Віталій Мандзин: Мене мотивує, що є куди рости, до кого рости і з ким рости

19-річний біатлоніст Віталій Мандзин — наймолодший спортсмен у національній команді,  який готується до сезону 2022/2023 під керівництвом Юрая Санітри. У бесіді із кореспонденткою biathlon.com.ua Віталій поділився першим враженням від роботи з основною командою; розповів про свою мотивацію; про те, чи впливає його юний вік на відношення до нього, а також поміркував, що вирізняє національну збірну від команди Б.

– Віталік, по-перше, хочу привітати тебе в національній збірній! Чи думав ще у травні, що будеш тренуватися з найкращими біатлоністами України?

– Дякую! Я навіть подумати не міг про те, що мені видасться така можливість. Для мене було дуже неочікувано дізнатися цю новину. Дуже круто, що я отримав такий шанс, хоч і особисто для себе вважаю, що тренуватися з найкращими біатлоністами в Україні, тягнутися до їхнього рівня, дивитися на їхній досвід, переймати його – це справді великий бонус, яким мені потрібно скористатися і цінувати його.

– Загалом, ти вже мав досвід окремих тренувань зі збірниками. А як в команді тебе прийняли? Чи не відчуваєш зараз себе дещо не в своїй тарілці?

– Так, я вже мав досвід тренувань із Дімою, Антоном, Тарасом, та й з усіма хлопцями був знайомий. Але так, щоб конкретно спілкуватися, виходити з усіма разом на тренування –такої практики у мене не було. І, якщо чесно, ще перед початком збору я дещо хвилювався, тому що банально не міг уявити яка атмосфера у команді, які правила у колективі. Але я щиро завдячую Дмитру, який мені до сьогодні допомагає влитися у колектив, приходить на допомогу у тренувальному процесі, підказує що і як краще зробити.

Щодо того, як прийняв колектив, то я дуже вдячний хлопцям, усьому тренерському колективу і усій команді за те, що мене дуже тепло прийняли, за те, що підтримали мене, і підтримують досі. Я навіть не очікував, що це буде настільки дружньо та гармонійно, все відбувається дуже легко. Хлопці не дають можливості відчути, що я гірший за них, не такий, як вони – молодший чи недосвідчений. Ні, тут такого немає, тут усі рівні. І це класно, що всі підтримують один одного, тому що за такої атмосфери, по-перше, набагато легше вливаєшся у колектив, а, по-друге, швидше згуртовуєшся, здружуєшся з усіма, відповідно так будується єдина команда. Я швидко відчув себе її частиною. 


– Складно було увійти в такий інтенсивний тренувальний режим?

– Якщо чесно, особисто для мене, так. Хоча я виділю і те, що, як на мене, і в минулому році я робив досить серйозну роботу, у порівнянні із позаминулим роком. Я навіть уявити не міг, що у цьому році буде кардинально нова сходинка, новий етап.
Коли я прийшов у команду А, та і навіть зараз, мені було не дуже легко тренуватися: об’єми та навантаження значно більші. Звичайно, я помаленьку звикаю – тренер, лікар та масажист постійно все контролюють, і, відповідно, я легше вливаюсь у вже набагато важчу роботу. Хоча скажу, що це досить нелегко, є дуже багато аспектів, над якими потрібно працювати, але мене мотивує, що є куди рости, до кого рости і з ким рости.

–  На що ви з тренером будете звертати основну увагу у підготовці до сезону?

– Будемо звертати увагу абсолютно на все, тому що до цього моменту Юрай мене, як спортсмена, не знав. Він абсолютно не знав моїх фізичних та психологічних характеристик. Тому, мені здається, йому було цікаво оцінити мене, а мені надзвичайно приємно, що я маю можливість попрацювати із тренером такого високого рівня.

З огляду на тренувальний процес, ми працюємо над усім: над влучністю стрільби, над її швидкістю, над технікою лижного ходу, над швидкістю на трасі, над силовою роботою – абсолютно над усім. Я не скажу, що в певному аспекті я на рівні з хлопцями. Видно, що я ще досить багато не дотягую до їхнього рівня. Тому абсолютно всі моменти мені потрібно підтягувати, варто звертати увагу на всі свої функціональні можливості.

– Яке з тренування запам'яталося найбільше?

– Однозначно виділити якесь тренування не можу. Скажу, що мені запам’ятовується кожне тренування, тому що у кожному з них є для мене щось нове. Всі тренування дуже цікаві, і я від кожного з них отримую задоволення. Дещо несподіваним для мене було велотренування, на яке ми їздили разом із Еріком Лессером. Я не очікував, що ми будемо тренуватися із легендою біатлону. Я мав можливість із ним поспілкуватися, поговорити на різні теми, запитати у нього те, що мене справді цікавило.

– Досить складне питання… В першу чергу відрізняється рівень складності тренувань, і це вагомо відчувається. Фінансування команд також різне, що логічно. Також до команди А прикуто більше уваги зі сторони федерації та уболівальників, відповідно відповідальність також зовсім інша.

– Часто кажуть, що кожен колектив має свої фішки, що відрізняють одних від одних. Чи є якась річ / правило, яке виділяє українську національну команду з біатлону?

– У команді Б у нас було два колективи – старші хлопці контактували між собою, а ми, юніори, спілкувалися між собою. Тут навпаки: в основній команді не звертають увагу на вік, на досягнення, на досвід. Тут всі один одного намагаються підтримувати, підбадьорювати. Це, як на мене, найголовніша фішка цієї команди. Цей колектив згуртований, тут психологічно легко, я себе справді відчуваю частиною команди, і ми всі як одне ціле.

– Як робота з основою впливає на мотивацію?

– Дуже позитивно! Я розумію, що тренуюся з найкращими біатлоністами України. Найбільше мене мотивує те, що мені потрібно тягнутися до них, брати з них приклад. Мені імпонує їхнє відношення до тренувального процесу, їхня працелюбність. Подобається їхнє світобачення, погляди на тренування та життя. Хочеться досягти, як мінімум, такого ж результату, як хлопці, які тренуються у команді А.

– Віталік, наостанок, поділися, будь ласка, своїми очікуваннями у подальшій роботі з основною командою?

– Як завжди очікую хороших результатів. Хочу показати себе таким, яким я є насправді, і ті результати, на які я здатен.


Фото 3, 4 з особистого архіву Віталія Мандзина

Спілкувалася Дарія Вирста