Ми і надалі продовжуємо рухатися та розвиватися у цьому напрямку – будемо реалізовувати нові ідеї.
- Текст для дописів ви пишете самостійно?
- Так. Звісно, при потребі, Лілія коригує, але каже, що відсоток корекції дуже маленький, і що я добре пишу. Я їй вірю (сміється).
- Ці дописи є матеріалом для майбутньої книги Олени Підгрушної?)
- Так! Безперечно, у пріоритеті Олімпійські ігри. Книга буде писатися у процесі, щоб це в жодному разі не заважало роботі. Зараз ми починаємо співпрацювати із видавництвом, яке буде видавати книгу, шукаємо людину, яка допоможе нам скласти структуру книги, а також редактора. Точного терміну презентації книги немає: це буде або до Олімпіади, або після.
- У вас доволі напружений спортивний графік, але ви все ж знаходите час для написання текстів. Виникає питання: де?)
- Це досить цікавий момент, тому що коли ми лише починали нашу співпрацю, і Ліля запропонувала свою допомогу, я їй одразу сказала, що у мене на це немає часу, я не маю можливості займатися своїми сторінками у соціальних мережах. Спочатку я від цього задуму відмовлялася, але Ліля запевнила, що допоможе мені, і, в результаті дійшло до того, що коли у мене приходило натхнення, був вільний час впродовж відпочинку або переїзду, я спокійно сідала за написання текстів – все відбувалося та відбувається легко (посміхається).
- Після того як у минулому році ніхто не мав можливості поїхати на відпочинок, цьогоріч багато українських спортсменів планують відновити сили на морі. Як щодо вас?
- Думаю, що в часи коронавірусу про подорожі взагалі не можна казати в завершеній формі (посміхається). Звісно, хочеться відпочити, а де буде цей відпочинок – чи вдома в мами на городі, чи в Києві на асфальті – час і пандемія покаже (сміється).
Спілкувалася Дарія Вирста
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 3)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
