.gif)
|
|
2020-02-29 17:49 | Юлія Журавок: Якщо я вже доїхала до фінішу – значить, можу терпіти
|
|
|
|
Юлія Журавок на Чемпіонаті Європи в Білорусі у фіналі суперспринта показала 18-ий результат, а у спринті стала 28-ою. Як почувається спортсменка, розпитувала наша кореспондентка.
– Юля, це твоя друга гонка на чемпіонаті Європи. Якою вона для тебе стала?
– Так, це друга гонка, але за самопочуттям сьогодні гірше почуваюся. Можливо, це реакліматизація пішла в мене. Не хочу говорити, що це, можливо, лижі. Скоріше за все, це моє місце, напевно. Було дуже тяжко фізично працювати, навіть коли дівчата мене обганяли, зокрема, Настя Меркушина – мені було важко триматися за нею.
– Як ти оцінюєш сьогоднішню обстановку на стрільбищі?
– Умов таких тяжких не було. На пристрілюванні був вітер зліва, під час гонки також вітер зліва піддував, тому з лежкою в мене проблем взагалі не було. А ось стоячи, мені здається, що я просто поспішила з пострілом, тому припустилася одного промаху. Але тут сама винна у цій гонці й загалом.
– Завтра ти будеш стартувати?
– Я не знаю… Будемо спілкуватися з тренерами. Дуже великий програш і я не знаю, чи є сенс стартувати. Можливо, стартуватиму більше для себе, адже там конкуренція велика.
– Тобто в тренувальному режимі?
– Так, просто намагатимуся гарно відпрацювати для самої себе.
– Розкажи докладніше про твоє самопочуття. Є дівчата, яких раніше «накрило», так би мовити. Олену раніше «накрило», Валя щойно сказала, що в неї починається реакліматизація. Ти загалом-то не бігла на чемпіонаті світу, але тренувалися з ними на висоті. Як себе почуваєш наразі?
– Дуже важко мені бігати, у мене м'язи закислилися. Дихати було не тяжко, але стан м'язів…, рухи мої були дуже «затягнуті» і не було в мене різкості. Плюс до того ж і «каша» була, траса дуже тяжка, розбивалася, уже не було жорсткості на лижні. Цей сніг по коліна… Ноги підіймаєш до грудей. Мені було дуже важко!
– Твої виступи до чемпіонату світу, загалом, непогані були. Як ти вважаєш, можливо, після того, як ви спустилися з гір, потрібно було не стартувати, а відпочити дещо?
– Як не стартувати? Всі дівчата, з якими я змагалася на IBU, також спустилися з гір, як я. Ми всі знаходимося у рівних умовах, тому стартувати-не стартувати – тут такого питання не було. Так, іноді не легко, буває по-різному… Інколи просто треба терпіти, можливо, робити аналіз для себе.
– А ти взагалі вмієш терпіти?
– Терпіти? Якщо я вже доїхала до фінішу – значить, можу терпіти (дружно сміються).
– Ти збираєшся залишатися на Кубок IBU?
– Так, я залишаюся на Кубок IBU. Якщо я буду мати свою квоту, то, можливо, поїду на останній етап Кубка світу, якщо буде така можливість.
– А бажання взагалі таке маєш?
– Звичайно, хочу! Для кожного спортсмена, який хоче рости, розвиватися, не стояти на місці, Кубок світу – це те місце, де ми можемо отримати гарний досвід для себе. Я дуже хочу, мені цікаво! Крім того, змагання IBU закінчуються, то чому б і не поїхати позмагатися з елітою, порівняти себе з ними, скільки потрібно працювати, щоб трішки наздоганяти їх.
– Коли ти завершуєш гонку, ти для себе вибудовуєш пазли якихось своїх помилок чи навпаки – своїх якихось плюсів у конкретній гонці?
– Я завжди розмірковую сама, бо глибоко з тренерами не робимо аналіз. Наприклад, після вечері виходжу на прогулянку з музикою і люблю сама помізкувати, зробити висновки, проаналізувати свій день, що зробила не так, що я зробила добре, які є мінуси. Щоб більше не допускати таких помилок, адже хочу отримувати задоволення кожен раз, навіть шукати якийсь позитив у невдалих гонках. Тобто я не сильно засмучуюся, я оптиміст! Все одно, вірю в найкраще, що будуть ще моменти!
– І у себе?
– Так, у себе вірю. Я себе, звичайно, караю за те, що, можливо, десь лінуюся, можливо, ще щось не так зробила, але я все одно вірю в найкраще.
Анна Осолодкіна, з Раубічів
|
|
|
