Віта Семеренко: Не хочеться, щоб цей змагальний рік завершувався
Віце–чемпіонка світу в естафеті Вікторія Семеренко в інтерв’ю «Україні молодій» поділилася своїми враженнями від останніх гонок.
— Віто, в мас–старті ви несподівано для багатьох фінішували впритул до п’єдесталу. За що більше хвилювалися перед цим стартом — за хід чи стрільбу? — Єдине, про що я думала, — не фінішувати останньою. Мені пригадався Обергоф, коли я перетнула фінішну лінію 30–ю. Це єдина гонка в моїй кар’єрі, коли всі суперниці були попереду мене. Соромно згадувати. Тож я старалася, аби та історія не повторилася.
— Вирушаючи на останнє коло, ви знали, що Бергер і Юр’єва «сидять на хвості»? — Так, я встигла кинути оком на їхні мішені й зрозуміла, що доведеться неабияк опиратися. На жаль, не вийшло. Бачивши перед собою тільки спину Нойнер, я аж затремтіла: «Невже я йду другою?» Може, психологічно не впоралася з цим здивуванням і навіть страхом, тому й не втримала медаль. Я щодуху гналася за суперницями, але сил забракло. Не останню роль відіграла тут і моя застуда, яка ослабила організм. Після фінішу Катерина Юр’єва підійшла до мене й сказала: «Ти молодець! Я ледве втекла від тебе!»
— Ви засмутилися, що фінішували лише за три секунди від нагороди? — Навпаки, четверте місце — це дуже високий результат. Хоча, звісно, було трохи шкода залишатися без медалі. Тож на естафету налаштувалася дуже рішуче, по–бойовому: «Це остання гонка — треба все витерпіти, перебороти втому й довести, що ти можеш».
— Так хотіли реваншуватися за мас–старт? — Авжеж. Перед початком гонки я точно знала, що в нас буде медаль (щоправда, думала про бронзову). Хочете вірте, хочете ні, але я передбачила й обидві нагороди Оксани Хвостенко. Бог є на світі — ми таки піднялися на п’єдестал. Наш срібний результат став несподіванкою для німкень, білорусок, росіянок, але вони щиро вітали нас. Вважаю, могли б поборотися і за «золото», якби ми з сестрою не використали по два додаткові патрони. Утім я й досі не можу повірити, що ми стали призерками чемпіонату світу.
— Ви не впоралися з останньою мішенню через нервове напруження? — Цілячись у п’ятий кружечок, я подумки вже була на трасі. «Прокинулася» після першого додаткового патрона, подумавши: от, штрафного кола тільки ще бракувало…
— Яку гонку простіше бігти — особисту чи естафету? — Для мене це не має особливого значення. На кожен вид програми я виходжу боротися, поспішаючи до нагороди. Кожна гонка тяжка, легко не буває на жодній із дистанцій. Проте час відпочити буде вже після 18 березня, коли закінчується сезон.
З іншого боку, навіть не хочеться, щоб цей змагальний рік завершувався, адже я ще не стояла на першій сходинці п’єдесталу!
Гарний досвід отримала Віта на масс старті. Наступного разу впевнений що дивуватися тому що вона біжить другою сама Віта не буде і втримає свою позицію ! )))
2008-02-20 09:34
Ну, Віта, хочеш медаль - в тебе ще є шанс!
2008-02-20 11:38
всеж таки фіз.підготовка велика справа, треба БІГАТИ, БІГАТИ і ще раз БІГАТИ, тоді Юрьєва сказала-б : "Ти молодець, втікла від мене"
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
