Звичайно, важко наздоганяти: починаєш ризикувати, спішити... Звичайно, хотілося б бути вище. Очікування вболівальників на мене особисто не тиснуть - скоріше, я сама на себе більше тисну. Розумію ту відповідальність, яка є на нас на сьогоднішній день. І в кожній гонці ми викладаємось на максимум, викладаємось, хоча виходить поки не все. Є помилки, і ми над ними працюємо, але жодна з нас не виходить на гонку халатно, працює і робить максимум. Сьогодні, на жаль, чергова гонка, яка не склалася, але сто процентів - буде свято й на нашій вулиці: я вірю в себе, в нашу команду і в Україну.
Проблем під час стрільби сьогодні не було. Вийшло сонце, змінився вітер - я робила на це поправку, і оскільки на лежці закрила всі мішені, то зробила все правильно. Єдине - що я підходила на стрільбище з Веронікою Вітковою, і вона дуже сильно збавила темп. На перших двох колах Віткова була трішки сильнішою за мене. В мене трішки краще працювали лижі, тому на спусках я її накатувала, на підйомах вона мене обходила. І саме в такому контакті ми підійшли на стійку - це мене і збило. І оскільки вона йшла переді мною, то я розпочала стрільбу не в своєму режимі. І цей перший постріл, який пішов мимо - через те, що трішки поспішила, а вже потім дострілювала напевне.
І коли вона кинулася на фініш, я подумала, що, напевне так само боротиметься за очки, за результат. І що мені буде складно. Але все рівно намагалась потриматись за нею і австріячкою. Потім десь на середині кола побачила, що починаю наздоганяти і відчула, що навіть можу обігнати. Плюс тренер підказав, що австрійка уповільнилась на колі, і що в мене є шанс. І коли почала реально наближатись, в мене немов торпеда увімкнулась на підйомі: я їх об’їхала і подумала - як же тепер до фінішу швидше добігти? Тому що сил вже лишалось мало. Але я рада, що вдалось це зробити, тому що кожен такий фініш - це тренування на майбутнє, на той самий чемпіонат світу. Фініші ніколи просто так не беруться - їх також потрібно відпрацьовувати.
Вболівальникам хочу сказати, що ми прекрасно розуміємо біль кожного. Але ніхто не знає, як переживаємо ми і тренери. І як переживають наші батьки, читаючи різкі критичні коментарі. Деколи телефонуєш додому, а там вже передінфарктний стан. Тому хочеться сказати всім, хто не стримує себе в висловлюваннях, нехай хоча б наших батьків побережуть.
Анастасія Меркушина
Звичайно, навіть самій собі хотілось доказати, що невдачі до цього - просто випадковість, таке стається. Сьогодні ж за команду бігла, за країну - мусила! Хотіла-не хотіла, але мусила..! Такий перший етап в мене від мами (сміється)! Якщо чесно, в мене до сих пір паморочиться в голові, після фінішу було таке враження, що, знаєте, вертольоти пішли!
За матеріалами трансляції телеканала UA:ПЕРШИЙ і Костянтин Клименко
Ханна Еберг
У нас відмінна команда. Результатами попередніх гонок ми це довели. Думаю, що ми заслужили це призове місце. Я йшла на трасу, будучи вже в трійці, але мені треба було, як мінімум, утримати цю позицію. Я скористалася лише одним додатковим патроном - це нормально. В кінці у мене була боротьба з француженкою за друге місце, і завдяки правильній стратегії я виграла у неї.
Костянтин Клименко з Хохфільцена Ліза Вітоцці
Я вже звикла, що стартую першою в естафеті, тому мені комфортно бігти на першому етапі. Відчувала себе добре, була зосереджена на гонці, так що все вдалося.
Алексія Рунггальдьє
Дуже рада, що мене взяли сьогодні в естафету. Добре бути з дівчатами на п'єдесталі!
Доротея Вірер
Я була спокійна за свієму етап, на лижні відчувала себе чудово, тому знала - якщо вийде чисто відпрацювати на рубежах, повернемося на топ-позиції. Почала коло спокійно, але додавала з кожним метром і, коли прийшла на стрільбище, побачила стрільбу лідерів. Залишалося тільки включити повний газ і атакувати, що я і зробила (сміється)!
Федеріка Санфіліппо
Якщо чесно, я дуже нервувала, коли Доро передала мені естафету першою. Добре, що змогла зібратися і відпрацювати чисто, без запасних патронів на вогневих. Дуже цим задоволена!
Емма Нільссон
Я мало не відправилася на штрафне коло після першого рубежу! Рада, що на другій стрільбі все обійшлося і вийшло добре попрацювати на решті дистанції.
Ханна Еберг
Я дуже задоволена сьогодні своїм ходом! Так, на останньому вогневому я зрозуміла, що у мене є шанс поборотися за перемогу, захвилювалася. Добре, що вийшло обійтися тільки одним додатковим патроном. Відчуваю, що після хвороби моя форма поліпшується і скоро я знову наберу колишні кондиції.
Жюлья Сімон
Як і в індивідуальній гонці, я просто намагалася сфокусуватися на собі і чисто відпрацювати на вогневих, не втрачаючи швидкості. Думаю, я впоралася з поставленим завданням і можу бути собою задоволена!
Анаіс Бескон
Знаєте, бути фінішером - завжди непросто. Ніколи не знаєш, з якої позиції тобі доведеться стартувати, тому перед гонкою встигаєш накрутити себе (сміється). Вийшовши на трасу, я думала, що зможу поборотися за перемогу, адже на лижні відчувала себе відмінно. Може, кінцевий результат і не такий, як я собі уявляла, але я все одно задоволена гонкою! Люблю, коли на останньому колі є боротьба, так цікавіше!
Междусобойчик какой то, а не обсуждение гонок. Ведь здорово, что команда Белоруссии и без Домрачевой выступает достойно, а вот Немцы без Далмаер пока буксуют. Швейцарцы,Болгары подтянулись.
2018-12-17 16:59
2 бимама
Ну что Вы,как можно. Я всего то инвалид после инсульта. Правда лежа в больнице,пришлось увидеть и услышать то,что лучше бы не видеть.
Что Лена имела ввиду,я прекрасно понял,а Вам посоветовал-бы поинтересоваться,что такое не операбельная аневризма головного мозга. К не счастью со мной в палате лежал такой человек.Так,что насмотрелся.
2018-12-17 17:17
2 Marchall Люди ходят на стадионы на звезд,но никак не на скромных середняков. Ходили на Блохина,на Бубку,на Борзова,на Шевченко.
Як Ви і казали, Вам справді треба бути скромніше, бо з фактами (чи з пам'яттю) у Вас не все гаразд.
Блохін останні кілька років вже був блідою тінню самого себе. До прикладу візьму те, що знають всі. Мексика-86. За спортивним принципом Блохіну не було чого вже там робити,і це було всім ясно. Але Лобановський взяв. Бо це - жива легенда, але в його кращі часи йому не повезло (нормально) зіграти на ЧС (не пояснюю,бо довго).І можливість випустити Блохіна в Мексіці знайшлась - на грі з Канадою,де наші були апріорі сильніші на дві чи три голови.
Про те, що Шевченко останні свої роки вже був не тим,тут здається і нагадувати нікому не слід -це було недавно.
Я не оцінюю,чи праві були тренери,що тримали цих легенд,чи неправі. (Особисто я,як вболівальник, хотів би мати можливість бачити і Блохіна,і Шеву ще і ще). Лише вказую,що Ваша логіка провальна,сер. І висновки в такому разі не є надійними
2018-12-17 17:17
2 Marchall Что Лена имела ввиду,я прекрасно понял
Я думаю, что не поняли. И еще раз повторяю: я не вас имею в виду не принимайте на свой счет, пожалуйста.
И хорошего самочувствия вам!
Кстати, может вам посмотреть какую-нибудь победную эстафету из рубрики "Следами наших побед"? У меня всегда настроение поднимается, когда я пересматриваю сочинскую или в Рупе в 2016. Я понимаю, что рецепты поднятия духа у всех разные, это просто как вариант.
2018-12-17 17:30
2 бимама
Спасибо. Оно мне не помешает.
Советовал бы почитать прессу по поводу эстафет. Так я еще ангел с крыльями по сравнению с тем ,что другие пишут. Ладно обойдемся без дифирамб.
2018-12-17 17:32
2 бимама
А сколько раз? Я уже раз по двадцать пересмотрел.
2018-12-17 17:40
2 Marchall
Это можно смотреть бесконечно :)
2018-12-17 21:23
Хочется спросить у многих на этом сайте и у Лены в частности,а что делать тем людям,которые не моложе Ваших родителей и успели обзавестись такими болячками,названий которых Вы наверное и не знаете.
2 Marchall:
Я на стику 2017/2018 рр. перехворіла інфекційним мононуклеозом, і після нього взагалі деякий час не могла не те що спортом займатися, а й банально в зал на каланетику, йогу ходити. Не було сил нічого робити! Це коли встав зі ліжка, а за годину падаєш без сил; в магазин, з дитиною на прогулянку було важко вийти. Це дуже тяжко сприйняти, якщо перед тим ти вів активний спосіб життя, ходив в гори, катався на лижах, роликах, велосипеді. Як після цього спортсмени відновлюються, тренуються, виступають і повертаються на свій рівень, я навтіь не уявляю. Це ж яку силу волі треба мати, бажання йти далі, щоб працювати над собою попри все і досягати мети. Тому я схиляю голову перед Оленою Підгрушною за те, що вона бореться, не ліниться, завжди намагається прогресувати, пробувати нове, експериментує. І мені язик не повернеться критикувати Артема Тищенка чи Сергія Семенова після вчорашньої злощасної естафети - попри все вони старались і хочуть довести соб та всіх іншим, що вони можуть і будуть розвиватись далі, незважаючи на травми, аварії, перетренованість та болячки.
2018-12-18 07:43
2 Julie May
Извините,но я не совсем понял ваш пост. Люди рак побеждали. Если Вы хотели рассказать,как не приятно болеть,то я знаю. Не просто знаю,а сам болел и болею,но одно дело болеть и знать ,что твоя болезнь победима и совсем другое дело знать,что ты сам,а так же все твои друзья и родственники бессильны тебе помочь. Повторюсь,со мной в палате лежал человек с аневризмой головного мозга. Поверьте,это еще тот "подарок". Я не знаком с Вашим диагнозом,но уверен,что раз он победим,то это уже не то. Наряду с этим диагнозом существуют еще несколько диагнозов,с которыми человеку помочь не возможно. И единственной отдушиной являются эмоции. Спорт есть великолепный поставщик этих самых эмоций.
Я прекрасно понимаю многих на этом сайте и поверьте,что до больницы сам был таким,но когда ты месяц видишь людские страдания,что-то ломается внутри и ты начинаешь по другому смотреть на мир.
Поэтому я твердо знаю,что перемена в жизни это всего лишь неприятность,а с неприятностями принято как-то бороться.
Стремление некоторых темную стену как-то обелить мне не понятно и не будет понятно никогда. Со мной можно соглашаться или не соглашаться,но спорт призван дарить людям радость.Радость победы и чувство гордости за свою, какой-бы она не была,страну. Мне кажется,что если не удовлетворяешь этим требованиям,то отойди в сторону.
И не надо нас пугать,что будет хуже,потом все-равно наступит просветление.
Еще раз прошу прощения,но накипело.
2018-12-18 11:49
Дуже складно назвати те, що тут відбувається, дискусією. Це, швидше за все, з'ясування стосунків та негативний виплеск емоцій. Спортсменам теж не все подобається у нашій поведінці, але ж вони не критикують нас, а лише просять бути більш толерантними у висловлюваннях, пояснюючи, як це впливає на них та їх рідних. От нам же можна все, критикувати на межі образ, вказувати як діяти, куди кого ставити і т.д. Але в чому ж тоді має проявлятись наша підтримка? Тільки у захопленні від виграних гонок і хороших виступів, але тоді спортсмени і так задоволені собою, почуваються гарно! Підтримка, я так думаю, полягає у тому, щоб вселити впевненість у спортсменів після невдачі і дослухатись до них, коли вони про щось просять, адже просять вони не так часто (на відміну від нас, вони не вимагають, не критикують, не тупають ногами, а тільки просять...)
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
Олена Підгрушна 
Ханна Еберг
Ліза Вітоцці
Жюлья Сімон
