|
|
.gif)
|
|
|
2023-01-29 23:02 | Іван Крулько: Маємо вже зараз думати про олімпійську команду 2030 року
|
|
|
|
Чемпіонат Європи, що завершився сьогодні в Ленцерхайде, став першим «заліковим» турніром для новообраного президента Федерації біатлону України Івана Крулька. Про враження від турніру, про стан команди в першій половині сезону, про найближчі перспективи розвитку біатлону в Україні – у інтерв’ю для читачів нашого сайту.
- Іване Івановичу, сьогодні завершився Чемпіонат Європи в Ленцерхайде, на якому наші спортсмени порадували трьома медалями. Чи очікували Ви на такий успіх?
- Безумовно, наша команда готувалась до Чемпіонату Європи, і це був один з тих стартів в цьому сезоні, на якому ми розраховували боротись за медалі. Дуже порадував виступ Анастасії Меркушиної, яка проявила характер на останньому колі спринтерської гонки, і змогла якраз ходом, з яким у нас цього сезону не все гаразд, показати гідний результат. Без сумніву, для нас це успіх. Крім того, радують і дві срібні медалі в індивідуальних гонках. Звісно, ми очікували хороших стартів і у інших гонках, але не все склалось й зі стрільбою, і з ходом. Проте, я вважаю, що цього року Чемпіонат Європи пройшов для нас на мажорній ноті, тим більше з огляду на те, що минулорічний турнір був для України безмедальним. Сподіваюсь, що порадували вболівальників гідними результатами, і можемо бути задоволеними.
- Яка з гонок стала для Вас найбільш емоційною?
- Тут обрати не складно – безумовно, це спринт, де Анастасія Меркушина тримала інтригу буквально до останніх метрів дистанції. Вона врешті решт змогла вибороти таку бажану перемогу, і над стадіоном лунав гімн України. Але і Юлія Джима, і Антон Дудченко в індивідуальній гонці показали себе з дуже хорошої сторони. Всі гонки були важливими, за кожну з них переживали –і особисто я, і, гадаю, уся армія українських вболівальників.
- На чемпіонатах Європи завжди нашою візитівкою були естафети. Неділя трішки зіпсувала смак від турніру?
- Звісно, сьогодні у нас були перспективи боротись за нагороди і у змішаній естафеті, і у одиночному міксті. Але не все так склалося, як хотілось, будемо працювати далі. Попереду дуже багато роботи: якщо ми хочемо бути конкурентними в наступні роки, в тому числі на Олімпійських Іграх, як головних стартах чотириріччя, - потрібно готувати резерв. Ми вже маємо дивитись на команду, яка буде представляти Україну на Олімпіаді 2026-го року, і навіть 2030-го року.
- Якщо узагальнити виступи команди в Ленцерхайде, вони додали оптимізму чи стурбованості напередодні чемпіонату світу?
- Виступи на Чемпіонаті Європи показали, що наші біатлоністи можуть боротись. Давайте поглянемо на склади інших команд. Так, в цих змаганнях брали участь далеко не всі провідні біатлоністи – так завжди буває на чемпіонатах Європи. Але водночас в різних командах було чимало біатлоністів, які постійно виступають на Кубку світу, і наші спортсмени поряд з ними виглядали конкурентними. Тому будемо тримати кулаки під час чемпіонату світу в Обергофі і сподіватимемось, що наша команда зможе нас порадувати. Там буде багато стартів.
Фото - IBU
- Загалом, першу половина сезону на Кубку світу важко назвати вдалою. Ви були присутнім на кількох етапах, напевне обговорювали ситуацію з тренерами. Чи дійшли висновків про причини таких результатів?
- Безперечно, ми спілкувались і з тренерами, і з командою, аналізували стан справ. Причин багато – як об’єктивних, так і суб’єктивних. По-перше, минулий сезон, який через війну завершився для нас передчасно. Ми не мали змоги виступити на останніх етапах після Олімпійських Ігор – це мало дуже серйозний вплив на вхід до нового сезону. Крім того, війна в Україні емоційно позначається і на спортсменах, адже вони також перебувають в некомфортному психологічному стані. Багато хто зі спортсменів і на собі відчув обстріли, що, звісно, вплинуло на емоційний стан у довготривалій перспективі.
Ще один момент, на який слід звернути увагу: інші команди також не стоять на місці, біатлон розвивається, конкуренція зростає. Нам потрібно працювати над тим, щоби бути конкурентними. А для цього мусимо розвивати масовий біатлон, залучати якомога більше молоді, забезпечувати інфраструктуру, щоб діти мали де тренуватись. Чим більше молодих людей буде залучено до біатлону, тим більше шансів, що ми зможемо вибудувати таку команду, яка зможе конкурувати з найкращими збірними світу.
- Яка ситуація з лазаретом команди? Перш за все, спортсмени, на яких ми розраховуємо на чемпіонаті світу – Дмитро Підручний та Дар’я Блашко.
- У Дмитра Підручного була непроста операція, після якої зараз він вже відновлюється і тренується. Але все залежатиме від його готовності та рішення тренерів. Ви знаєте мою позицію, як президента федерації – у тренувальний процес, а також у рішення тренерів щодо складу, я не втручаюсь. Безумовно, якщо Підручний буде готовим до чемпіонату світу – він повинен виступати. Те саме стосується і Дарׄ’ї Блашко – зараз вона відновлюється після хвороби, і я сподіваюсь, що зможе взяти участь у наступних стартах. Якщо це не буде Чемпіонат світу, то на наступних етапах Кубка світу. Тренери визначать її функціональний стан, і приймуть рішення.
- Чи правильно я розумію, що станом на цей час Даша не тренується?
- Дар’я не тренується на снігу, але вона проводить тренувальну роботу в спортивних залах.
- Нещодавно також відбулись Універсіада та Європейський юнацький олімпійський фестиваль, де ми побачили наш найближчий та віддаленіший резерв. Які враження у Вас залишили ці змагання?
- Найголовніше те, що в обидвох турнірах ми не залишились без медалей. Якщо подивитися на наші виступи на Всесвітній Універсіаді в Лейк-Плесиді, то з шести медалей, які збірна України взяла в усіх видах змагань, дві – у біатлоні. Це – добре, але не межа наших можливостей. Як відомо, перед Універсіадою захворів Віталій Мандзин, який, враховуючи його результати та досвід, набутий на Кубку світу, мав усі шанси бути одним з лідерів турніру.
Що стосується Європейського юнацького олімпійського фестивалю – це також важливі старти, адже вони проходять під егідою Міжнародного Олімпійського Комітету. І мене дуже порадувало, що наша молода спортсменка, яка представляє Закарпаття, Олександра Меркушина, змогла вибороти дві медалі – золото і бронзу. Серед свого віку вона явно виділялась і показала себе дуже сильно. Мені здається, допомогло цьому і слушне рішення дати їй можливість виступити на найвищому рівні. Цей досвід додав їй впевненості і під час змагань Європейського юнацького олімпійського фестивалю.
Це ще один аргумент на користь того, що на всіх змаганнях ми мусимо виборювати максимально можливу квоту. Це даватиме змогу заявляти молодих спортсменів. Нехай вони одразу не будуть в топі, але досвід, який вони там здобувають, є неоціненним, аби показувати кращі результати в майбутньому. Тому я сподіваюсь, що саме такий принцип ми будемо застосовувати. Але насправді зараз дуже турбує маленька лава запасних. Якщо ми поглянемо на спортсменів команди Б, то рівень результатів у порівнянні з основою дуже відрізняється. Потрібно підвищити конкуренцію, можливо – завдяки спортсменам з хорошими фізичними даними з інших видів спорту, адже біатлон надає хороші можливості реалізувати себе і навіть заробити кошти.
Крім того, зараз ми працюємо над тим, аби формувати спеціальні групи молодих біатлоністів, які можуть стати для нас перспективою. Також продовжуємо просуватись у питанні розвитку масового біатлону. Моє завдання, як президента федерації, полягає в тому, щоби у нас всередині країни з’явилась конкуренція. Так, це процес тривалий, і результат він дасть у майбутньому – не за рік і навіть не за два. Але, як я говорив, ми дивимось в перспективу Олімпійських Ігор не лише 2026-го, але й 2030-го років.
- Ще питання щодо резерву. Останні два етапи Кубка IBU пройдуть в Канаді. Чи дозволить поточний фінансовий стан відправити команду до Кенмору?
- Я над цим працюю. У нас відбувається вже досить тривала переписка з Міністерством молоді та спорту саме на цю тему. Моя принципова позиція полягає в тому, що наші біатлоністи мають брати участь в усіх змаганнях, які відбуваються під егідою IBU, незалежно від того, на якому континенті вони проходять. Ми не мусимо давати шансів іншим командам обійти нас і втратити квоту. За гонки Чемпіонату Європи ми покращили позиції в Кубку націй IBU, але розриви там дуже невеликі. Я вважаю, що наша команда має взяти участь у двох останніх етапах в Канаді, ми над цим працюємо і зробимо усе можливе, щоби бути представленими у Кенморі. Принаймні я дав доручення нашим працівникам провести усі підготовчі процедури, щоби ми могли туди поїхати. Зокрема, подання документів на отримання віз до Канади, пропрацювання логістики, тощо. Але мене дивує, що не всюди в міністерстві я знаходжу підтримку такої амбіційної позиції. Це не питання значних коштів – це питання нашої перспективи. Тому що можливість заявляти п’ять спортсменів чи чотири – то є дуже велика різниця. Адже можливість вийти на старт – це досвід, який спортсмен ніде більше не здобуде, аніж взявши участь у змаганнях вищого міжнародного ґатунку. Якщо ми хочемо, щоби український біатлон мав шанси на здобуття медалей чемпіонату світу, тоді ми мусимо «проганяти» молодь через такі етапи Кубку IBU.
- Але ж вболівальники часто закидають – що ми боремось за квоти, а потім на тих самих етапах Кубка IBU виставляємо неповний склад.
- Ми маємо дивитись на речі адекватно. Не можна сперечатись з тим, що у нас є об’єктивний спад, зміна поколінь у біатлоні, особливо жіночому. Це треба усвідомити, набратися сил і готувати резерв. Цього сезону ми не заповнювати квоти на Кубку IBU через цілком об’єктивні причини. Частина спортсменів допомагали замістити вибувших через хворобу представників команди А, дехто був залучений до команди на Всесвітній Універсіаді, чи Європейському юнацькому олімпійському фестивалі. Але обійма спортсменів є не безмірною. Якщо би ми за основу взяли Кубок IBU, то на Універсіаду відправили б спортсменів ще більш глибокого резерву, і це би прямо плинуло на результати. Те саме щодо виступів Олександри Меркушиної, яка могла б брати участь у Чемпіонаті Європи, і не була б зайвою. Але Олександра гідно представила країну на змаганнях у своїй віковій категорії, а золота і бронзова медалі, впевнений, стануть для неї додатковою мотивацією.
Я би хотів, щоб у нас було по 20 чоловіків і жінок – спортсменів співставного рівня. І щоби у тренерів голова боліла – кого відібрати в команду А чи в команду Б. І повірте, пройде час – і в нас буде такий резерв. Але за умови, якщо вдасться знайти достатньо ресурсів, спонсорів, і знайти правильні варіанти – де такі спортсмени можуть проводити підготовку і підвищувати свій рівень.
Ми над цим працюємо. Вже є напрацювання зі створення окремих команд клубного характеру, і вже наприкінці цього сезону наша молодь почне брати участь у таких командах. Є певні домовленості, сформований тренерський склад під таку команду, і зараз здійснюється підбір хлопців і дівчат, які розпочнуть тренування у такій команді спеціального резерву.
- На виконання Вашої програми як голови федерації, розпочато збір коштів на відновлення бази у Чернігові. Чи задоволені Ви динамікою збору?
- Чесно? Не дуже. Я безмежно вдячний Суспільному за те, що вони змогли отримати дозвіл від Європейської Мовної Спілки, яка дала можливість розміщувати QR-код під час своїх трансляцій. З іншим транслятором, Eurosport, наразі ще ведуться перемовини – там є деякі технічні питання. Певна динаміка, звісно, є – там не порожній рахунок. І я хочу подякувати кожному вболівальнику, хто зробив свій донат. Але, насправді, можна було б і краще. Тому що ці кошти, крім іншого, дадуть нам можливість показати українській владі, українській державі, що ми вже готові розпочинати певні роботи, і звертатись за тим, аби з державного бюджету дофінансувати побудову цього комплексу.
Хоча є й купа бюрократичних перешкод. Зокрема, переведення бази разом з землею, де знаходяться траси, до єдиного власника. Але будемо їх долати – іншого варіанту немає. В Чернігові має бути база, і це повинен бути приклад одного з найкращих біатлонних стадіонів в Європі – ми таку мету ставимо перед собою. Звісно, з місцями, де можуть проживати спортсмени. Ми хочемо запропонувати, щоби спортсмени під час своїх виступів, як і тренери, мали змогу отримувати там службове житло. Тому – працюємо, і в даному контексті я є оптимістом.
- Чи прораховувався загальний бюджет на відновлення бази, принаймні, до того стану, коли там можна забезпечити більш-менш придатні умови для тренувань?
- Ми будуємо не на порожньому місці. Там є лижеролерні траси, є стрільбище, яке, щоправда, застаріле і вимагає оновлення. Сама база зруйнована вщент. Прорахувати зараз, в тому числі і відповідно до нових розцінок, дуже непросто, оскільки за рік вартість робіт і матеріалів змінилися. Будемо чекати проектно-кошторисної документації – саме вона дасть розуміння, скільки потрібно коштів для того, аби таку базу відновити. Але за моєю дуже приблизною оцінкою, нам потрібно буде близько 200 мільйонів гривень, аби отримати в Чернігові сучасну біатлонну базу. Мова йде про той рівень бази, про який я сказав вище.
- І наостанок питання спортивно-політичне. Днями президент МОК Томас Бах висловився за повернення російських та білоруських спортсменів до змагань, включно з літньою Олімпіадою. Що можна протиставити такій ганебній ініціативі?
- Я категорично не підтримую позицію президента Міжнародного Олімпійського Комітету. Я вважаю, що в цьому питанні пан Бах грає на руку Кремлю, і навпаки спонукає російську агресію до ескалації. Адже виглядає це так, що агресор ніякої відповідальності нести не буде. Розмова про те, що спорт не пов’язаний із політикою – це не серйозно. Спорт є частиною політики. Більше того, в таких тоталітарних державах, якою є росія, спорт використовується, як елемент політики, адже за його рахунок вони мають можливість вигороджувати свої злочини, порушення прав людини, обмеження свободи слова, показувати красиву картинку, на якій їхні спортсмени мають успіхи, тим самим допомагаючи власній пропаганді. І в тому числі обґрунтовувати, чому вони можуть, як така ніби то міцна нація, окуповувати інші країни, нищити міста, вбивати невинних людей. Росія все це робить без найменшого докору сумління. Якщо ми, як українська держава, допустимо, щоби МОК повернув російських спортсменів, це буде дуже серйозна політична поразка.
Тому зараз вся наша велика спортивна родина, всі, хто мають змогу займатись дипломатією, мусять зосередитись на тому, щоби країна-агресор не мала можливості представляти своїх спортсменів на різних змаганнях, і тим більше на Олімпійських Іграх. Більше того, я вважаю, що таке рішення Міжнародного Олімпійського Комітету може внести серйозну кризу в розвиток міжнародного олімпійського руху. Адже солідарними з Україною будуть й інші країни, які розуміють – що таке росія, і яку загрозу світовій безпеці вона несе.
В той же час я хотів би сказати слова вдячності Міжнародному Союзу Біатлоністів (IBU), який на своєму Конгресі прийняв рішення не просто відсторонити спортсменів росії та білорусі, а й призупинив членство федерацій цих країн. Жодна інша спортивна федерація не прийняла подібних рішень. Причому проголосували за це на Конгресі у Зальцбургу більше 90 відсотків делегатів. Це свідчить про те, що біатлонна спільнота розуміє, яку загрозу представляє собою російська федерація і яку відповідальність вона має нести за свої дії з розв’язання найбільшої війни на європейському континенті з часів Другої світової війни.
- Іване Івановичу, дякуємо Вам за це інтерв’ю. Хочеться побажати, щоби чемпіонат світу склався для команди якомога вдаліше, і щоби наші спортсмени реалізували себе максимально для свого рівня готовності на цей час.
Спілкувався Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 26)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
