|
|
.gif)
|
|
|
2013-04-09 09:12 | Щоденники вболівальника. Коломия на чемпіонаті світу 2013
|
|
|
|
Вітання. Цього року, ми з братом знову поїхали на біатлон. Вже стало доброю традицією свою відпустку проводити за кордоном. Минулого року коли ми відвідували етап кубка світу в Чехії у НМНМ, ми вже починали планувати поїзду знову сюди, адже цього року тут відбувався головний старт сезону - Чемпіонат світу.
Наша мандрівка на біатлон розпочалася 6 лютого. Спакувавши свої валізи, взявши з собою гірськолижне спорядження, стяги, банер Фан клубу Олени Підгрушної та гуцульський одяг і трембіту, ми були готові вирушати до нашої мети. Перші незручності ми відчули по дорозі до кордону. Про наші дороги можна писати дуже багато, але це вже інакша історія :). Митний контроль ми пролетіли на одному диханні. Коли нас запитували куди ми їдемо, ми відповідани, що на біатлон. У митників виникало питання де наші гвинтівки?! Вони чомусь думали, що ми спортсмени. Було дуже кумедно. Наші митники побажали нам без медалей додому не повертатися.
До Нового Места ми добралися досвіта. В пансіонаті ми зустрілися з нашими чеськими, німецькими та російськими друзями. Але найбільше нашій зустрічі радів Ноуберт Штарк.
В цей день проводилася змішана естафета, гонка запланована у вечірній час. Ми мали змогу трішки відпочити, але відпочинком назвати не можна. Зустрівшись з Лєною Підгрушною, ми побажали їй успішно виступити на чемпіонаті. Лєна знову подарувала нам квитки на всі дні змагань, за, що ми їй дуже вдячні.
Уже на стадіоні ми зустрілися з нашими українськими уболівальниками, Іриною з Ковеля, Діаною та синочком Давидом, Дмитром з Києва, Анною та Марією Осолодкіними. Під час гонки ми палко підтримували нашу збірну. Результат – дев"ята позиція, зірвані голоси, багато емоцій та віра в нашу найкращу команду.
Наступного дня відпочинок для нас та тренувальний день біатлоністів. Ми вирішили відвідати мальовничу Прагу та наших друзів. Вони для нас знову склали дуже цікавий маршрут. Гулявши по місту, ми впізнавали нам уже добре знайомі місця. Бути в Празі і не скуштувати національні страви «коліно» та «свічкова» з добрезним темним пивом – це як бути в Києві і не прогулятися по Хрещатику. Прагу для себе можна відкривати кожний раз по новому, завжди знайдуться цікаві краєвиди та місця, в які завжди хочеться повернутися знову і знову. Але день для нас ще не закінчувався…..
В цей день своє 72-річчя святкував Ноуберт Штарк, на яке і ми були запрошені. Привітали ми іменинника по особливому. Подарували українські сувеніри ручку та писанку. І щоб, він та його друзі відчули український колорит, ми зіграли на трембіті та сопілках. Всі були в захваті від нашого виступу, а Ноуберт навіть просльозився. А завершили ми свій виступ піснею «Happy Birthday» Святкування продовжилося до пізньої ночі.
День, який запам"ятається на все життя.
Суботній день обіцяв бути насиченим на події - дві спринтерські гонки, очікувався аншлаг на трибунах. Тому на стадіон потрібно було приїхати заздалегідь, щоб зайняти зручне місце для перегляду гонок і закріпити банер фан клубу Лєни Підгрушної. З цими завданнями ми справилися на відмінно.
Першими на дистанцію вийшли чоловіки. Володя вирішив переглядати гонку на трибуні, а я з Іркою пішли підтримувати наших на трасу. На дистанції є декілька великих екранів, з допомогою яких можна бачити загальну картину гонки, відчувати ритм та важку працю спортсмена на лижні, і завжди бути у курсі хто на що претендує. Результат гонки очікуваний: Свендсен – чемпіон, Фуркад другий, замкнув призову трійку словенець Яков Фак. Дуже сильно перемозі Еміля раділа Іра тут, та Катя на Україні. Цю радість потрібно було бачити, словами її не передати. Кращий з українців – Андрій Дериземля фінішував на 17-й позиції.
До жіночої гонки, ще було достатньо часу, тому ми повернулися на трибуни, щоб перекусити. І тут трапився цікавий випадок. Я незграбно взяв термос, який з нами подорожує з 1997 року, я б навіть його назвав «талісманом всіх наших подорожей», і по своїй не обережності розбиваю його об металічні сходинки трибуни. І тут, Володя почав мені «співати», хто я і як правильно потрібно користуватися термосами….. я йому у відповідь, спокійно «то на щастя». Чаю я так тоді і не випив… В цей час до нас приєдналася компанія з п"яти молодих людей у червоних футболках з надписом «Biathlon Fans Hungary». Як виявилося, хлопці фанати біатлону з Угорщини та один з них Dj 911 (Hungary), який мав грати у місцевому клубі Батискаф чотири Інтернаціональні біатлонні вечірки. Це вже їх другий спільний виїзд на біатлон. Вони веселі, завжди попадають у екрани ТВ трансляцій. Уболівають також за збірні Франції, Фінляндії, Німеччини та після знайомства з нами упевнено за нашу найкращу команду у світі - Україну! І так у нас з ними зав"язалася дружба на ввесь чемпіонат.
Час до жіночого спринту пролетів дуже швидко, і ми знову побігли підтримувати біатлоністів на трасу. Місце підтримки ми змінили і зайняли територію де не було змоги переглядати хід гонки по екрану. І тут нам стали у пригоді наші рації. Інформацію хто як біжить і відстрілявся я отримував від Володі за допомогою них. І як приємно було почути, спочатку, що Віта на першому місці без промахів, вигравши всього нічого у Ольги Зайцевої, потім вже Лєна на першій сходинці протоколу з чистою стрільбою. Починаєш собі мріяти: невже ми сьогодні можемо бути на п"єдесталі представленими двома спортсменами, може це сон? Ні, і ще як можемо. Норвежка Тура Бергер після другої стрільби з одним «молоком» вийшла з мінімальним відставанням від Лєни в 11 секунд, але вже відтіснивши Віту на третю позицію. І фініш перетворився на «валідольний». В той момент напевно вся країна затамувала подих, і очікувала фінішу. На фініші Турі так і не вдалося вирвати перемогу у Лєни, програш лише 6,4 секундочки. Для Віти це вже третя поспіль бронзова медаль чемпіонатів світу, що також мега хороший результат.
Лєна - нова Чемпіонка світу, перша після завершення кар’єри неперевершеної Магдалени Нойнер. Остання золота медаль чемпіонатів світу здобувалася ще в 2002 році, яку виграла для нас Олена Зубрилова, і взагалі золоті медалі для України здобували тільки Олени :). Це перше золото вигране у дисципліні – спринт. Всього у нас тепер 5 золотих медалей. Після фінішу наших ми швиденько полетіли на стадіон, щоб побачити квіткову церемонію наших медалісток. По дорозі всі вітали з успіхом, і мабуть нам всі щиро заздрили, що у нас є такі біатлоністи. Вся українська торсида зібралася на центральній трибуні, і тепер нас вже точно не будуть путати зі Шведською збірною, а знати безпомилково хто така Україна.
Нагородження всіх призерів відбувалося на центральній площі Нове Место, куди ми всі поїхали. Ще на стадіоні ми потренувалися співати гімн України, тому коли ми його співали під час нагородження, було відчуття, що його співає вся площа. На нагородженні ми зустріли людей які тут живуть та працюють. Для них було з гордістю тримати наші стяги, подути у трембіту, заспівати гімн України. Емоції в такі моменти словами дуже важко передати, історія творилася у нас на очах. Після церемонії ми привітали ще раз наших медалісток, бажаючі сфотографувалися та взяли автографи. Атмосфера була просто нереальною. Все здавалося неначе сон, але відчуття були оманливими - це реальність. Україна здобуває одночасно дві нагороди чемпіонату світу, що було також дуже давно, але і цей рекорд ми поновили.
Повернувшись додому німецькі та російські уболівальники зустріли нас як героїв. Сказали, що вже на нас зачекалися, де ж ви так довго? Ми натяк зрозуміли! Швиденько переодягнулися, і почали готувати «поляну». Сьогодні ми виставляємо за дві медалі!!! Нарізали сало, цибулю, відкрили огірочки і витягли з «заначки» домашню самогонку. Для німців було дивним і в той же час смачно куштувати сало з цибулею і випивати нашу оковиту. Такого вони ще не пробували. А росіяни ніяк не могли уявити, що будуть святкувати перемогу України. Також ми підняли тост за майбутні медалі німецьких та російських біатлоністів. Цей день запам"стається на все життя, і не хотілося щоб він завершувався. Завтра на нас очікували гонки переслідування, і ми розраховували на успіх знову.
Свято, яке продовжилося знову.
Сьогодні два пасьюта. Першими на дистанцію виходять чоловіки. Знову вийшла неймовірна боротьба між Свендсеном та Фуркадом. Мартен зробивши на один промах більше за Еміля, постійно наздоганяв норвежця. На останньому колі за медалі боролися одразу чотири спортсмена. Французу вдалося наздогнати лідерів, та навіть вийти вперед. Але на фінішній прямій, Фуркад зробив фатальну помилку, озирнувшись на суперника, втратив пильність і цим подарував перемогу для норвежця. Це справді був чемпіонський фініш, який розділив першу та другу сходинку в 2,4 сантиметри. Свято на норвежській вулиці продовжилося.
Жіночого переслідування ми чекаємо з нетерпінням. Лєна та Віта мали шанс і сьогодні потрапити на п"єдестал. Тривожні удари дзвонів перед стартом, серце готове скочити у п"яти, і ось він старт. Трибуни вибухнули, і переслідування розпочалося. На першій стрільбі Віта допустивши два промахи, уже боротьбу за перемогу не веде. А капітан жіночої збірної продовжувала запеклу боротьбу за медалі з Турою Бергер, Ольгою Зайцевою, Крістіною Палкою та Ан-Крістін Флатланд. Лідер у гонці мінявся після кожної стрільби. Все вирішується в таких гонках на останній стрільбі. Першими на рубіж приїхали Зайцева з Палкою, але зробивши по одному промаху поїхали на штрафне коло. Бергер за бездоганної стрільби - біжить по свою чергову золоту медаль, що вона і зробила. Чуть позаду були Лена з Ан-Крістін. Для боротьби за медалі їм також потрібно було стріляти «нуль», і вони впоралися з цим завданням. Тепер тільки фінішний круг. Туру Бергер наздогнати шансів в той вечір не було ні в кого, а от боротьба за срібло і бронзу була актуальною. Але раптом сталося те, на що ніхто мабуть уже і не сподівався. Ан-Крістін при заході в небезпечний поворот, мабуть не розрахувала правильно траєкторію і падаючи сама, збиває з ніг Ольгу Зайцеву. Крістіна Палка спокійо йшовши позаду і бачучи все, в завал не попала, і без проблем вийшла на другу позицію. Лєна, яка йшла останньою в цій групі, наздогнавши суперниць обходить розгублену Ольгу і виходить на третю позицію. Зайцева намагалася нав’язати боротьбу на останніх метрах, але в цей вечір фортуна була на нашій стороні. Лєна пізніше нам розповіла, що готова була фінішувати навіть у «шпагаті», але медаль не віддати. Знову свято у нас на вулиці, і ми їдемо ввечері дивитися нагородження. Ще на стадіоні я домовляюся з Лєною, щоб вона мені подарувала біб з №1, після нагородження.
Попереду два дні вихідних. Ми вирішуємо в перший день подивитися тренування спортсменів, наступний - відвідати Відень. Зранку ми поїхали у гості до збірної Казахстану, по запрошенню Сергія Науміка. Зустріч відбулася в домашній обстановці. Сергій познайомив персонально з кожним спортсменом збірної. Ми мали із собою фотокартки всіх спортсменів, і кожен із задоволенням підписував їх. Відтак ми поїхали на стадіон дивитися тренування. Але на тренування ми так і не потрапили, тому, що на стадіон уболівальників пропускали тільки за 3 години до початку змагань.
Біля стадіону ми зустріли президента IBU Андреса Бессеберга, поспілкувалися з ним і подякували йому за чудову організацію чемпіонату.
Цікавий випадок трапився коли ми чекали, поки нас нарешті пропустять на стадіон. Ми побачили, що тренується наша красуня - Яночка Боднар. Ми почали вигукувати Яна,Яна…..Яна. Вона почувши нас, зупинилася і ми її покликали до себе. Влаштували автограф та фото сесію, поспілкувалися і побажали успішно виступити на Чемпіонаті Європи у Бансько.
Якщо ви пам"ятаєте нашу першу розповідь про НМНМ 2012, як ми після завершення етапу бігали на лижах - цього разу ми традиції не зрадили, і знову пробралися на стадіон. На лижній трасі ми зустріли наших угорських друзів, і коли вони нас побачили з лижами то почали вигукувати «Crazy Ukrainian». Хлопці ніяк не могли збагнути, що ми збираємося бігати на лижах тут. Але для нас не існує перепон. Ми впевнено завжди ідемо до своєї мети.
У середу ми очікували на поповнення у своїх уболівальницьких лавах трьох коломиян – Мар"янку, Оксанку та Михайла і Славка з Снятину. Для них це перший виїзд на біатлон. Сьогодні жіноча індивідуальна гонка - ми сподіваємося на високий результат. По запрошенню Ноуберта Штарка гонку ми дивимося в VIP-зоні. Кажучи по правді, перегляд гонки там, нагадує «диванного уболівальника», адже за гонкою спостерігаєш по телевізору. Але коли виходиш на балкон, одразу поринаєш у вир змагань. Індивідуальна гонка вважається класикою біатлону, тому вибороти медаль завжди престижно. Вже доброю традицією для нас всіх - «ні дня без медалей». Гонку прогнозовано виграла олімпійська чемпіонка в даній дисципліні Тура Бергер, а боротьба за бронзу і срібло обіцяла бути непередбачуваною. І як приємно, що цю боротьбу виграла наша Валя Семеренко, завоювавши бронзову медаль Чемпіонату світу. Для неї це перший індивідуальний успіх такого масштабу. Всі українські уболівальники були щасливими в той вечір. Святкування медалі ми перенесли зі стадіону у «п"яну платку», а пізніше ми по запрошенню наших угорських друзів продовжили святкування у місцевому клубі «Батискаф».
Залишивши заміну замість себе на трибунах, ми чоловічу індивідуальну гонку пропускаємо. В цей день ми з Дмитром та Славіком, поїхали кататися на кращий лижний курорт Чехії – Шпиндлерув-млин. День провели відмінно, чого не скажеш про результати чоловічої збірної. Тут не обійшлося без несподіванок у результатах. Мартан Фуркад нарешті виграв золото Чемпіонату, а от срібло і бронзу розіграли Тім Бурк та Фредрік Ліндстрем відповідно. Кращий з українців знову Андрій Дериземля - сімнадцятий.
Жіночу естафетну гонку всі ми очікували з нетерпінням, тому, що було відчуття, що обов"язково команда завоює медаль, тільки яку саме?! І ми виграли медаль яку ще тут не вигравали – срібну. Гонка розпочалася для нас добре, Юля Джима впоралася з стрільбою на першій та другій стрільбі з одним додатковим патроном, і передала естафету Віті Семеренко з відставанням у 28 секунд, що для нас в цьому сезоні вважається призовим графіком. Віта на першій стрільбі закрила п"ять з семи, що заставила нас всіх трішки похвилюватися, але стійку вже відстріляла «чисто» і передала естафету сестрі Валі шостою з таким самим відставанням. Валя першу стрільбу завершила з одним додатковим патроном, але відіграла ходом на дистанції, і на заключну стрільбу прийшла одночасно з лідерами. Але тут рівних Валі не було відстрілявшись швидко та влучно, вийшла першою. По заду була юна німкеня Лаура Дальмаєр, яка примудрилася на передачі естафети чуть обійти Валю і передати першою на декілька секунд. Заключний етап обіцяв бути вирішальним, на лижні були лідери своїх команд. Андреа Хенкель ходом була швидща, і трішки відірвалася від Лєни Підгрушної. На першій стрільбі німкеня зробила один промах, а Лєна відстрілялась влучно, і на заключну стрільбу вони вже вийшли разом. Але тут в боротьбу за медалі включилася неперевершена Тура Бергер. По ходу гонки норвезька команда була спочатку сімнадцятою після провального старту Гільде Фене, але поступово починала підніматися у протоколі. Все вирішувалося знову на останній стрільбі - стійці. На медалі претендували одразу шість збірних. Італійка Карін Обергофер відстрілялася «в нуль» вибігла першою, Лєна з Турою використавши один додатковий рвонули за нею, і вже за кількасот метрів обігнали її, а Андреа з Марі «застрелилися». Ольга Вілухіна зробивши однин «мах» зуміла вийти разом з ними. За медалі цій трійці було важко змагатися. Підгрушна спочатку спробувала нав"язати боротьбу Турі, але зрозуміла, що сперечатися з нею не варто. Потрібно було не віддати срібну медаль італійкам. З цим завданням капітан справилася, і попала в обійми на фініші Юлі, Віти та Валі. Італійки зробили міні сенсацію, виборовши бронзову медаль, обійшовши такі сильні збірні як росія, німеччина та франція. Сьогодні знову свято у нас на вулиці, наша команда виграє п"яту медаль чемпіонату світу – це рекорд. До тепер ми не вигравали навіть чотири медалі, було тільки двічі по три медалі, і то дуже давно. Ми вже по добрій традиції спочатку дивимося квіткову церемонію на стадіоні, а потім ідемо святкувати у Батискаф.
В цьому сезоні чоловікам похвалитися добрими результатами немає чим, але ми все одно вірили в нашу команду. Хвилювалися за Андрія Дериземлю, щоб не «зловив» кола штрафу, та за Артему Приму. Але Андрій підтвердив свій клас і відстрілявся двічі без додаткових. Дуже добре стартував Сергій Семенов. Звичайно, що Артему ще важко боротися на рівні з лідерами, але естафету він передав Сергію Сєднєву – восьмим. Всього б нічого, але гонка у капітана чоловічої збірної не заладилася, ходом багато програв і на останній стрільбі Сергій «заїхав» на коло штрафу, і вже боротьба за топ вісім не велася. Фінішували ми чотирнадцятими. Виграли гонку прогнозовано норвежці, французи завдяки Мартену Фуркаду «заїхали» на друге місце, вигравши на фініші у німецької збірної. Ввечері на центральній площі Нове Место відбувалося нагородження естафетних призерів. Завтра на нас очікують дві завершальні гонки чемпіонату – масс-старт.
У завершальний день змагань ми також очікували на медаль, і в кроці від медалі зупинилася Віта Семеренко. Для Віти це вже третє четверте місце у масовому старті на чемпіонатах світу. Потрібно було на заключній стрільбі відстрілятися без промаху, і тоді можна було нав"язати боротьбу польці Моніці Хойніш. Для поляків це вже була друга медаль на цьому чемпіонаті. І Тура «не залізна», яка хоч і фінішувала другою, але заставила похвилюватися чемпіонку в цій гонці Дар"ю Домрачеву. Ще у перед день гонки ми зустріли Дашу і попросили її щоб вона «врятувала Білорусь», і виграла все ж таки першу медаль для команди. Як виявилося уміємо ми налаштовувати спортсменів на золото, з Турою нам так і не вдалось поговорити… :)
У чоловічому масовому старті Україна була представлена тільки одним спортсменом – Андрієм Дериземлею. Гонка на перших двох рубежах складалася добре, але на третій допустивши три промахи, розраховувати на високий результат було вже важко. Хоча Андрій на останній стрільбі зібрався, відстріляв «чисто» і фінішував на двадцятій позиції. Щодо переможця то ним став норвежець Тар"єй Бо, який виграв третє золото цього чемпіонату. Несподівано срібло виграв Антон Шипулін, обійшовши на останньому колі Еміля Свендсена, і цим самим підсолодив провальний чемпіонат для збірної Росії.
Як би нам не хотілося, а все хороше має своє логічне завершення. Ввесь чемпіонат пролетів дуже швидко, і всі дні були цікавими і такими які залишаться на все життя. Побувати на най успішному чемпіонаті світу для збірної України і побачити на власні очі всі медалі вартує великого. Історія творилася у нас на очах, і ми всі стали частинкою її. У неофіційному медальному заліку ми посіли третю сходинку. Церемонія закриття була радісною, але в той же час всі розуміли, що чемпіонат завершено і це вже історія. Чехи доказали, що можуть провести змагання такого масштабу на високому рівні, не гірше за німців – оцінку вони заслужили відмінно. Після фейерверку ми попрощалися з угорськими друзями та з волонтерами з якими ми були тут всі дні, і пообіцяли в майбутньому зустрітися знову. На біатлоні? Час покаже. Попереду на нас очікувала ще Німеччина та повернення на Україну.
До нових зустрічей на біатлоні Ігор та Володимир Могильняки!
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 24)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
