|
|
.gif)
|
|
|
2022-08-31 11:50 | Віталій Мандзин: Хочу присвятити цю медаль Україні
|
|
|
|
 Єдину нагороду на літньому чемпіонаті світу в скарбничку української команди приніс Віталій Мандзин, який цьогоріч перейшов із категорії «юнаки» в категорію «юніори». Молодому біатлоністу випала нагода тренуватися з найсильнішими, оскільки Юрай Санітра включив спортсмена у склад збірної на підготовку до сезону 2022/2023. Біатлоніст віддячив щиро – приніс першу і поки що єдину медаль в українському біатлоні з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів. Після здобуття нагороди вже пройшло кілька днів, і палкі емоції відпустили, тож в інтерв’ю нашим читачам спортсмен раціонально оцінив не лише останню гонку, але й увесь чемпіонат.
— Віталік, вже минуло кілька днів з моменту твоє бронзової гонки. Почуття ейфорії все ще присутнє?
— Насправді, супер-мега емоції я відчував десь 200 метрів до фінішу, а також близько 30 хвилин після того, як перетнув фінішну пряму. Зараз вже спокійніше, в голові вже все втихомирилося, ніби нічого такого не відбулося. Далі працюємо, далі тренуємося і далі прагнемо до кращого.
— У відео-коментарі ти розповідав, що навіть не очікував, що зможеш наздогнати чеха. Настільки сильно відчувалася втома?
— Втома відчувалася практично протягом усієї гонки, особливо після другого кола. Я їхав, старався, намагався триматися за хлопцями. Якщо мене обходили сильніші біатлоністи, я чіплявся за ними і доїжджав до рубежу.
На стрільбищі намагався спрацювати з максимально холодною головою, без зайвих думок, тому що чудово розумів, що зараз саме це найважливіше. Хоч і дистанція була немаленька, але всі свої сили хотів віддати на вогневому рубежі. Вирішив, що на трасі буду старатися з усіх сил, а там вже як складеться. Сподівався, що втримаюсь за кимось і пережену саме на підйомі.
Виходячи на дистанцію після останньої стрільби я бачив, що є відрив у кілька секунд, але точної цифри не знав. Розумів, що це чех, а чеська збірна серйозно готувалася до цих стартів. Тому у мене навіть не було цілі, що я їду наздоганяти і буду його обганяти. Проїхавши пів кола, мені почали кричати, що я дістаю чеха і можу перегнати його. Побачивши його на підйомі, у мене немов відкрилося друге дихання, і всі свої сили, які у мене були, я залишив на цьому підйомі. Я бачив, що скорочую метри до нього, і, у підсумку перегнав його (посміхається).
— Твої емоції на фінішній прямій ми вже бачили, а які думки у тебе були ці останні 200 метрів?
— Коли обігнав чеха, то у моїй голові почали відбуватися дивні речі. З однієї сторони, я усвідомлював, що може бути медаль. Але, з іншого боку, розумів, що не варто забігати наперед, і потрібно просто виконати свою роботу до самого кінця, до фінішної лінії. Усвідомлення того, що медаль вже моя, прийшло тоді, коли я заїхав на стадіон. Тоді вже було зрозуміло, що Манек мене вже не зможе обігнати.
Після цього у мене відбувся вибух емоцій! Я хотів показати усім уболівальникам, що я з України, показати для якої країни я боровся за медаль! У мене на шоломі був невеликий прапор України, я показував на нього, тому що мав надію, що вони побачать та зрозуміють, що я - українець (посміхається). Я дуже хочу, щоб про нас не забували, пам’ятали про біль українців, але водночас знали, що ми сильні і здобудемо найголовнішу перемогу. Для мене це було найважливішим.
— Перед стартом світової першості, ти відчував, що зможеш показати такий результат?
— Перед літнім чемпіонатом світу у нас був гірський збір в Пассо Лавацце (прим. Італія), на якому ми виконали дуже серйозно роботу на висоті 1800 метрів. На тренуваннях мені справді фізично було дуже важко: я налаштовувався на кожне тренування, тому що, особисто для мене, вони були дуже складними. Тож я не очікував жодного результату, не задумувався і не планував нічого на цей чемпіонат. Звісно, я відчував, що знаходжуся в хорошій формі, нас досить добре підвели під ці змагання. Тож як у фізичному, так і у стрілковому плані почувався впевнено.
— Психологічно на тебе тиснув той факт, що ти тренуєшся з основною командою, відповідно обов’язково маєш показати себе?
— Цей момент зовсім не тиснув на мене. У мене не було відчуття, що я повинен усе вигравати. В першу чергу я був відповідальним перед собою. Я був впевнений, що зможу показати результат, важливо було лише перебороти себе. Недарма кажуть, що найбільший суперник – це ти сам, тож якщо переможеш себе, тоді буде набагато легше виходити на старт.
— За виключенням «стійки» в кваліфікації суперспринту у тебе була достатньо стабільна робота на вогневих рубежах. Ти відчуваєш цей прогрес?
— В принципі, на тренуваннях в мене немає жодних катастрофічних проблем. Я стріляю впевнено , і у мене досить непоганий показник стрільби, особливо зараз, у підготовчий період. Щоправда, перед першими стартами у моїй голові відбувається щось хаотичне. Я починаю робити незрозумілі і необдумані дії.
Чого «вартує» лише стійка на кваліфікації. У мене не було жодного мандражу, нічого, я просто «виключив» голову, і стріляв без неї (сміється), а результат – на лице. Це були мої чотири помилки, я показав як непотрібно стріляти. Добре, що я швидко зібрався, зрозумів, що так далі не піде, так стріляти не можна. На фінал вдалося холоднокровно підійти до роботи.
Що стосується двох інших гонок – спринту та переслідування, то до кожного рубежу я підходив відповідально та спокійно. Я ж вмію стріляти, на тренуваннях роблю «нуль», то чому не можу зробити те саме, лиш на змаганнях? Важливо перенести досвід з тренувань на змагання, тоді і буде результат.
— Як тобі загалом змагатися на роллерах, тому що не всі біатлоністи у нашій збірні полюбляють літні старт.
— Звісно, я більше люблю зимовий біатлон. Особисто я влітку не показую мега крутих результатів – згадати лиш провальний минулорічний чемпіонат світу в Чехії, де я займав 30-і місця. Тож роллери – це точно не моя перевага, але я змагаюся як на роликах, так і на лижах, і показую той результат, на який готовий на момент змагань. Це не залежить від того на чому я біжу. Звичайно, якщо обирати, то мій вибір однозначно випадає на лижі.
— Віталік, якщо підбивати підсумки, результатами чемпіонату світу ти залишився задоволеним?
— Так, я задоволений. Навіть у якійсь мірі не очікував, що це може бути настільки хороший результат ще й з огляду на те, що у Рупольдингу було багато сильних спортсменів. Тому своїм виступом я більш ніж задоволений. Мені все сподобалося. Але бачу, що є куди рости, що потрібно виконати ще дуже багато роботи. Моя планка лише підвищується, і мені є до чого прагнути. Тож далі працюємо на результат (посміхається).
— Відчуваєш, що робота з основною командою дає тобі цей поштовх?
— З кожним тренуванням приходить досвід. Ми виконували дуже багато енергійної та емоційної роботи, особливо стрілкової. Я впевнений, що ця робота приносить свої плоди – це помітно неозброєним оком, бачу дуже багато плюсів. Я відчуваю, що тренуюсь зі спортсменами, які насправді сильніші за мене не на голову, а на п’ять. Я стараюся рости і розвиватися, тягнутися за ними.
— Насамкінець, кому присвячуєш цю нагороду?
— Перш за все, хочу присвятити цю медаль Україні, усім захисникам і захисницям, усім українцям, які роблять все, аби наблизити нашу перемогу на всіх фронтах. Також ця «бронза» для батьків, для тренерів, для моїх рідних та друзів.
Спілкувалася Дарія Вирста
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 4)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
