|
|
.gif)
|
|
|
2022-12-02 16:59 | Іван Крулько: Моє головне завдання – створення системи с прицілом на перспективу
|
|
|
|
 «Зміна поколінь», яка через цілком об’єктивні причини так важко проходить в збірній України, розпочалась в українському біатлоні зі зміни керівництва федерації. Два тижні тому під час Звітно-виборної Конференції було обрано нового керівника вітчизняного біатлону, яким в гострій конкурентній боротьбі став народний депутат України Іван Крулько. Своє перше на цій посаді велике інтерв’ю, що є логічним продовженням програмного виступу перед делегатами Конференції, президент Федерації біатлону України дав для читачів нашого сайту.
- Іване Івановичу, вітаємо з початком дебютного для Вас сезону в якості очільника українського біатлону. Які Ваші враження від перших змагальних днів?
- Дякую. Насправді, я прийшов на посаду президента Федерації біатлону України в той момент, коли підготовка до сезону вже добігала свого завершення – спортсмени перебували на завершальних зборах перед стартом Кубка світу та Кубка IBU. Якщо говорити про перші гонки, то вони зазвичай бувають непростими. Але для нас вони видались особливо непростими, тому що жіноча команда отримала проблеми зі складом – через хворобу не змогли взяти участь у першому етапі Юлія Джима та Анастасія Меркушина.
Також варто розуміти, що на трьох останніх етапах минулого сезону наші біатлоністи не виступали через війну в Україні. А зараз військові дії вплинули на емоційний стан, а можливо і на тренувальний – будемо це вирішувати. Але правда в тому, що результати поки що в нас непрості, особливо в жіночій команді. У хлопців справи краще, але це також не зовсім те, чого чекають вболівальники. Однак ми продовжимо вірити в наших біатлоністів, підтримувати їх. І головне – будемо працювати над тим, щоби в нас підростала серйозна зміна, з’являлося молоде покоління, яке зможе створювати конкуренцію.
- Для вболівальників, які не надто активно цікавляться внутрішньою «кухнею» українського біатлону, Ви – людина нова. І тому Ваше обрання сприйматимуть досить насторожено. Розкажіть, коли і як Ви прийшли в біатлон?
- Біатлон для мене розпочався з дитинства, коли я став палким вболівальником цього виду спорту. Пізніше відвідував різноманітні біатлонні змагання, в тому числі етапи Кубка світу. Коли вже працював депутатом парламенту і мав певні можливості, почав активно допомагати розвитку біатлону. Зокрема в тому, аби в Україні з’явився сучасний стадіон категорії А в Буковелі, який зараз вже готовий з технічної точки зору, але потребує добудови з точки зору адміністративних будівель. За ці кілька років там виконано величезну роботу, і я вважаю, що це буде арена, якою ми зможемо пишатись і де будуть готуватись наші спортсмени. Але найголовніше - щоби після завершення війни там відбувались міжнародні змагання. Це моє прагнення.
Власне, ця робота, яку я виконував як волонтер і великий прихильник біатлону, зблизила мене з Федерацією біатлону, і ми продовжили працювати в одному напрямку. А потім так вийшло, що мені запропонували свої зусилля, досвід і знання докладати вже в якості президента федерації і заради розвитку біатлону.
- Ви – успішний політик, народний депутат двох скликань. Чи буде у Вас достатньо часу, аби приділяти його управлінню біатлоном? За час президентства Володимира Бринзака біатлонна спільнота «звикла» до ретельної уваги з боку керівництва.
- Якою б зайнятою не була людина, в неї все залежить від вміння правильно розподілити свої час, енергію і зусилля. Якщо це все розподілити правильно, то часу вистачить. Я в своєму житті звик працювати багато і керувати своїм часом так, щоб його на все вистачало. Поки що по перших тижнях на посаді президента усі, хто працює разом зі мною, можуть підтвердити, що робота ведеться активно і вже має перші результати – яких не було раніше, але які зараз стали реальністю.
- Атмосфера під час виборів на Конференції федерації була досить гарячою. Чи не виникло у Вас напруги у відносинах з іншим кандидатом, Дмитром Підручним, і його командою? І як Ви плануєте будувати відносини з різними векторами впливу в українському біатлоні?
- Ви почали з того, що я – політик, пройшов вже десятки різних виборів, з’їздів і конференцій, серед яких були й більш гарячі. Тому те, що відбулося 14 листопада – це нормальна робоча атмосфера, вибори з двома кандидатами, кожен з яких представляв свою програму, намагаючись отримати підтримку делегатів. З Дмитром Підручним в мене абсолютно нормальні відносини – були до цього, є зараз, і, сподіваюсь, будуть в майбутньому. Зразу після Конференції я йому першому потис руку і буду всіляко підтримувати його, як спортсмена. Думаю, Дмитро ще не сказав свого останнього слова в світовому біатлоні. З мого боку, як президента, буде лише підтримка і допомога в тому, аби він міг себе реалізувати, як успішний біатлоніст.
- Період головування в федерації Володимира Бринзака відзначився чималими досягненнями наших біатлоністів, на яких «виховалась» більшість наших вболівальників. І Вас неодмінно будуть порівнювати з Володимиром Михайловичем. Чи готові Ви до такого виклику?
- По-перше, я вважаю, що з усіх федерацій зимових видів спорту біатлонна є найбільш успішною. І Володимир Михайлович доклався до цього, самовіддано протягом 24-х років працюючи на посаді президента. Так, в нас були прекрасні успіхи, і нам потрібно намагатись їх підтримувати.
Але якщо говорити про порівняння в  спорті, то порівнювати можна спортсменів – тому що вони показують результати на трасі. Наше ж завдання, як менеджерів, - організувати їм можливості. Щоб спортсмени могли працювати, тренуватись, і показувати те, на що вони здатні. З цієї точки зору проблем не буде – такі умови ми біатлоністам забезпечимо.
Крім того, своїм завданням я вбачаю розбудову інфраструктури біатлону. Потрібно збільшувати кількість точок, де діти могли б тренуватись. Адже зараз у нас є зміна поколінь – вона логічна. Але питання в тому – чи є в нас резерв, який може підхопити естафету у тієї ж олімпійської четвірки у жіночій команді? Сказати, що ми маємо десять спортсменок, які рівноцінно змагаються за місце в основі, було б перебільшенням. Тому ми будемо працювати над тим, щоби забезпечити резерв, і якомога більш широкий.
- Серед частини вболівальників популярна думка, що Ви – креатура Бринзака у біатлоні, і, зважаючи на зайнятість у парламенті, будете лише номінальним головою федерації, а насправді продовжить керувати нею Володимир Михайлович.
- Я ніколи не заперечував, що знаю Володимира Михайловича, дуже його поважаю за роботу, яку він зробив в біатлоні. Але ніколи і на жодній з займаних посад я не був «весільним генералом». Звісно, з Володимиром Михайловичем ми будемо продовжувати спілкуватись, але що стосується прийняття рішень, то я буду діяти, як президент з усіма повноваженнями. Ті, хто мене знають, підтвердять, що я в роботі ніколи не був суто номінальним керівником. І, я впевнний, в моєму житті – і політичному, і в інших сферах – такого ніколи не буде. Тому рішення, які будуть прийматись, ухвалюватимуться колективно, але при цьому мені ніхто не буде вказувати, що і як робити.
- Напевне, найважче зараз питання в українському спорті – фінансування. Не секрет, що біатлон значною мірою фінансувався державою. Але військова агресія росії змусила спрямувати кошти державного бюджету на користь оборонних потреб. Як виживатиме біатлон за таких умов?
- Ми вже маємо приблизний план на наступний рік, і можу сказати, що принаймні мінімально необхідними коштами, аби система біатлону функціонувала на належному рівні, ми будемо забезпечені. Міністерство, не в повному обсязі, але продовжить фінансувати збори і змагання. Крім того, ми плануємо залучати кошти місцевих бюджетів і спонсорські кошти, а також надходження від Міжнародної федерації біатлону за виступи збірної. З цих джерел і будуть фінансуватись заходи, які передбачені нашим календарним планом.
- В цей перелік заходів входить відновлення інфраструктури, зокрема, в Чернігові?
- Безумовно, моїм завданням, як президента федерації, є вибудувати систему. Система ніколи не дає дуже швидких результатів, але вона створює міцний фундамент для того, щоби ці результати з’явились у майбутньому. Тому нам потрібно робити біатлон масовим спортом, розбудовувати інфраструктуру, адже мій особистий досвід показує, що наявність інфраструктури завжди призводить до результату, до збільшення кількості молодих людей, дітей, що займаються тим чи іншим видом спорту. І ми цим, безумовно, будемо займатись.
І я вже можу сказати, що в тих планах, які я перед собою бачу, є відбудова не лише чернігівської бази, яка зруйнована внаслідок російської агресії. Це також відбудова сумської бази, завершення тернопільської бази, це також Новояворівськ у Львівській області. Крім того, ми ще би хотіли мати сучасну базу в Тисовці. Безумовно, серед пріоритетів – завершення біатлонного стадіону в Буковелі, побудова бази в місті Києві а також в Київській та Харківській областях. Це серйозний перелік, чималий тягар і непроста робота, тому що за роки незалежності кошти у спортивну, зокрема біатлонну, інфраструктуру інвестувались не дуже активно.
Можу сказати, що по Чернігівській області в нас вже йде робота. Чернігівська обласна рада вперше прийняла комплексну програму розвитку біатлону – тут добре спрацювали і голова Військово-цивільної адміністрації, і керівництво обласної ради, які разом з депутатським корпусом одноголосно прийняли цю програму, в рамках якої, зокрема, закладені кошти на проектно-кошторисну документацію відбудови чернігівської бази.
Тут потрібно розуміти, що документація у нас дуже часто знаходиться у дуже непростому стані. Наприклад, що стосується чернігівської бази, - вона не є цілісним майновим комплексом. Там на одному об’єкті три господарі! Це Центр олімпійської підготовки, який керується Міністерством молоді і спорту. Це комунальне підприємство - тобто, фактично комунальна земля, яка є власністю області. І третій власник – Академія аграрних наук, яка також володіє землею. Для того, щоби почати там щось робити, усе це, в першу чергу, потрібно привести до єдиного знаменника – створити єдиний цілісний майновий комплекс, щоб господар був один. Тоді цю базу можна почати відбудовувати.
Сьогодні (розмова відбулась у четвер ввечері – прим. Є.Т.) я був у місті Києві, де функціонує дитячо-юнацька спортивна школа з біатлону. Нами також подано пропозиції до бюджету міста Києва, і я дуже сподіваюсь, що київськи депутати також почують наші аргументи. Там вже є побудована минулого року лижеролерна траса, і я сподіваюсь, що ми в місті Києві створимо сучасний комплекс, де зможуть займатись діти, яким цікавий біатлон.
Крім того, я встиг вже побувати у Новояворівську, де також є хороша комунікація і з обласною владою, і з міською владою: мер міста дуже любить спорт, і готовий допомагати. Там потрібно також відновлювати біатлонний стадіон разом зі стрільбищем. Проект вже готовий, потрібно лише фінансування.
Це все ті кроки, які є конкретними. Тому що можна багато розповідати про те, як ти любиш спорт, як за нього вболіваєш, і навіть нарікати на те, що ніхто цим не займається. А можна знаходити час і вирішувати конкретні питання для здійснення конкретних справ. Зрушувати ті пласти, які не рухались роками. Це є конкретний результат, хоча результат від цього видно лиш пізніше. Але найголовніше – щоби тренери розуміли, що вони мають роботу, батьки і діти бачили, що їм є де займатись, і звертали увагу на такий вид спорту, як біатлон. А це значить, що у нас виросте хороше покоління біатлоністів, які будуть радувати вболівальників.
- До речі, про нове покоління. У своїй програмі перед виборами президента Ви заявили амбітну мету – введення «уроку біатлону». По-перше, уточніть, будь-ласка: маються на увазі загальноосвітні школи чи спортивні?
- Справді, це дуже великий пласт роботи. Зараз ми знаходимось на тій стадії, що українські науковці, які працюють в ВНЗ спортивного спрямування, розробили шкільний модуль для такого уроку біатлону. Після цього такий модуль має пройти експертизу у міністерстві, і на основі цього ми зможемо розпочати формування програми.
Оскільки наша країна знаходиться у війні, і ворог – російська федерація – нікуди не подінеться і залишиться нашим проблемним сусідом, то ми маємо це враховувати, і мусимо вчинити як в Швейцарії, де кожен громадянин вміє володіти зброєю і може себе захистити. Так само і в нас має бути вибудована система, за якої українські молоді люди навчалися б володінню зброєю. Це ціла серйозна культура, що збільшує відповідальність громадянина. І водночас це – фізична підготовка. Таке поєднання забезпечує єдиний вид спорту – біатлон. І я вважаю, що якщо українська влада бажає, аби українці завжди могли захистити себе, свою країну, то якраз біатлон, як прикладний вид спорту, є основою для такої роботи.
Ми вже маємо приблизні розрахунки, скільки коштів потрібно для однієї школи, щоби таку програму запустити. Звісно, не все одразу: спочатку це робитиметься через експеримент на базі кількох регіонів. Якщо цей експеримент виявиться успішним, його можна буде розповсюджувати і на інші загальноосвітні заклади.
Тут, безумовно, є кілька проблемних питань: з чого стріляти, куди стріляти, де бігати або кататись на лижах. Адже не забуваймо, що біатлон – це не лише лижі, а й лижеролери і навіть крос. Тому кліматичні зони в Україні на заваді не стануть.
В цій системі є й наступна сходинка – спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи, де діти, які будуть показувати певні успіхи, зможуть продовжувати займатись на більш поглибленому рівні. І ті, хто матимуть сили і бажання – готуватись до спорту вищих досягнень. Таким чином, резерв, з якого можна буде виховувати майбутніх чемпіонів, збільшиться кратно.
Якщо ідею буде сприйнято, а я планую над цим працювати, ми матимемо таку програму. Зараз ми розпочали співробітництво з такою організацією як «Пласт» - це українські скаути і пластуни, які радо сприйняли нашу ідею, щоб під час своїх таборів проводити майстер-класи з біатлону. Планується, що у таких заходах візьме участь близько 700 дітей.
- Повернімось до спорту вищих досягнень. Чи є у Вас розуміння того, яким може бути цей сезон для національної команди? Мається на увазі не рівень спортивних результатів – то прерогатива тренерів, а представництво команди, заповнення квоти: в Кубках світу та IBU, міжнародних юніорських змаганнях?
- Квоту ми будемо заповнювати. Наша збірна готується і до участі у Всесвітній Універсіаді, яка відбудеться на початку наступного року в США – туди поїде досить хороша команда. Крім того, ми плануємо брати участь у всіх календарних змаганнях – якщо, звісно, цьому ніщо не завадить. Адже, як ви знаєте, ми мали й після Олімпійських Ігор брати участь у березневих етапах Кубку світу, але змушені були пропустити їх через війну.
Але наразі ми плануємо брати участь і на етапах Кубка світу, Кубка IBU, юніорських змаганнях, не кажучи вже про чемпіонати світу та Європи. Більше того, ми також плануємо провести чемпіонат України, який відбуватиметься з 22-го до 26-го грудня в Сянках на Львівщині. І ми маємо намір трішки змінити підхід до його проведення, оскільки останніми роками такі турніри проводились досить камерно, за участі лише спортсменів та тренерів. Я би хотів, щоб на такі змагання приходили вболівальники, формуючи таким чином в Україні культуру, завдяки якій біатлон можна дивитись не лише по телевізору, або виїжджаючи кудись за кордон. Ми повинні мати змогу побачити найкращих і улюблених наших спортсменів, повболівати за них. Тому на чемпіонат України в Сянках ми цього року запросимо вболівальників. Сподіваємось, що партнери нашої федерації організують там якісь фудкорти, невеличку програму, і взагалі біатлонний настрій. Щоби всі бажаючі могли повболівати і отримати задоволення.
- До речі, чи плануєте Ви відвідувати змагання? Наскільки тісним буде Ваш контакт з тренерами національної збірної?
- З тренерами національної збірної, зокрема, з Юраєм Санітрою, ми знаходимось на постійному контакті, спілкуємося ледь не щодня: про те, в якому стані команда, як себе почувають спортсмени… Також я планую по мірі можливостей відвідувати етапи Кубка світу, обов’язково брати участь у чемпіонатах України. По-перше, мені це самому подобається, а тепер я вважаю це й своїм обов’язком, адже чемпіонати надають також можливість неформального спілкування з самими спортсменами, коли вони можуть безпосередньо задати ті чи інші питання, які їх хвилюють.
- Звісно, під час головування в федерації Ваш погляд на стан речей може змінюватись. Але розкажіть Ваше бачення кількох ключових питань станом на зараз? Перше – натуралізація спортсменів (загалом як явища, не з росії).
- Така практика існує у багатьох видах спорту, і це не нами вигадано. Була вона присутня і в Україні. Тому я ставлюсь до неї, як до факту – незалежно від того, подобається мені це чи ні. Подивіться, скажімо, на команду Бельгії, де виступають натуралізовані спортсмени з Франції. Та ж сама Словаччина отримала визнання завдяки натуралізованій Анастасії Кузьміній, яка не потрапляла до складу російської команди, а в Словаччині стала лідером.
- Тобто, якщо якийсь умовний спортсмен з умовної, скажімо, Молдови…
- До речі, якраз в Молдові виступає наша українська біатлоністка. Є речі, які відбуваються незалежно від нас. А щодо моєї реакції на таку гіпотетичну можливість, то скажу, що мій підхід полягає в тому, що ми маємо покладатись на власні сили. Ми повинні виховувати наших українських спортсменів, які мають показувати гідні результати на міжнародних змаганнях. І ми маємо створити всередині України таку конкуренцію, що будь-який інший спортсмен, який хотів би виступати за Україну, не міг би так просто витримати конкуренцію з точки зору спортивних результатів. І просто так брати спортсмена з-за кордону, просто тому, що він хоче виступати, не має ніякого сенсу.
Але тут є й інший аспект. Якщо якийсь перспективний спортсмен пов’язав своє життя з Україною (наприклад, батьки переїхали, чи одружився), то ми не маємо зачиняти йому дорогу в спорт. Розумієте, в нас насправді для потрапляння до національної команди, потрібно бути громадянином України. Як юрист я можу сказати, що набуття громадянства України – досить складна процедура. Його надає лише Президент України. Але після набуття громадянства ця людина користається усіма правами: і виборчим, і соціальними, і правом на працю, зокрема і в сфері спорту. Я не можу поділяти громадян на тих, хто народився в Україні і тих, хто набув громадянство з інших причин. Закон говорить, що усі громадяни мають рівні права.
- Зміна поколінь: «примусова» чи за результатами?
- Примусово взагалі нічого бути не може. Все має бути продемонстровано у змагальній боротьбі. Хто кращий – той повинен мати кращу перспективу.
- Іноземні тренери – так чи ні?
- Ну в нас зараз працює Юрай Санітра, і показує себе з дуже хорошого боку. Я сподіваюсь, що цю співпрацю ми продовжимо, принаймні на цьому етапі. І взагалі про тренерів я скажу, що навіть якщо б я хотів щось змінити, то на цій стадії сезону це вже не можливо, адже не призведе до реального результату. Про якісь зміни, оновлення, уточнення можна буде говорити лише після завершення цього сезону.
 - Що першочергове – поточні результати в міжнародних змаганнях чи робота на перспективу?
- Тут не можна розділяти, це є цілісний комплекс. Але наразі я для себе ставлю головним завданням створення системи с прицілом на перспективу. Тому що вплинути на поточні результати на міжнародних змаганнях, як президент федерації, я не можу. Я можу лише вболівати і допомагати. Спортсмени готувались до сезону, пройшли усі збори, а зараз ми дивимось на результати. І за наслідками кількох етапів ми зможемо робити перші висновки, наскільки ефективно була проведена робота з підготовки до сезону. І вже за наслідками такого аналізу приймати рішення – будемо ми щось змінювати, чи залишимо, як є.
- Питання пріоритетності. Кубок світу чи Чемпіонат Європи?
- Звісно, Кубок світу, хоча і є комерційними змаганнями, більш статусний. Але треба брати участь і там, і там. І, безумовно, до чемпіонатів Європи ми також будемо готуватись.
- А взагалі, чи можлива, нехай не зараз, а в перспективі, переорієнтація фінансування з ухилу на держбюджет на користь спонсорського? З відповідною зміною пріоритетів.
- Якщо в нас буде черга спонсорів, які будуть готові інвестувати в розвиток спорту, тоді в нас, безумовно, з’явиться більше можливостей. Але наразі під нашим офісом такої черги немає. І залучення таких людей і організацій відбувається лише через нашу проактивну роботу і ініціативу.
- А як щодо ідеї законодавства про меценатство, зокрема і в спорті. Чи може це стати додатковим стимулом?
- Такий Закон прийнятий, я за нього особисто голосував. Інше питання, наскільки цей Закон реально працює. Я вважаю, що на даному етапі він, на жаль, здебільшого є декларативним. Тому що він не дає серйозних бонусів для бізнесу, який хоче інвестувати в спорт, і тому поки що не є аргументом для цього. Але перший крок зроблений, і тепер над цим Законом потрібно працювати, наповнювати його реальним змістом. Оскільки бізнесмени – зазвичай прагматичні люди, і для здійснення кроку щодо інвестування у спорт, вони мають бачити якусь вигоду, зокрема і в оподаткуванні.
Але давайте ще одне скажемо. В якому стані зараз є бізнес у воюючій країні? Якщо купа підприємств не працює, велика кількість з них зруйновані внаслідок російської агресії, частина бізнесменів виїхали за кордон. Тому потрібно бути реалістами: зараз об’єктивно немає великої кількості бізнесменів, готових вільні кошти інвестувати в спорт. Але ми їх шукаємо, на жоден день не зупиняємо цю роботу.
- І на завершення. Якою Ви бачите свою місію на посаді президента Федерації? І яким бачите український біатлон за чотири роки?
- По-перше, я є людиною, яка націлена на конкретний результат. Я хочу побудувати систему, яка буде популяризувати біатлон серед молоді. Я би хотів, щоб біатлон в Україні став масовим спортом, щоби якомога більше молоді позбувалися шкідливих звичок, і займались фізичною культурою, зокрема через біатлон. Я думаю, що за термін каденції, на яку мене обрали, ми зможемо закласти серйозний фундамент, і, сподіваюсь, побачити перші результати цієї роботи.
Я є президентом федерації лише два тижні, але мені вже є про що розповісти стосовно виконаної роботи. Я не став займатись кабінетною роботою, а пішов «в поле» - туди, де потрібно займатись розбудовою інфраструктури. Це – той фундамент, на якому мають зростати наші спортсмени.
Спілкувався Євген Тарасенко
Фото - з особистого архіву Івана Крулька
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 8)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
