|
|
2021-03-29 20:30 | Антон Дудченко: Мої головні уболівальники це батьки та сестра
|
|
|
Відкриттям сезону для уболівальників української команди став Антон Дудченко. Цьогоріч, спортсмену вдалося показати свій найкращий результат у гонках на етапах Кубка світу – 5 місце, при цьому лише 0,3 секунди відділили хлопця від омріяного подіуму. Про біатлонний сезон, спогади з Антхольцу, свої хвилювання, підтримку рідних – читайте у розмові Антона із кореспондентом biathlon.com.ua.
- Антон, для тебе цей сезон був сповнений злетів і падінь – від персонал бесту до не зовсім вдалого чемпіонату світу. Як сам його оціниш?
- Він був досить нестабільним. Початок був важкий, а далі з кожним стартом я розбігався, і зумів показати кілька хороших результатів. Не скажу, що чемпіонат світу був провальний. Так, безперечно, не все вийшло, але це було явно краще, ніж на минулій світовій першості (посміхається). Якраз перед чемпіонатом світу у мене посипалася стрільба, не було впевненості у ній, і, на жаль, так і не змогли її стабілізувати на той рівень, на якому вона була у тому ж Антхольці. Тому на чемпіонаті світу проблема була більше не у фізичній формі, а саме у стрілковій.
- А чи не могло в подальшому вплинути на твої результати те, що в індивідуальній гонці в Антхольці, в горах, ти виклався на максимум?
- Ні, я не думаю, що це гори на мене так вплинули. Фізична форма складається зі спадів і підйомів. Якраз чемпіонат світу припав на спад, тому разом із фізичною формою пропала і стрільба.
- У цьому сезоні Юрай неодноразово ставив тебе на заключний етап естафети. Як себе почуваєш на четвертому етапі?
- Цей етап психологічно надзвичайно важкий, але чим більше його бігаю, тим більше звикаю до нього, і з кожним стартом на четвертому етапі стає все легше. Для прикладу, коли я біг останній етап в Хохфільцені, то це було психологічно дуже і дуже важко, але вже на чемпіонаті світу в плані психології відчував себе розкутіше, мені було набагато легше. До всього потрібно звикати (посміхається).
- На якому етапі почуваєш себе найкомфортніше?
- Психологічно найкомфортніше почуваю себе на третьому етапі (посміхається).
- Ти неодноразово відзначав, що дуже хвилюєшся перед стартами. Як переживаєш невдачі в естафетних гонках?
- Я дуже важко переживаю такі моменти, тому що з усіх гонок саме естафетна дається найважче у психологічному плані, так як ти біжиш не лише за себе, але і за всю команду. Тут ти несеш відповідальність не лише за свій результат, але і за результат усієї команди. Через це хвилювання не завжди все виходить: часом зникає та впевненість, яка потрібна для старту, та і на рубежі боїшся лишній раз ризикнути, чого не скажеш про індивідуальні старти.
- Чиєю підтримкою заручаєшся у непрості для тебе моменти?
- Мої головні уболівальники це батьки та сестра, вони завжди мене підтримують. У команді теж чудова атмосфера, всі один одного підбадьорюють, так як розуміють, що ми один колектив, і важливо допомогти партнеру по команді у непростий момент. Це особливо відчувається зараз, коли ми пів року не були вдома. Ми разом радіємо та вітаємо один одного коли хтось показує гарний результат, а також підтримуємо у момент, коли гонка не зовсім вдалася.
- Одразу після фінішу індивідуальної гонки в Антхольці, ти казав, що не усвідомлюєш свій результат. Коли прийшло усвідомлення і як переживав цей момент?
- Якщо чесно, то я і зараз неповністю усвідомлюю те, що я був п’ятим (посміхається). Безперечно, ввечері я порадів за свій результат, але наступного дня була нова гонка, не було часу для того, щоб насолодитися результатом, все було дуже сумбурно. Так, я розумію, що п’яте місце - високе, але, в той ж момент знаю, що досягнув його завдяки гарній стрільбі, і хід потрібно підтягувати.
- Скільки разів прокрутив в голові момент, де можна було б відіграти ці три десяті?
- Зовсім не прокручував, тому що не зациклювався на цьому. Від програшу трьох десятих було більше позитивних емоцій, ніж негативних. Мені було дуже приємно стояти на квітковій церемонії в компанії таких відомих спортсменів, і це для мене була велика честь.
- Які перші враження від біатлонного комплексу у Буковелі?
- Цікавий комплекс, цікава траса, все зроблено досить-таки непогано. Єдине, що хвилює – це спуски, тому що коли буде гарне ковзання, то буде дуже важко їх проходити. А коли це буде ще і ролерна траса, то будуть проблеми у вигляді падінь. Рельєф траси мені чимось схожий до того, який є в Мартелло, в Італії, адже там є багато мостів через річку, а також крутих поворотів.
- Антон, у номінації «найскромніший хлопець» української команди ти переміг з великим відривом. Як такий характер впливає у контактних гонках, коли треба «поштовхатися» на трасі?
- Я б не сказав, що я скромний (сміється). Зі «своїми людьми», із тими, з ким я себе вільно почуваю, то я далеко не тихоня, даю волю своїм емоціям (посміхається). Насправді, на трасі це мені ніяк не заважає, я завжди борюся до останнього. Думаю, ця, на твою думку (прим. на думку не лише кореспондента, але і багатьох уболівальників), скромність, ніяк не впливає на те, який я на трасі, я досить впевнено почуваю себе на дистанції, і де потрібно – можу дати бій. Впевнений, що я не один такий, і в інших спортсменів, та й в інших видах спорту, теж така ситуація.
- Які плани у тебе на відпустку?
- Поки що, на деякий час, я залишаюся тут, в Буковелі, щоб трішки закататися, тому що досить гарні умови, і потім такого не буде. Тому поки є можливість – буду кататися на лижах. А далі додому (посміхається). Про відпочинок на морі поки що не думав. Звичайно, хотілось би кудись поїхати, але лякає ситуацію з ковідом. Тому, думаю, краще відпочити вдома, в батьків, і лишній раз не ризикувати своїм здоров’ям.
Бесіду вела Дарія Вирста
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 7)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
121
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
36
|
|
проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|