Після естафети на обличчі біатлоністів сяяли усмішки. «Це чудо», дивувалися тій збірці медалей, яку здобули на Олімпіаді.
Ондрей Моравець посміхався немов сонечко, Ярослав Соукуп, уже традиційно, спокійно мовчав, Вероніка Віткова раділа своїй першій олімпійській медалі, а Габріела Соукалова досі тряслася, згадуючи свою особисту драму на стрільбищі. Але одне було у них спільним: після срібла у змішаній естафеті біатлоністи не могли повірити, що змогли показати такі високі результати в Сочі.
Медаль в естіфеті приносить більші емоції? Моравець: У мене були найбільші емоції після естафети! На сто відсотків. Соукуп: Та у тебе й так їх (медалей) уже досить. Моравець: Я вже від половини останнього рівниного відрізку на трасі кривлявся перед нашим сервісерами. Уже знав, що доїду до срібла. Для мене бігти гонку сьогодні – то була винагорода.
Вероніка була на своєму першому етапі в трохи іншій ситуації? Віткова: Я собі не могла дозволити святкувати на своєму відрізку. Соукалова: Оце було б несподівано! Після першої стрільби ось так зробити... (вдає, ніби повертається до трибун і махає рукою)
Вероніко, після передачі естафети ви виглядали втомленою, обличчя розчервонілося. Віткова: Справді? Було дуже тепло.
Які були відчуття на останньому етапі? Були спокійними? Соукалова: Вірила, що Ондра справиться. Знаю як він стріляє стоячи. Віткова: Якщо у Ондри нема промахів лежачи, то потім воно уже само їде у нього. Соукалова: Але я страшенно тішуся, що Ви не питаєте про мою першу стрільбу.
Саме хотів до цого підійти... Соукалова: Це було щось страшне! Коли я подумала про решту нашої команди... Перед стартом казала собі: «Сьогодні у нас знову є шанс». Вірила. Але знала, що ще є інші сильні команди, з рівним складом. Коли я побачила, як з усіх сил бігла Вероніка, починаючи зі свого першого кола, а я потім приїхала на перший рубіж і відразу три промахи... Це було щось страшне! Віткова: У мене було завдання їхати першою, щоб на спусках нікого не було переді мною.
Щоб не було падіння? Віткова: Так Соукалова (знову про свою стільбу лежачи): Я собі уже казала, що на 100 відсотків буде штрафне коло. Моравець: Я собі теж так казав. Соукалова: Але я страшенно раділа, що мені так пощастило, і що я змогла вибратися з цієї ситуації.
Вероніко, де Ви стежили за стрільбою Габріели? Віткова: Я якраз приїхала на фініш, побачила, що там уже є два промахи, а коли дивилася, там був ще один. Почала трохи нервуватися. Але коли Габі закрила всі мішені, то було супер.
Хлопці, ви теж дивилися? Моравець: Я бачив півтора кола Габі, коли сидів на дивані в кафе для біатлоністів. Бігти четвертий відрізок вигідно тим, що можна багато встигнути побачити.
Ярдо, Ви бігли частину свого етапі позаду Бйорндалена. Які відчуття? Соукуп: Я його не дуже бачив... Йшов у своєму темпі.
Вероніко, коли Ви уже були впевнені: буде медаль? Віткова: Я вірила завжди. І коли побачила, що Габі закрила всі мішені лежачи... Ми усі тут маємо дуже добру форму, тому я вірила, що якщо зможу показати той результат, який мала в індивідуальних гонках, у нас будуть медалі.
Упав з Вас тягар, коли після першого етапу Ви передали естафету третьою? Віткова: Так, на трасі я почувалася добре. Лижі були дуже добре готові, на спуску до стрільбища я їхала за Торою Бергер, але в якийсь момент легко об’їхала її, і вже без проблем проїхала рівнинний відрізок.
Для Вас ця медаль – велика винагорода після багатьох років і проблем зі здоров'ям? Адже ви хворіли на менінгіт, гіпофіз не працює ідеально. Віткова: Надіюся, так. Це була моя мрія. Кожен спортсмен хоче олімпійську медаль. Нам це вдалося. Решта команди має більше медалей ніж я, але й одна медаль – важлива.
Ондро, після срібла в переслідуванні Ви казали: «Я будую будинок, ще потрібно дві медалі». Тепер маєте їх... Моравець: Тепер, можливо, будинок буде.
Закінчите будинок? Моравець: Ми його ще не починали, але тепер робота піде легше. Раніше то був такий несміливий задум... скоріше жарт. Тепер, думаю, ми це зробимо.
На фініші Ви мали в руках чеський прапор. Звідки? Моравець: Від нашого масажера Ірени Чеснекової. Той прапор трошки потім замотався. Мабуть, краще було б мати більший. Але Ірена трохи боялася, щоб більший прапор мене на затримав перед фінішем. Так хоч такий маленький. Дуже гарні відчуття, коли можете так фінішувати і насолоджуватися цим, всім бажаю таке відчути.
Може поміняєтеся етапами з Ярдою наступного разу? Моравець: Ну, не знаю. Віткова: Але дівчата не зможуть з прапором фінішувати. Соукалова: Так, у нас все складніше, це правда.
Габі, у Вас тепер більше олімпійських медалай, ніж у мами. Що їй скажете? Соукалова: Надіюся, то не моя остання медаль. Будемо робити все, щоб біатлон поширювався. Той факт, що наша маленька країна здобула 5 біатлонних медалей, це справжнє чудо.
1. Если вы уже регистрировались на сайте, введите ваш E-mail и пароль.
2. Если вы оставляете комментарий первый раз, вам необходимо придумать никнейм, и ввести ваш E-mail и пароль.
Имя или Никнейм: (не вводите его если вы уже регистрировались ранее)
.gif){kind=small}
