Спортсменка Олена Підгрушна не планувала стати на “поріг” спортивної кар'єри, хоч завжди була енергійною та сильною дівчиною, адже виросла у селі. — У мене був звичайний шкільний день, а тут приходить тренер із біатлону, та й починає запитувати, хто хотів би займатися цим спортом, - розповідає Олена Підгрушна. – Ну, і я зголосилася.
Але це тільки були маленькі кроки до серйозного спорту. Справжні “спортивні дні” у неї розпочалися у восьмому класі. — Саме у восьмому класі мене забрали тренуватися у Підгороднє, - каже спортсменка. – Загалом мене вже знали, адже я брала участь у багатьох міських та обласних змаганнях. Коли я приїхала на спортивну базу, мені одразу дали лижі, костюм, рушницю, тобто все необхідне для тренувань із біатлону. Після того я зрозуміла, що це моє і почала тренуватися з усіх сил.
Але, як завжди, у всьому хорошому має бути ложка дьогтю. — Оскільки я була наймолодшою серед спортсменів, спочатку на мене зі “старших” ніхто не хотів звертати уваги, - згадує спортсменка. - Тоді мені було так сумно... Але з часом я почала знайомитися, потім одне за одним пішли різні змагання. Словом, часу для смутку просто не вистачало.
У Швейцарію на “Ямодо” Після двох місяців наполегливих тренувань пані Олена почала займати призові місця. Саме тоді тренери звернули на неї особливу увагу. — Після декількох відповідальних змагань за мене, як то кажуть у народі, “серйозно взялися” тренери, - каже спортсменка.
Згодом перший раз біатлоністка виїхала за кордон на європейський молодіжний олімпійський фестиваль “Ямодо”, що у Швейцарії. Це було п'ять років тому. — Цей фестиваль став важливим для мене, адже вже у перший день змагань я виборола бронзову медаль, - ділиться спогадами чемпіонка. - А також в історії українського біатлону — це була перша медаль на цьому олімпійському фестивалі.
Після “Ямодо” Олену Підгрушну взяли в штатну дорослу олімпійську команду, в якій чемпіонка займається упродовж трьох років. — Зараз передолімпійський сезон, наступний буде олімпійським, - каже майстер спорту. - Саме цього року будуть тренувати основний склад. Надіюся, що і я потраплю у нього.
Всього в складі Олімпійської збірної з біатлону є 11 чоловік, з яких лише шестеро поїде на Олімпіаду в Канаду. — Четверо чоловік із збірної вже обрано, - зазначає спортсменка. - Надіюся, що і я потраплю у число “олімпійської шестірки”, адже я наймолодша і найперспективніша.
Довелося покинути все Спортивне життя дуже складне, бо більшість часу доводиться проводити у роз'їздах. Заради спортивної кар'єри пані Олена пожертвувала всім іншим. — Коли я серйозно почала займатися цим спортом, - пригадує вона. - То перше, що мені сказали тренери, це те, що коли я хочу досягнути чогось у біатлоні, то повинна відмовитися від звичайного режиму життя. Тобто на першому місці для мене має бути не родина, розваги та хлопець, а спорт, спорт і ще раз спорт.
Олена Підгрушна через постійні змагання рідко буває вдома. — Ну, що я можу сказати, я дійсно мало часу проводжу із сім'єю, - каже чемпіонка. - Вдома я буваю раз у декілька місяців. І моя так звана відпустка триває близько п'яти днів. А з іншого боку — це моє життя. І якби не було цих поїздок, то не було б і мене як спортсменки.
Пані Підгрушна зізнається, що коли приїжджає у Тернопіль, то почуває себе справжньою жінкою, одягаючи плаття і взуваючи туфлі на високих підборах. — Ви знаєте, коли я вдома, то знімаю з себе весь спортивний одяг, і переодягаюся у більш жіночий, - розповідає пані Олена. - Адже тільки вдома можна одягти сукню і підбори. Саме тут я без лиж, рушниці та іншого спорядження.
Спортсменка намагається використати кожну вільну хвилину для спілкування з родиною і друзями. — Коли вдома, то проводжу багато часу з рідними і друзями, - каже пані Олена. - Намагаюся якомога більше спілкуватися із рідними, адже потрібно надолужити згаяне.
Катання над хмарами Біатлоністка об'їздила всі країни Скандинавії, а також Америку, Італію, Болгарію, Австрію та інші. Саме Австрію спортсменка називає “казковою країною”. — Я дуже люблю Австрію, - каже Олена Підгрушна. - Біля підніжжя Альп все буяє зеленню, а коли підіймаєшся вгору хребтом, то, подивившись вниз, опиняєшся в країні снігів. Коли сходиш вгору, то завжди дивишся на небо і думаєш, чи сьогодні будеш кататися над хмарами, чи під ними.
Австрійці відрізняються своєю ментальністю від інших народів. Хочу сказати те, що всі австрійці є дуже доброзичливими і приязними, - зауважує пані Підгрушна. - А ще такий цікавий момент, що у них замість котів і собак бігають маленькі гірські свинки. Цих чарівних істот всі жителі дуже люблять гладити.
1. Если вы уже регистрировались на сайте, введите ваш E-mail и пароль.
2. Если вы оставляете комментарий первый раз, вам необходимо придумать никнейм, и ввести ваш E-mail и пароль.
Имя или Никнейм: (не вводите его если вы уже регистрировались ранее)
.gif){kind=small}
