|
|
.gif)
|
|
|
2019-10-05 07:53 | По інший бік траси, частина 3
|
|
|
|
Напередодні нового біатлонного сезону постійний автор «Записок вболівальника» на нашому сайті Ганна Осолодкіна вирішила озирнутись, і розповісти про тих, хто стоїть по інший бік траси та надто рідко потрапляє до об’єктивів камер під час телетрансляцій. Пропонуємо вашій увазі матеріал про українських вболівальників.
Біатлон і щасливі шапки
Щаслива шапка є не тільки у Василя Павловича Карленко. Як тільки одягає свою жовто-блакитну шапку Олександр Пітенько, наші обов'язково будуть на подіумі. Коли, в який день її потрібно надягати, на яку саме гонку, знає тільки він ))
Саша з дружиною Томою живуть на Півдні України, в Кам'янському (Дніпродзержинськ), вони є палкими шанувальниками біатлону. А своєю присутністю прикрасять будь-яку компанію вболівальників. «Важко відмовитися від поїздок на змагання, - каже Тома Пітенько, - але зараз у нас в родині підростає малюк і пару сезонів нам треба було пропустити, вболіваємо по телевізору. Поїздки на біатлон дуже надихають, переживаєш стільки позитивних емоцій, що підзаряджаєш свою життєву батарейку надовго».
Найулюбленіший біатлонний стадіон Саші і Томи в Хохфільцені, саме сюди вони вперше і приїхали десять років тому, подивитися на «справжній» біатлон. «Тут неймовірно крута атмосфера, - розповідає Саша, - стадіон невеликий, в порівнянні з деякими іншими, але австрійці вміють влаштувати для своїх гостей справжнє біатлонне свято. Таке, що не хочеться і їхати. В один з виїздів, нам так хотілося додивитися усі гонки та церемонії нагородження до кінця, що... ми запізнилися на літак з Меммінгену. Було пізно, а цей невеликий аеропорт на ніч закривають. Орендоване авто здали, всі автобуси поїхали... ось і довелося нам ночувати на своїх речах в тамбурі між двома вхідними дверима аеропорту. Зараз смішно згадувати, а тоді було не дуже весело. Але на біатлоні трапляється і таке, зате всі гонки до кінця подивилися ))»
Подружжя Пітенько не може пояснити, як це сталося, але десь, років 15 тому, вони обидва, практично одночасно, захопилися біатлоном, тільки ось вболівали за різних спортсменів. Проте вболівали щиро і гаряче, не шкодуючи емоцій. «У зв'язку з роботою, де найбільш завантажені місяці січень і лютий, могли виїжджати в грудні, тобто в улюблений Хох і в березні - в Осло, - розповідає Тома, - але ці поїздки ми готували заздалегідь, щоб вибрати зручний рейс, гарне житло. Та й перші наші виїзди 10 років тому були дещо іншими. Тоді на біатлонних трасах можна було зустріти небагато українців. Ми спокійно спілкувалися зі збірною, тренерами. Якось все було по-сімейному. Зараз щось трохи змінилося, втім, це і зрозуміло. Значно збільшилася кількість вболівальників, і всім приділити увагу стає з кожним роком все важче. І все ж, головне - це саме свято біатлону: сніг, траса, імениті спортсмени в прямій досяжності, гарячий глінтвейн, колоритний різномовний натовп біатлонних фанів, нескінченно цікаві розмови виключно про біатлон... В наступному році ми плануємо відновити наші виїзди на гонки етапів Кубку світу, але вже втрьох, будемо нашу донечку з дитинства привчати любити біатлон ))»
Біатлон: захоплення, що перетворилося на роботу...
 Сьогодні, напевно, вже важко собі уявити чемпіонати України без голосу Костянтина Готовцева. І це не просто сухі оголошення про старти і фініши спортсменів. Це живе, цікаве коментування гонок, корисна для вболівальників і спортсменів інформація, а ще й гарний настрій. Хоча сам «голос» оцінює свою працю дуже скромно: «Людмила Шандренко, теща Андрія Дериземлі, заснувала в Чернігові Клуб любителів біатлону. І якщо раніше я був просто вболівальником, то саме в клубі почав більш глибоко розуміти деякі процеси. Ми зустрічалися зі спортсменами, тренерами, які розповідали нам про таїнства біатлону. Андрій (Дериземля - прим. автора) багато цікавого говорив про різні нюанси, про які ми навіть не здогадувалися. Раніше я дивився гонки, як деякі «диванні» вболівальники, на рівні емоцій: не влучив - мазило... А тепер дивлюся їх трохи інакше, намагаюся помічати дрібниці, аналізувати.
Ось так, на одній із зустрічей команди з вболівальниками в нашому Клубі, яку я вів, мені і запропонували спробувати вести і чемпіонат України. Було цікаво, але перший млинець виявився глевким через проблеми з українською мовою. Адже я практично все свідоме життя прожив в Ризі, знав російську і латиську. Українську не вивчав ані в школі, ані в університеті. Було дуууже важко спочатку. Але біатлон допоміг мені освоїти українську мову. Тепер я без проблем і спілкуюся, і коментую змагання. Та до досконалості мені ще далеко, хоча намагаюся кожну гонку коментувати з натхненням».
Так несподівано для себе менеджер заправок ОККО, шанувальник зимового виду спорту №1 в Україні, став коментатором чемпіонатів України. А захопився Костянтин біатлоном ще в старших класах школи: «Пам'ятаю, як батько вболівав за Анфісу Резцову, розповідав історії, коли спортсменка при 5-ти промахах на рубежі могла наздогнати і навіть обійти на трасі більш щасливих на стрільбі подруг. А вже більш усвідомлено я стежив за гонками за участю Валі Цербе, Олени Зубрилової, Магдалени Форсберг. Коли одружився і дружину Ірину «підсадив» на біатлон. Вона повністю розділяє моє захоплення і підтримує нашу збірну».
Становлення, одруження, дитина... все це дещо відсунуло втілення в життя мрії про поїздку на який-небудь з етапів IBU. Та вже в 2012 році родина Готовцевих їде в Нове Мєсто на «великий біатлон». Але «живе» уболівання - це потужний емоційний наркотик, якщо побував на святі біатлону один раз, зробиш все, щоб потрапити туди знову. Так Костянтин і Ірина почали планувати і інші подорожі: «Звичайно, ми ще не скрізь побували, - сміється Костянтин, - в нашій родині знову декретна пауза, народилися близнюки...
Ми дуже хочемо поїхати в Поклюку; ще раз насолодитися дивним і, на мій погляд, самим мальовничим етапом в Антхольці, який я просто обожнюю. Божественні види, дивовижна атмосфера, гарний біатлон, смачна їжа... рай для вболівальника. Радує і те, що з кожним роком все більше українських фанів виїжджають на етапи і Кубку світу, і Кубку IBU. Не секрет, що багатьох зупиняє не лінь або побутові проблеми, а фінансові напряги. Згадайте: купони, перманентні кризи - все це не сприяло виїздам в недешеву Європу. Коли в країні більш-менш стабілізувалася економіка, приблизно років 10 назад ми почали виїжджати, спочатку одиниці протоптували нам шлях, та з кожним роком кількість вболівальників росла, вважаю, що така потужна підтримка важлива для будь-якої команди».
Сьогодні Костянтин більш стриманий щодо критики нашої збірної. Побачивши біатлон зсередини, він вже досить виважено говорить про новий сезон: «Думаю, що жіноча команда переживає дещо складний період зміни поколінь. Але нічого страшного не бачу. Вважаю, що дівчата - олімпійські чемпіонки, які вже всім все довели, повинні просто отримувати задоволення від гонок, поки підростає молодь. Ось просто повинні в цьому сезоні кайфонути. На сьогодні в команді реально є відмінний симбіоз досвіду і молодості. Без досвідчених дівчат ми однозначно втратимо квоту, очки. І їм треба сказати спасибі за те, що підтримують команду. А молодим потрібно просто переймати досвід, адже є чому вчитися.
У чоловіків, з моєї обивательської точки зору, інша історія. Вірю в Семенова, незважаючи на якісь труднощі останніх двох сезонів. Десь щось пішло не так, але він бореться, і це видно. Цікаво буде стежити за Дімою Підручним, який довів, що наші хлопці також можуть показувати відмінні результати. А якщо ще й врахувати те, в яких умовах в міжсезоння Діма тренується у себе вдома в Тернополі, то медаль Остерсунду я розглядаю, як подвиг. Маю велику надію, що Артем Прима покаже серйозний результат. Та й талановита молодь на підході. Я вірю в нашу Команду, вважаю, що і хлопці, і дівчата можуть претендувати на найвищі місця практично в кожній гонці нового сезону».
Жоден вид спорту не обходиться без вболівальників. Безумовно, є свої, не зовсім приємні сторони в поїздках для тих, хто прагне потрапити на змагання: незручні рейси і жахлива погода, суттєві фізичні навантаження і не завжди виправдані очікування... Але є в житті вболівальників безліч яскравих, чудових моментів, які надихають і мотивують, змушуючи знову і знову дивитися в біатлонний календар і планувати, мріяти, будувати плани. І збільшення кількості українських вболівальників залежить не тільки від економічних факторів, а й від рівня виступу збірної України. Тож зовсім не дивно, що все більше українців хочуть стати безпосередніми учасниками біатлонного свята, свідками наших перемог!
Ми обов'язково продовжимо розповідь про українських вболівальників і перед наступним сезоном, познайомимо вас з новими обличчями тих, хто стоїть по той бік траси...
Ганна Осолодкіна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 4)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
363
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
125
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
