|
|
.gif)
|
|
|
2024-03-05 15:39 | Іван Крулько: Ще до початку сезону ми розуміли, що він не буде легким
|
|
|
|
 За кілька днів провідні біатлоністи світу розпочнуть двотижневу серію заокеанських стартів, які стануть крапкою у міжнародному біатлонному сезоні. Однак попри те, що сезон ще не завершено, вже можна підбивати перші його підсумки, адже усі головні старти для української команди вже минули, та й у боротьбі в Кубку націй перспективи нашої команди вже більш-менш очевидні. Тому ми запропонували президенту Федерації біатлону України Івану Крульку вже зараз поговорити про минулий сезон.
- Іване Івановичу, Україна завершує один з найбільш непростих для себе біатлонних сезонів за останні 20 років. І хоча попереду ще два етапи Кубка світу і етап Кубка IBU, вже можна підбивати певні підсумки.
- Ще до початку сезону ми розуміли, що він не буде легким. Тому що команда перебуває на етапі трансформації, і ми очікували, що дуже складно буде нашій жіночій збірній. Як ви знаєте, навесні минулого року в нас змінився тренерський склад, і ми пам’ятаємо, якими розібраними виглядали наші дівчата в попередньому сезоні. Тому насправді зараз ми не плекали надій на якийсь величезний прорив, адже для цього потрібні час і робота. Нові спортсмени в України випадково не з’являться – ми маємо покладатись на тих спортсменів, яких маємо в обоймі. В той же час, ми бачимо і певний поступ вперед в цьому сезоні.
Робота Миколи Миколайовича Зоца дала свої відчутні результати. Я дуже радий, що цього сезону до основного складу команди увірвалась Христина Дмитренко, яка і стала фінішером естафети, і показує добрі результати під час особистих змагань. П’яте місце естафетної команди жінок, а також восьме місце Христини в індивідуальній гонці на чемпіонаті світу – це той результат головного старту, який дає підстави працювати в обраному напрямку, і очікувати, що результати у нас будуть покращуватись.
Що стосується чоловічої команди, то станом на початок сезону у нас були більші очікування, ніж показали результати гонок. До цього нас, зокрема, спонукала золота медаль Тараса Лесюка на літньому чемпіонаті світу. Але тепер, вже після сезону, будемо розбиратись, чому сталось так, що фізичні кондиції нашої команди не дозволили показати той результат, на який ми могли очікувати, враховуючи склад команди. У нас є дуже хороші спортсмени і в команді А, і в команді Б, а також, на мою думку, дуже хороша плеяда юніорів. Про останнє свідчить рекордний виступ хлопців в естафеті Юніорського чемпіонату світу, де вони вибороли срібло.
Тож якщо говорити загалом про сезон, то ми бачили, що були як підйоми, так і падіння – і це нормально. Я б одразу хотів сказати, що вчорашній виступ жіночої частини нашої команди в змішаній естафеті (розмова відбулась в понеділок – прим.авт.), де вже на етапі Анни Кривонос Україна була знята, як колова, це, безумовно, провал. І якщо причини такого виступу ще слід проаналізувати, то виправдань тут бути не може. Не має права збірна України бути замкненою на коло в мікст-естафеті. Такого ще не було, і я, як і усі наші вболівальники, був, м’яко кажучи, розчарований таким результатом. Але такі гонки також дають розуміння – куди нам потрібно рухатись і які склади повинні бути на наступний сезон, адже ми вже маємо спрямовувати погляди в передолімпійський рік.
- Медаль Христини Дмитренко на Чемпіонаті Європи – напевно, найприємніший сюрприз цієї зими. До того ж, у свій перший сезон в Кубку світу вона показала низку непоганих результатів, вийшовши на пік форми до головних стартів. Чи можемо ми говорити про народження нового лідера команди?
- Тут я хотів би сказати дуже важливу річ. Як і усім вболівальникам, мені б дуже хотілося, щоби наші спортсмени могли витримувати увесь сезон на високому рівні – усі дев’ять етапів Кубка світу, чемпіонат Європи і чемпіонат світу. Але, на жаль, поки що в нашому складі таких «термінаторів» не маємо. І в кожного з наших спортсменів є людський ресурс, певна межа можливостей на даний момент. Тому наші тренери, коли готують команду, все ж намагаються підвести її в оптимальному стані до головних стартів сезону – чемпіонатів світу та Європи, щоб саме там показати максимальний результат. Хоча це не применшує вагу етапів Кубка світу та Кубка IBU, де українські біатлоністи також мають виглядати гідно.
Що стосується Христини Дмитренко, то я вважаю, що це – дуже талановита та працьовита молода спортсменка. І минулого сезону, коли вирішувалось питання участі нашої команди на заокеанських етапах Кубка IBU, я особисто наполягав на тому, що ми маємо відправити команду. І саме тоді Христина здобула свій перший подіум на дорослому рівні на етапі Кубка IBU. Цей успішний виступ додав їй сил, мотивації, та показав їй самій, що вона може виступати на високому рівні. А від психології та бажання в біатлоні залежить дуже багато. І відчувши таку мотивацію, Христина в цьому сезоні показала себе на високому рівні.
Чи може вона стати лідером команди? Може, але я би поки не забігав наперед. Христина Дмитренко робить кроки вперед, але їй є ще куди рости: потрібно працювати над своїми фізичними можливостями, а також психологією під час стрільби. І я вважаю, що в Христини прекрасне біатлонне майбутнє, якщо вона не збавлятиме обертів, а ми, як федерація біатлону, підтримували її і будемо підтримувати, як, втім, і усіх інших наших біатлоністів. Наразі ж я хочу привітати Христину з тим, що вона і на чемпіонаті Європи виборола медаль, і на чемпіонаті світу проявила лідерські якості.
- Юлія Джима протягом останніх років ледь не кожного сезону вирішує для себе питання продовження кар’єри. За Вашими відчуттями, вона готова продовжити виступи до Олімпіади?
- Перш за все, ми на кожного спортсмена маємо дивитись, як на людину. Яка має свій характер, свої проблеми, переживання, родини – які в декого проживають на територіях, поблизу яких відбуваються бойові дії. Все це впливає на психологічний стан, і ми маємо це розуміти.
Юлія Джима вже достатньо довгий час,фактично безперервно виступає на всіх головних стартах. Вона єдина в складі національної збірної з четвірки нашої «золотої» естафети зразка Олімпіади 2014 року. З того часу минуло вже 10 років. Також є й частина особистого життя, і, очевидно, вона і цьому хотіла б присвятити час. Я мав з Юлею достатньо довгу розмову на цю тему, і все прекрасно розумію. Як ви знаєте, вона тренується за індивідуальним планом – і це єдине виключення в команді, на яке ми пішли, розуміючи, що Джима ще багато чим може допомогти нашій команді.
Я сподіваюсь, що Юля прийме для себе рішення, і буде виступати до Олімпіади. Якщо ж обставини так складуться, що вона стовідсотково не захоче чи не зможе далі продовжувати кар’єру, тоді будемо покладатись на нашу молодь – іншого вибору в нас немає. Але мені б дуже хотілося, щоб на наступній Олімпіаді Юлія Джима голосно нагадала про себе, як про одного з лідерів не лише української команди, а й світового біатлону.
- Для Анастасії Меркушиної сезон вийшов дуже неоднозначним. З одного боку, вона – має потрапляння до топ-десятки гонки Кубка світу, в загальному заліку посідає найвище місце в кар’єрі. З іншого боку – на відміну від попередніх років Настя не змогла вийти на пік форми до головних стартів, а естафетні етапи в її виконанні стали одними з найбільш «валідольних».
- Анастасія Меркушина – дуже старанна спортсменка, і вона дійсно завжди прагне викладатись на повну, іноді навіть понад свої фізичні можливості. Але ж це надмірне бажання іноді виходить боком, тому що може призводити до таких зривів, як ми бачили під час стрільби. До того ж, цього сезону Настя пішла на певний експеримент – на її зброї з’явився новий приклад. Будемо сподіватись, що вона вже звикла до цих нових умов, і наступного сезону стрільба буде стабільнішою.
З точки зору бажання Анастасії, я не можу дорікнути їй жодним словом. Так, нам звичайно хотілося б, щоб у кожній гонці Настя показувала себе якнайкраще, але в реальності результати змагань можуть бути різними. Втім продовжуємо працювати і сподіваємось, що і на двох етапах Кубка світу, що лишились, а також в наступному сезоні вона виступатиме на високому рівні.
Але якщо вже говоримо про Меркушину, давайте згадаємо і про Олександру, яка в мас-старті чемпіонату світу серед юніорів виборола золото, виступаючи останній рік в молодшій віковій категорії. Це прекрасний результат, який доводить, що в майбутньому Олександра може стати дуже сильною біатлоністкою. Але над цим потрібно працювати, бо ми вже неодноразово бачили ситуації, коли в юніорах спортсмен – серед кращих, а на дорослому рівні губиться. Однак Олександра, окрім того що здібна та працьовита, також і інтелектуально розвинена, тому має розумно підходити до своєї підготовки, щоби не «вигоріти» ще на юніорському рівні.
- Перед початком передсезонної підготовки минулого року було чітко наголошено на омолодженні жіночої збірної. Чи задоволені ви цим першим етапом «зміни поколінь»?
- Якщо ми порівнюємо жіночу збірну двох останніх років, то цього сезону команда виглядає краще, ніж в минулому сезоні. І те, що до змагань на найвищому рівні додались Олександра Меркушина та Олена Городна, свідчить про те, що певне омолодження відбувається. Водночас я би хотів сказати, що дуже добре, що повернулась Ірина Петренко – вона поки що через стан здоров’я не може стабільно виступати на всіх етапах, але в окремих гонках демонструвала дуже пристойний рівень. Тому будемо працювати над тим, щоб наступного сезону стан Іри дозволяв їй показувати високі результати частіше. Також будемо намагатись повернути до команди Дарину Чалик, яка цього року не виступала, але є сподівання, що вона спробує повернутись.
Тобто в принципі омолодження відбувається. Але цей процес має проходити природнім шляхом. І я вважаю, що той напрям, який ми взяли перед початком цього сезону, виявився правильним. Потрібно далі працювати в тому ж руслі.
- Чи бачите ви дівчат, які б ще цього олімпійського циклу могли нав’язати конкуренцію представницям сьогоднішньої основи?
- Я вважаю, що ті двоє дівчат, про яких я сказав раніше, Олександра Меркушина та Олена Городна, цілком здатні це зробити. Вони могли б провести і більше стартів на рівні Кубка світу цього сезону. Але давайте будемо відвертими: є змагання юніорів у їхньому віці, і очевидно, що нам потрібно давати їм можливість виступити там. Це потрібно, щоб вони відчули себе не на місцях поза заліковою зоною, а в боротьбі за чільні позиції. Та й ми, як команда, маємо гідно виглядати на усіх рівнях. Тому до питань комплектування складу маємо підходити виважено, розуміючи кількість наших спортсменів та їхній рівень на сьогоднішній момент. Але вже наступного сезону, думаю, і Олена Городна, і Олександра Меркушина отримають можливість продемонструвати себе на провідних біатлонних аренах.
Але додам ще одне. Все має вирішувати спортивний принцип – це те, чого я буду дотримуватись увесь час, допоки буду президентом федерації. Хто є кращим на даний момент – той і має виступати. В той же час, якщо віковий спортсмен чи спортсменка показує результати одного рівня з молодим біатлоністом, ми маємо надавати перевагу більш молодому, працюючи на перспективу. Потрібно підпускати молодь. Зараз для тієї ж Олександри Меркушиної чи Олени Городної важливо якісь старти пробігти в одній гонці, скажімо, з Жюлья Сімон, отримавши як додаткові енергію та мотивацію, так і розуміння, на якому рівні вони зараз знаходяться у фізичному плані. І той результат, який Олександра здобула на Юніорському чемпіонаті світу, навряд чи був би можливий без досвіду, отриманого на рівну Кубка світу.
- Давайте тепер торкнемось стану справ у нашій чоловічій команді. Якщо реально дивитись на стан боротьби в Кубку націй, можна говорити, що чоловіча збірна на Кубку світу втратить квоту у п’ять спортсменів на наступний сезон. Наскільки болісним це може бути для команди?
- На жаль, є всі підстави думати про те, що так може статися. Коли ми ставили завдання на сезон, то метою було збереження квоти у п’ять спортсменів. Ми проводимо аналітику, аби точно визначити і сказати, що саме було пропущено та чого не вистачило при підготовці аби ми мали більш високі результати. Коли я спілкуюсь зі спортсменами, вони самі говорять: відчувають, що можуть більше, але такого результату не показують, і не можуть пояснити, чому так.
Очевидно, що потрібно щось змінювати при підготовці до сезону. Адже станом на початок осені наша команда набагато краще виглядала в контрольних гонках, ніж той рівень, який потім демонструвала під час офіційних змагань.
- Зараз вболівальницька армія в Україні розділилась на дві частини. Більш помірковані згадують успіхи хлопців під керівництвом Юрая Санітри та сподіваються на те, що невдачі цього сезону – результат помилок, які цілком можна виправити до Олімпіади. Але водночас є і радикальна частина, яка, образно кажучи, «вимагає голову» Юрая. Що б ви могли сказати кожній з цих груп?
- Зараз ще не час до висновків, але після завершення сезону ми детально проаналізуємо ситуацію та проінформуємо вболівальників про рішення, які буде прийнято. Але я би хотів сказати одне: Юрай Санітра, який вже довгий час працює з нашою командою, є дуже системною людиною. В нього є свій підхід, своє бачення по підготовці, яке може комусь подобатись, а комусь – ні. Під керівництвом Юрая наша команда показувала найкращі результати за часи незалежності України – достатньо згадати хоча б золоту медаль чемпіонату світу Дмитра Підручного. Але в той же час ми маємо і дві безмедальні Олімпіади, що теж є певним результатом, але зі знаком мінус.
Я з великою повагою ставлюсь до Юрая Санітри і до його професіоналізму, мені з ним достатньо легко працювати. Не кожен іноземний спеціаліст залишився б працювати у країні після початку повномасштабної війни. В мене була і залишається довіра до нього, як висококласного фахівця. До речі, він працював не лише з основним складом, а й приділяв увагу резерву – у тому ж прогресі Віталія Мандзина, зокрема медалі на Чемпіонаті Європи, сріблі на Юніорському чемпіонаті світу і здобутті малого кришталевого глобусу, поряд з роботою наших тренерів, є й частина внеску Юрая Санітри.
І після сезону ми маємо зустрітися, обговорити майбутні плани і прийняти зважені рішення. До Олімпіади фактично залишилось півтора сезони, і якщо думати про якісь зміни, то потрібно їх робити зараз, тому що потім за півроку до Олімпіади вийти на серйозний результат буде складно.
- Не секрет, що навіть під час війни біатлон в Україні значною мірою залежить від державного фінансування. Чи будуть юніорські успіхи достатнім аргументом для збереження державної підтримки?
- При визначенні фінансування по лінії Міністерства молоді та спорту є чітко визначена формула. І виділення коштів на той чи інший вид спорту залежить від зайнятих місць на чемпіонатах Європи та чемпіонатах світу. І юніорські змагання також беруться в залік. Наприклад, пְ’яте місце жіночої естафети в Нове-Мєсто йде у залік, так само як і восьмий результат Христини Дмитренко в індивідуальній гонці. Юніорські медалі також відіграватимуть свою роль.
Поряд з фінансуванням з державного бюджету, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації ми також отримали допомогу від IBU для проведення тренувальних зборів, і ми дуже вдячні за цю допомогу, яка дуже підтримала нас в попередні два сезони. Чи збережеться це на наступний сезон – побачимо. Але в наступний сезон ми дивимось досить впевнено: усі наші команди для підготовки та виступів будуть забезпечені необхідними ресурсами.
Водночас у нас відбуватимуться певні зміни, які ми згодом презентуємо. Очікуємо, що з’являться нові партнери, і перед початком наступного сезону я зможу оголосити про ряд новинок, які на нас чекатимуть у майбутньому. Однак в будь-якому випадку ми зможемо забезпечити тренувальний процес та можливість виступів для усіх збірних – починаючи з юнацької і завершуючи командою А.
Також хотілося б згадати, що цього року стартує наш проєкт національно-патріотичного спрямування – впровадження уроку біатлону в загальноосвітніх школах. Зараз завершуються усі процедури, щоби з нового навчального року такі уроки розпочали близько 100 шкіл по всій Україні. Мається на увазі кросовий біатлон та стрільба з пневматичної гвинтівки. Крім того, працюємо над тим, щоб у нас з’являлись нові відділення біатлону в дитячо-юнацьких спортивних школах. Це має працювати, як єдиний механізм – коли до ДЮСШ дітки потрапляють вже після того, як спробували себе у шкільному біатлоні.
Також в нас запрацювала програма першого тренера, де ми підтримуємо саме тих тренерів, які працюють з дітьми. Тобто працюємо по всіх напрямках, які я для себе ставив за мету в якості пріоритетів з розвитку біатлону. Хочу наголосити, що Федерація біатлону України не буде федерацією лише для національної збірної. Ми маємо працювати для розвитку біатлону на всіх рівнях, і масового біатлону в тому числі. Тому що результати з’являться тоді, коли кількість дітей, які займаються біатлоном, складатиме не теперішні півтори-дві тисячі на всю країну, а налічуватиме десятки тисяч хлопчиків та дівчат. Ось за таких умов ми зможемо сказати, що за якийсь період часу зможемо мати своїх класних вихованців.
Звучить як парадокс, але у нас в Карпатах не було жодної школи біатлону і жодного відділення в ДЮСШ. Вони почали з’являтись лише зараз, а мені цікаво, щоб такі школи працювали в Ворохті, Воловці, Міжгір’ї та інших місцях, де є певна висота. До того ж діти, які народились на висоті, мають кращі природні дані, щоби в майбутньому вирости в спортсмена високого рівня. Але на все потрібен час – не можливо за рік чи два з нуля дати спортсмена. Але вже зараз я можу сказати, що приміром в Закарпатті лише не так давно з’явилась маленька секція з біатлону, але ми вже бачимо перші результати – одна з дівчаток, Вікторія Потрогош, починає вигравати на всеукраїнських змаганнях в своєму віці. І це чудовий приклад і для інших регіонів. Тобто, зберігаючи наші чудові школи в традиційних регіонах, таких як Суми, Чернігів, Тернопіль, Харків, Львів, ми також працюватимемо над тим, щоб такі відділення запрацювали на Закарпатті та Іванофранківщині.
- Дуже вдале рішення щодо кросового біатлону в школах, яке дозволить не обмежуватись лише кількома «сніжними» регіонами. Але ж при переході з кросового до стандартного біатлону постане проблема відпрацювання техніки лижного ходу. Чи замислювались ви над цим питанням?
- Так, замислювались, і, скажімо, для дитячо-юнацьких спортивних шкіл ми замовили лижі маленьких розмірів якраз для того, щоби на них могли працювати дітки. Так само закуповуємо пневматичні гвинтівки і будемо передавати школам – це вже стане нашою традицією. За кілька років ми плануємо усі наші дитячо-юнацькі спортивні школи забезпечити достатньою кількістю лиж та пневматичної зброї для занять дітей.
Тепер щодо кросового біатлону – як це має виглядати на мій погляд? Якщо, скажімо, в одному регіоні буде десяток шкіл, в яких запровадять урок біатлону, між цими школами логічно відбудуться змагання з кросового біатлону, свого роду гімназіада. І ось на цій гімназіаді тренери дитячо-юнацьких спортивних шкіл відповідних регіонів мають прийти, побачити дітей і запросити їх займатись до своїх секцій, якщо побачать в них перспективу для занять біатлоном. Потрібно буде також працювати з батьками, щоби вони також розуміли перспективи, якщо їхня дитина займатиметься біатлоном. А далі ці дитячо-юнацькі спортивні школи матимуть змогу проводити збори в тих місцях, де є сніг – ставити дітей на лижі та відпрацьовувати техніку: лижеролерну та техніку бігу на лижах. Також ми практикуємо достатньо велику кількість всеукраїнських змагань, які також надають змогу переглядати молодь. І тут також працює спортивний принцип – дитина своїм результатом доводить своє право потрапити до національної команди.
- Ще одне питання щодо взаємовідносин спортсменів та держави. На початку року була досить скандальна історія з публікацією списків так званих «ухилянтів від спорту» - спортсменів, які виїхали за кордон і не повернулись. Називались досить гучні прізвища. Чи не торкнулась ця історія біатлону?
- Насправді ми дуже уважно стежимо за цією ситуацією. Я не підтримую випадки, коли під виглядом спортсменів, тренерів, масажистів у нас з’являються по суті ухилянти, які виїжджають за кордон і потім не повертаються. До речі, ми звернулись до міністерства з офіційним листом для роз’яснення, чи не були в біатлоні такі випадки, коли у складі делегацій для виїзду за кордон були особи, які не мають відношення до біатлону і які потім вчасно не повертались в Україну. Відповідь, яку ми отримали, підтверджує, що жодного такого випадку в біатлоні немає.
- І питання щодо наших внутрішніх змагань. Через теплу погоду вже змушені були скасувати другу частину Чемпіонату України серед юнаків та дівчат молодшого віку, перенесли на тиждень юнацький турнір середнього та старшого віку. Які перспективи дорослого чемпіонату? Чи є зараз належні умови в Буковелі?
- Погодні умови зараз такі, що інколи змушують скасовувати змагання Кубка світу з біатлону, не те що дитячі змагання в Україні (сміється). Це погода, і ми на це не можемо вплинути. Якщо зараз вночі буде температура, яка дозволить настріляти штучний сніг, ми обов’язково проведемо юнацькі змагання.
Щодо Буковеля, ми плануємо чемпіонат на другу половину березня, після завершального етапу Кубка світу в Кенморі. Я сподіваюсь, що ці змагання відбудуться, і це якраз буде нагода підбити остаточні підсумки сезону, що минув, а також зробити заділ на наступний сезон.
Також я хочу сказати, що комунальне підприємство, яке опікується стадіоном в Буковелі, ще на початку сезону підготувало трасу, і вже запровадило практику надання послуги відпочиваючим, щоби люди мали змогу взяти бігові лижі та покататись на хорошій трасі. Такий вид відпочинку також потрібно розвивати, адже у нас наразі навіть традиції такої немає, на відміну від, приміром, скандинавських країн, де це є правилом відпочинку вихідного дня. Ну і станом на сьогоднішній день траса в такому стані, що на ній чемпіонат України проводити можна. Але до самого чемпіонату ще близько трьох тижнів, тому сподіватимемось, що все заплановане в нас вийде.
- На завершення, що б ви хотіли сказати вболівальникам наприкінці поточного сезону та маючи на увазі старт наступного?
- Попереду на нас чекають як позитивні дні, коли ми будемо радіти результатам команди, так і, на жаль, дні невдалих чи навіть провальних виступів. Без цього спорт неможливий. Ми усі є людьми з емоціями, і невдачі нам усім не подобаються. Деколи емоції переповнюють. Але я би хотів, щоб ми підтримували команду і в дні успіхів, і в не дуже хороші моменти. Тому що наші біатлоністи насправді читають коментарі, відгуки, статті і так далі. І оскільки вони не є залізними, то все це впливає на їхній моральний стан. Також хочу підкреслити, що як президент федерації я тримаю своє слово щодо невтручання у тренерський процес. Я не вирішую замість тренерів де і як їм тренуватись, так само не розставляю біатлоністів у склад на гонки. І я буду витримувати цю лінію – не тому що мені немає чого сказати, а тому що кожен має робити свою справу. Тренери мені не вказують, що мусить робити федерація по організації їхнього життя, а я не вказую – як їм тренувати.
Спілкувався Євген Тарасенко
Фото з особистого архіву Івана Крулька
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 41)
|
[ 1, 2 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
