|
|
.gif)
|
|
|
2025-03-23 20:23 | Іван Крулько: Зробимо висновки – будемо рухатись далі
|
|
|
|
Останній етап Кубка світу – час підбивати підсумки. І хоча в національних календарях ще залишились гонки внутрішніх чемпіонатів, успішність чи неуспішність сезону для провідних атлетів та збірних команд вже очевидна. Саме підвести риску під сезоном ми традиційно попросили президента Федерації біатлону України Івана Крулька.
- Іване Івановичу, оскільки ми говоримо напередодні завершальних гонок сезону, а фініш Кубка світу позначився гострою боротьбою за Великий кришталевий глобус, не можу не почати розмову із питання – на чиєму боці Ваші симпатії: Лу Жанмонно чи Франциска Пройсс?
- (Посміхається) Дійсно, я сьогодні (розмова відбулась в суботу ввечері – прим.авт.) з великим задоволенням слідкував за гонкою переслідування у жінок. Жанмонно перемогла цілком заслужено, але я також вболівав за те, щоби Пройсс була десь поблизу, аби питання володарки Великого кришталевого глобусу відкласти на останній мас-старт. Особливих симпатій не маю – нехай переможе сильніша, а я все ж-таки завжди більше переживаю за наших атлетів.
- Добре, тоді говоритимемо про наших. Позаду дуже важкий і виснажливий сезон. Яку б характеристику Ви йому дали - як з точки зору поточних результатів, так і в контексті підготовки до Олімпійських Ігор?
- Насправді сезон видався дуже непростим, як і кожен попередній. І ніколи сезони не минають на одній хвилі – тож були моменти як для радості й оптимізму, так і спади в наших результатах. Але загалом я вважаю, що завдання-мінімум, яке ставилось перед сезоном, виконане, тому що і жіноча, і чоловіча команди завершують сезон на восьмому місці в Кубку націй, а отже на наступний сезон отримають квоти у п’ять спортсменів на старті. Відповідно, у нас збільшуються можливості підтягувати молодь і давати їм шанси стартувати, набувати досвід. І по цьому сезону на прикладі жіночої команди ми побачили, наскільки важливо молодим спортсменам давати таку можливість. Тому я би оцінив цей сезон, як крок вперед у порівнянні і з минулим, і з позаминулим сезонами.
Для нас дуже важливо було здобути нарешті медаль на Кубку світу – порадували чоловіки в естафеті. За останні три сезони це перша медаль Кубка світу для України, а в класичних естафетних гонках – перша за п’ять років. Але у нас були і чудові результати, крім подіуму в Нове-Мєсто – кілька четвертих позицій, інші місця в квіткових церемоніях… І хоча, звісно, є куди рухатись, але вже вимальовуються обриси основи – нової команди, яка готуватиметься у наступних сезонах: ми вже зазираємо не лише в найближчий олімпійський рік, а й в наступний олімпійський цикл.
Сподіваюсь, що ті основи, які були закладені протягом останнього року дадуть нам можливість добре підготуватись до Олімпіади – на цьому буде зосереджено усі сили. І сподіваємось, що на головному старті чотириріччя наші спортсмени зможуть порадувати вболівальників.
- Хто зі спортсменів команди вас найбільше вразив, а хто - найменш вдало реалізував свій потенціал цього сезону?
- Безумовно, перш за все слід відзначити Віталія Мандзина, який проводить, по суті, перший сезон в команді А, і розпочав його з четвертого місця в індивідуальній гонці в Контіолахті. Під кінець сезону, безперечно, є елемент втоми, але головне – що він зберігає певну стабільність і досі перебуває в тридцятці кращих загального заліку. Цей сезон для Віталія – великий прорив.
В жіночій команді у нас чітко вималювався тандем лідерів Юлія Джима та Христина Дмитренко. Однак під кінець сезону дуже порадувала Олена Городна, яка на двох останніх етапах показувала результати рівня свого особистого рекорду. І якщо результат в короткій індивідуалці хтось міг назвати випадковістю, то вчорашній спринт доводить зворотне. Також відзначу і Олександру Меркушину, яка принесла Україні медаль юніорського чемпіонату світу.
Що стосується розчарувань… Кожен спортсмен виступав в свою силу. Головне – що тренери роблять висновки і комплектування складу у нас відбувається за спортивним принципом. Хотілося б, щоби кращі результати на Кубку світу показувала Анастасія Меркушина, але водночас не забуваємо й про її два подіуми на Кубку IBU – особистий і у сінгл-міксті – ці досягнення також вартують багато.
- Успішність сезону зазвичай визначається виступами на головних стартах. А найважливіший з них, чемпіонат світу, цьогоріч для української команди важко назвати вдалим - лише у жіночій індивідуалці наші спортсменки наблизились до лідерів... При тому, що Ленцерхайде можна назвати прототипом олімпійської траси – звісно, зі своїми нюансами, але теж на висоті…
- З великими нюансами. Погодні умови в Ленцерхайде цього року були дуже складними, оскільки було дуже тепло, і велике значення набувала підготовка лиж. І мусимо визнати, що саме в Ленцерхайде в цьому компоненті у нас не все склалося. Але треба розуміти, що ані спортсмени, ані команда сервісу не є роботами. Серед багатьох варіантів у підготовці лиж потрібно обрати єдино правильний, і іноді доводиться покладатись на те – вгадаєш чи ні. Цього року і нас були як конкурентоздатні лижі, так і не дуже, тому в цьому плані ми будемо робити висновки і посилювати сервісну команду. Сподіваюсь, в найближчі кілька місяців ми зможемо оголосити хороші новини в цьому аспекті.
Взагалі я завжди ставлю таке завдання, аби по рівню забезпечення ми не мали відставати від топових команд. Щоби якість лиж, які ми можемо отримувати, була не гіршою, щоби якість сервісу була на рівні – тобто, щоби в технічному плані ми не відставали: ані по забезпеченню, ані по формі, ані по тренувальному процесу. Це те, за що ми, як федерація, відповідаємо. Тренерський штаб відповідає за правильний розподіл сил і за підготовку спортсменів до головних стартів. Ну а далі – покладаємось вже на самих спортсменів, адже ніхто з функціонерів замість них виконати роботу не може, і все залежить від їхніх фізичних даних, якості роботи, майстерності… Якщо ці три складові співпадають, тоді ми маємо можливість бороти за високі результати.
Водночас ми бачимо, як швидко рухається вперед біатлон, як прогресують фактично усі команди. І деколи боротьба за високі позиції є певним героїзмом з боку спортсменів. Якщо ж повернутись до оцінки чемпіонату світу, то, звісно, ми б хотіли більшого. Чи можу я вважати чемпіонат успішним – ні, не можу. Але низка інших стартів, в тому числі в Кубку світу, були успішними – і це позитив цього сезону.
- Вже не перший рік наголошується на проблемі з відновленням наших спортсменів. Причому це проявляється як в межах кожного етапу, так і загалом по сезону - після чемпіонату світу наші біатлоністи важче витримують конкуренцію у швидкості, ніж в першій половині сезону. Це - проблема медичного забезпечення, рівня спортсменів чи методології підготовки, і чи має вона вирішення - якщо не в короткостроковій, то хоча б у середньостроковій перспективі?
- Зараз в українській команді немає суперзірок, які здатні витримувати навантаження у всіх стартах сезону без виключення. Я дуже люблю наших спортсменів і поважаю їхню роботу, але до питань спадів ставлюсь з розумінням, адже це – людський фактор. Що стосується медичного забезпечення, то над цим ми працюємо постійно. В команді є лікарі й масажисти, які роблять усе можливе, аби відновлювати спортсменів до наступних стартів.
Чи є куди покращуватись і посилюватись? Звісно, є. І в тому числі заради цього ми й проводимо зміну поколінь в команді: адже досвід – це добре, але потрібен і запас енергії, віковий спортсмен не може всі гонки проводити на однаково високому рівні.
- Питання відновлення ставатиме щодалі більш гострим, зважаючи на плани IBU зробити міжнародний календар ще більш інтенсивним. До речі, як вам подобається пропозиція запровадити "новорічний" етап Кубка світу?
- Чесно скажу, це не просто. Спортсмени – це перш за все люди, і, безумовно, їм хочеться якийсь час проводити зі своїми родинами, і якраз ці новорічні дні надавали таку нетривалу можливість відчути радість сімейного святкування. До того ж, ми маємо пам’ятати і про внутрішній календар: наприкінці грудня традиційно проводились гонки чемпіонату України. Тож новий графік ускладнить нам життя, але будемо його враховувати, десь перебудовуватись – тобто, працювати так, як працюють усі інші команди.
До речі, хочу сказати, що цього сезону мені дуже сподобалась ініціатива IBU зі зміни порядку формування стартових груп, коли еліта стартує не на початку гонки, а в середині, чи навіть у другій половині пелотону. Це додає інтриги в змагання, більш цікаво з точки зору телевізійних трансляцій, адже переможець визначається не на початку гонки, а ближче до її завершення.
- Зазвичай ми звикли, що результати чемпіонатів світу, якими б вони не були, "підстраховували" медалями представників основи на чемпіонатах Європи. Чому цього року вирішили вчинити іншим чином?
- Це було не моїм рішенням. Оскільки, як я і говорив раніше, у тренувальний процес я не втручаюсь і не розставляю спортсменів по змаганнях. Тренери приймають рішення, а вже потім ми ці рішення обговорюємо, адже я в постійному контакті з тренерами команди. Щодо цього конкретного епізоду, ставку було зроблено на підготовку до чемпіонату світу, тому усі провідні спортсмени після етапу в Антхольці залишились на висоті і продовжували тренування. Звісно, якщо б уся команда А брала участь в чемпіонаті Європи, ми би мали кращі результати і, скоріш за все, були б з медалями. Але я прийняв логіку та рішення тренерів.
Звісно, це ризик, який інколи приносить плоди, а інколи не вдається. Цього разу ми можемо сказати, що коли дивитись ретроспективно на результати чемпіонату світу, то напевно нам було би приємно мати при цьому медалі чемпіонату Європи. Але ані в першому, ані в другому випадку ніякої катастрофи не відбулось: зробимо висновки – будемо рухатись далі.
Зараз ми маємо працювати в тому числі й на майбутнє, бо розуміємо, що після 2026 року частина команди може завершити спортивну кар’єру. Звісно, якщо спортсмени матимуть сили й бажання змагатись далі, ніхто не зможе їм цього заборонити, але й ми маємо прогнозувати і дивитись наперед, вже на час після Олімпіади. У нас є наступне покоління спортсменів, які, на мою думку, мають усі перспективи, аби в майбутньому показувати хороші результати. В цьому контексті пригадуємо Богдана Борковського і Сергія Супруна, є прекрасна команда дівчат під керівництвом Оксани Хвостенко, де кожна зі спортсменок, при власному бажанні, може реалізувати себе у великому спорті. А ми зі свого боку зробимо все з точки зору забезпечення, щоби вони таке бажання і можливості мали.
- До речі, щодо Борковського і Супруна, пригадується наша розмова на початку сезону, де Ви прогнозували, що усі представники першої команди отримають шанс на Кубку світу. І якщо в жіночій команді ми спостерігали ротацію з молодих спортсменок, то чоловіча команда обійшлася зусиллями шістьох біатлоністів, включаючи Богдана Цимбала, який змагався на Кубку світу в першому триместрі.
- Зате ми надали шанс тим, хто на Кубку IBU показував непогані результати, тому ж Тарасу Лесюку. Очевидно, що головна проблема полягала у зменшеній квоті. У жінок було п’ять дівчат, і справа дійшла і до Олени Городної, і до Олександри Меркушиної. І не виключено, що в разі наявності ще одного спортсмена в заявці, ним міг стати і Богдан Борковський. Але в нього все попереду – Богдан має чудові перспективи в майбутньому, і я сподіваюсь, що наступний рік буде його сезоном в першій команді. Але все вирішить спортивний принцип.
- Ви можете уявити ситуацію, при якій Борковський стане учасником найближчої Олімпіади?
- Я цілком спокійно можу уявити таку ситуацію. Якщо Богдан за спортивним принципом буде відбиратись на Олімпіаду, він однозначно там буде. І мені було б приємно його там побачити, так само як і Олену Городну, і Олександру Меркушину. Можливо, ще хтось проб’ється – побачимо. Те, що до старту сезону вони усі будуть готуватись в головній команді, я вже зараз напевно можу сказати.
- Ми вже згадали про Богдана Цимбала – спортсмена, який за два роки зробив крок від стабільного потрапляння в очки на Кубку світу до не потрапляння в очки на Кубку IBU. Що це: проблеми фізичні, психологічні, чи неспівставність з тренерською методикою? Ми ж фактично втратили спортсмена основи…
- Я не вважаю, що ми втратили спортсмена – у Богдана є всі шанси повернутись до команди А і працювати там. Він має всі дані: добре складений атлетично. Але йому потрібно докладати до цього більше зусиль і розібратись в собі. Якщо з нашого боку потрібна якась допомога, Федерація надасть усе, що потрібно. Але, звісно, за минулі заслуги тримати спортсмена, просто тому, що колись він був перспективний, ніхто не буде.
- Підсумовуючи розмову про чоловічу збірну, наскільки Ви задоволені зараз прийнятим рішенням про зміну у тренерському штабі?
- Я вважаю, що це рішення стало позитивним. По-перше, нам вдалось повернути до активної тренерської роботи Надію Бєлову, але при цьому ми зберегли й Юрая Санітру, який безпосередньо працював з Дмитром Підручним. І ми бачили дуже якісні виступи Дмитра протягом сезону, тож роботу цього тандему слід також визнати позитивною. Тож рішення, як рік тому видавалось дуже складним, на мою думку, було необхідним, щоби дати спортсменам новий імпульс.
- На Олену Городну цього сезону випало дуже значне змагальне навантаження, як для юніорки. Як, за Вашими спостереженнями, спортсменка сприймає такий виклик? Чи немає ризику "наїстися" біатлоном?
- Якщо згадати вчорашній спринт, де вона була кращою серед наших спортсменок, в тому числі і за швидкістю на лижні, то можна сказати, що цей виклик Олена тримає впевнено.
- Наступного тижня, згідно календаря, має відбутись друга половина чемпіонату України. Які зараз умови в Буковелі? Чи можна буде провести змагання у повному обсязі, зважаючи на екстремально теплий березень в Україні?
- Станом на цей час ми все плануємо і наразі все йде без зривів. Але давайте зачекаємо, якою буде погода наступного тижня – якщо дощі не змиють сніг, змагання відбудуться у повному обсязі. Наразі снігу на трасі достатньо, і там постійно відбувається тренувальний процес. Більше того, навіть відпочиваючі мають змогу брати напрокат бігові лижі та спробувати себе на біатлонній трасі.
Принагідно я хотів би запросити вболівальників до перегляду чемпіонату України, який вперше буде транслюватись наживо. Команда Суспільного попрацювала над цим, їм навіть вдалося написати свою програму, аби виводити на екран стрільбу спортсменів – це було непростою задачею. Побачимо, як усе вийде, але можу сказати, що в мене пішло чимало часу і зусиль, аби переконати Суспільне транслювати чемпіонат України для наших вболівальників. І я це сприймаю, як частину підготовки до того, аби в майбутньому Україна приймала міжнародні змагання з біатлону. І якраз арена в Буковелі має усі технічні можливості, аби це робити. Тож я ще раз запрошую вболівальників переглянути, а в кого є можливість приїхати в Буковель – будемо раді бачити вздовж траси і на стадіоні. Єдине, що цього року одночасно з чемпіонатом України проходитимуть Ігри військових, куди має відправитись частина наших спортсменів, тож вони не зможуть взяти участь у чемпіонаті.
- Наприкінці розмови хотілося б кинути погляд у найближче майбутнє. Якою ви бачите команду в наступному сезоні і на чому, як голова Федерації, будете концентруватись під час літнього міжсезоння?
- Основна увага – посилення наших спроможностей з точки зору сервісу, забезпечення, медичних програм. У нас в команді з’явиться фізіотерапевт, який і буде приділяти максимальну увагу питанням відновлення. Нам конче потрібно посилити конкурентність наших спортсменів на трасі. Тому що в питаннях стрільби ми виглядаємо не погано, а ось фізична підготовка – той аспект, в якому потрібно активно рухатись.
Команда, яка готуватиметься до Олімпіади являтиме собою сплав досвіду і молодості, і я сподіваюсь, що шлях перебудови команди та зміни поколінь для нас не виявиться аж надто болісним. Ми вже проходимо його протягом кількох сезонів, перебуваємо у цьому процесі й зараз, але сподіваюсь, що поступово будемо виходити з цієї ситуації. І принаймні останні три сезони ми робимо нехай і не великі, але впевнені кроки вперед. Це підживлює надію.
Хочу також повідомити, що ініціатива щодо уроку біатлону в школах, з якою я виступав, працює. Ми планомірно долучаємо нові області – і на цей час в програмі вже 50 шкіл з десяти областей України – по п’ять на кожну область. Ми також працюємо над тим, аби збільшувати кількість шкіл з уроками біатлону, і цього року плануємо, що це число зросте вдвічі.
Працюємо й над тим, аби покращувати біатлонну інфраструктуру – не зупиняємось в цьому ні на мить. Хоча, звісно, це складна і довготривала робота, яку не просто виконувати під час війни, коли усі ресурси йдуть на допомогу Збройним Силам України, але ми намагаємось знаходити можливості. А це за собою тягне появу клубів, ДЮСШ, де дітки матимуть можливість займатись біатлоном. Це - єдиний шлях, завдяки якому український біатлон може розвиватись. Він складніший, ніж просто шукати готових спортсменів для виступу за збірну України, але саме такий шлях ми обрали й цілеспрямовано йдемо у цьому напрямку.
Спілкувався Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 14)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
399
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
132
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
39
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
