Микола Зоц: Мені цікаво щось зробити з нічого

 

- Уболівальники чекають на гарні результати від жіночої збірної. Та, напевно, краще за Вас ніхто не знає, у якому наразі стані команда. Адже ви прийшли у досить важкий час для української жіночої збірної, коли змінилося покоління, а лавка запасних зовсім невеличка. Чи не боялися критики, адже розуміли, що робота буде важкою?

 

- Ні, я не боявся, у моєму віці вже нічого боятися. Мені було цікаво. Одна справа - прийти в готову команду, як інколи це роблять закордонні тренери. Вони ж отак, втемну, не йдуть тренувати, щоб своє ім’я не заплямувати, а йдуть, коли вже бачать перспективу. А тут навпаки. Мені цікаво щось зробити з нічого. Єдине, потрібно розуміти, що результат не сьогодні й не завтра буде. Одна справа, що триває зміна поколінь. Та інша - якби було ким міняти. А так провалений цілий етап у підготовці молодих спортсменів деяких років народження, яких в Україні зовсім немає. 2006-го року народження й молодше. Там є дівчатка зовсім, та це ж майбутнє наше, вони будуть готові десь років через п’ять чи більше, а нам зараз потрібно. Та навіть у тих людей, що є у команді, я бачу потенціал, але він не використаний до кінця, скажімо, у Дмитренко чи Кривонос. Але мені це цікаво буде зробити.

 

- У чому головна причина того, що ми не використовуємо потенціал таких біатлоністок?

 

- Різні причини. Можна казати, що тренер винуватий. Та більшість спортсменів на цьому етапі самі винуваті. Коли вони переходять від юнацького, юніорського віку, то треба його так зарядити, щоб спорт був на першому місці. Але є в житті багато відволікаючих моментів. Вони, начебто, й тренуються, та не повністю тут, не живуть спортом. Займаються іншими речами, відволікаються. От тут питання навіть не в тренуваннях, а в тому, щоб повернути вогонь в очі, зарядити їх. 

 

- Після важкого першого етапу, який настрій сьогодні у дівчат?

 

- Нормальний, все класно. Є й проблеми. Христину Дмитренко ми не ставимо на спринт, у неї проблеми невеличкі з горлом, мабуть, через переохолодження - у Швеції надихалась повітря, все ж таки там було холоднувато. А так все нормально, всі у робочому стані. Треба їх у гонках ще побачити, адже перший етап був рівнинний. І я перший раз з багатьма з дівчат тут на змаганнях, тож треба бачити, як їх організм поведе себе тут, на висоті. Це все індивідуальні особливості кожної. 

 

 

- Так, плануємо. Вона перший раз сьогодні вийшла на тренування, та не бігала до цього десь тиждень. Вибилася трохи з ритму. Та й на естафету якщо ставити, то хотілося б побачити її у гонках. Та у нас не дуже багато варіантів. Побачимо.

 

 

- Це все робочі моменти, потрібен час. Та такого зараз немає. Тільки Юля Джима на самопідготовці. Та у неї є результат, все виходить, і ми не можемо щось там зламати. А коли є результат, то питань немає ніяких. 

 

- Головні старти сезону ще попереду. Та на кожний етап ви ставите певні цілі та завдання. Які цілі на цей етап?

 

- На кожен етап стоїть таке завдання: щоб спортсмен показав такий результат, який би допоміг йому повірити у себе. Нам важко зараз добитися від спортсмена стабільності, і це вже завдання на наступні роки. Чи Кривонос, чи Дмитренко, чи Петренко, або ж Меркушина, а їй треба повернутися психологічно, трошки б для себе вистрілили, може й не за медаль, адже ми розуміємо наш сьогоднішній рівень. Але б так виступили, щоб могли сказати: "Так, я також тут можу змагатися. Не просто брати участь, а й змагатися". Оце перша частина роботи. Неважливо, де це буде: в Хохфільцені, Рупольдингу чи Оберхофі, але вони повинні побачити в цьому сезоні, що треба працювати, бо ми можемо протистояти. А наступний етап – це стабільність. Адже зараз може бути одна вдала гонка, а три – ні. А потрібно, щоб було навпаки: одна невдала, а три вдалі, а потім і п’ять вдалих на одну невдачу. А для стабільності потрібен час. Зараз хочу, щоб дівчата самі побачили, що можуть працювати та змагатися. 

 

- Якщо Христина пропускає спринт, то на старт вийде Олена Городна?

 

- Так.