|
|
.gif)
|
|
|
2022-02-20 05:35 | Володимир Бринзак: Це лише здається – що хто б не займався біатлоном, медалі та високі місця сипатимуться самі собою
|
|
|
|
 Олімпійські Ігри – підбиття підсумків роботи спортсменів за чотири роки. Для збірної України головний старт виявився безмедальним, проте результати не можна назвати нульовими. Принаймні, у Пекіні команда виглядала набагато впевненіше, ніж чотири роки тому у Пхенчхані. Як виглядала команда на Олімпіаді, що було до Ігор і що буде після – у великому інтерв'ю президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака для нашого сайту.
Першу частину інтерв'ю читайте тут:
 Володимир Бринзак: Після змішаної естафети Фортуна від нас відвернулася
- Розкажіть докладніше про історію з формою команди, через що жінки та чоловіки змагалися у різних комбінезонах.
- Ну, ми ж вже розповідали про це. Було прохання Уроша та дівчат – вони розуміли, що костюми CRAFT дуже тонкі та холодні і в умовах морозів у них буде дуже складно бігти. Нам допомогла Доротея Вірер, яка є обличчям компанії Sportful. Вона попросила виділити для нас зразок, дівчата спробували, їм сподобалося – і ми змогли оперативно закупити костюми для жіночої команди.
– А чому не закупили і для чоловіків?
- Хлопці відмовилися – спочатку тому, що під ліктями не було гумок, які служать для того, щоб лікті не ковзали під час стрільби. І вони просто не ризикнули. При покупці дівчатам зробили на костюми прогумовані наклейки, але для чоловіків було вже пізно – привезли ті розміри, які дівчата замовляли заздалегідь. З компанією CRAFT ми врегулювали питання, що дівчата виступатимуть не в їхній формі, і заперечень не було, бо розуміли, що їхні костюми – тонкі та холодні. Тим більше, що у нас був контракт не з самою шведською фірмою, а з їхніми представниками в Україні. І форма на сезон надавалась на спонсорських засадах. На наступний сезон ми вже не працюватимемо з CRAFT. А з компанією Sportful плануємо співпрацювати й надалі.
- Виробники форми не знали про температурні умови змагань Олімпіади?
- Повторюся, у нас був контракт із представництвом в Україні, а не із самими виробниками. І коли ми з Румунії, де власне і шиють форму, отримали її та почали говорити, що форма – холодна для змагань, із головної компанії CRAFT попросили надіслати зразок для перевірки якості. Ми надіслали – але зі Швеції надійшла відповідь, що костюми – якісні, претензій до них бути не може. Так, вони якісні. Але ж холодні! Тканина тонка, що продувається - на спусках обморозитися і захворіти можна на раз-два. Ми навіть костюми хлопців посилали на фабрику мого друга в Миколаїв, там підшивали підкладку на коліна - щоб так не промерзали під час руху.
Крім того, ми для всіх закупили жилетки з підігрівом, які заряджаються від пауербанку, устілки з підігрівом відправили разом із Настею Меркушиною, коли вона їхала до Китаю. Зробили все можливе, виходячи з ситуації, щоб якось допомогти в цьому питанні.
- А взагалі, як Ви ставитеся до такої «популяризації» Олімпіад, коли вони проводяться за не зовсім придатних для спортсменів умов?
- Ох, це питання... (Зітхає) Я теж не завжди це розумію. Зрозуміло, тут грають роль і комерція, і телебачення, і навіть якісь політичні питання. Але, звичайно, все частіше останнім часом бачимо, що інтереси спортсменів враховуються далеко не в першу чергу. Навіть взяти змагання Кубка світу – календар складається так, що старти тривають три дні поспіль. А погодні умови? Один Оберхоф чого вартий, після якого постійно спортсмени хворіють.
З іншого боку, спонсори – компанії Німеччини, Німеччина – це Оберхоф. А IBU заробляє для того, щоби федерації могли розвивати біатлон, а спортсмени – отримувати призові. Все взаємопов'язано. Щодо Олімпіад, то я не все розумію, але факт – умови часом дуже жорсткі.
 - У той час, як основа готувалася до Олімпіади, команда Б захищала честь країни на чемпіонаті Європи. Три попадання у топ-10 в особистих гонках (Меркушина, Лесюк, Журавок) та 7-8 місця в естафетах – те, чого варто очікувати, чи команда себе реалізувала не повною мірою?
- Початок сезону для команди Б був дуже непоганим – був гарний функціональний стан, були досить високі результати. Але до чемпіонату Європи десь можливо не відновилися, десь завадили хвороби. Одним словом, команда виявилася не зовсім у тому стані, щоб боротися за медалі, хоч і там були шанси.
- Як себе зараз відчувають Катерина Бех та Анна Кривонос, які пропускали Арбер за станом здоров'я? Вони продовжуватимуть сезон?
- Наскільки я знаю, Катя Бех досить складно переносила коронавірус, довго виходила із цього стану. Але зараз вона вже у Тисовці, готується до продовження сезону на Кубку IBU. Наскільки цей виступ буде ефективним і якісним, сказати поки що складно, але тішить бажання Каті продовжувати зростати і готуватися до наступної Олімпіади. Кривонос до осінньої травми додала ще й січневий омікрон, і після Нового року взагалі ніде не виступала. Але зараз теж тренується, бо спорт – те, що її рухає. Хоча Ані поки що не виходить так цілеспрямовано рости, як ми хотіли б це бачити. Та сподіватимемося, що з проблемами вдасться розібратися. А наступного сезону створиться команда, в якій будуть однотипніші спортсменки – не надто дорослі та титуловані, а молоді та мотивовані. І вірю, що Кривонос у такій команді займе гідне місце.
– Ще одна резонансна тема останніх тижнів. Відсутність команди на юніорському чемпіонаті світу. Де ми помилилися?
- Із цим чемпіонатом ситуація непроста. Навіть якщо не враховувати візові проблеми, нам буквально не було кого туди везти. Майже половина команди тих, для кого ми оформили візи – ще тиждень тому були з омікроном. І уявіть – відправляти туди спортсменів, ослаблених коронавірусом плюс в інший часовий пояс плюс на висоту без належної акліматизації. Поїхати, щоб займати 70-і місця і потім піддавати спортсменів незаслуженій критиці? Адже мало хто захоче розбиратися – чому вийшов такий результат, усі дивляться лише на позицію у фінішному протоколі.
Краще ми гроші від цієї поїздки, а лише квитки на людину коштують 2 тисячі євро, заощадимо для якіснішої літньої підготовки. Тому що я ще не знаю – що нам залишиться після безмедальної Олімпіади, але вже зрозуміло, що буде непросто і економити доведеться кожну копійку.
- Чи зможуть найкращі з юніорів виступити, як компенсація, на етапах Кубка IBU, що залишилися?
- Зараз усі в Тисовці на зборі. Там тренери подивляться на стан спортсменів і формуватимуть команду на Кубок IBU. Звісно, хочемо спробувати й молодь. Але, знову ж таки, не просто поїхати – бо ти молодий. Потрібно показати результат, бути готовим боротися на тому рівні. Наскільки я знаю, Юрай Санітра хоче викликати на Кубок світу одного зі спортсменів, швидше за все Лесюка чи Насика, а Артему Тищенку дати змогу стартувати на Кубку IBU.
- Повертаючись до проблем першої збірної. Зрозуміло, що у команд є старші тренери, які будуть виходячи зі свого бачення, комплектувати склад. Але яким би Ви бачилися контури команди на майбутній олімпійський цикл?
- З чоловічою командою, гадаю, практично все зрозуміло. Ми вже із Санітрою розмовляли на цю тему. Якщо буде фінансова можливість, він хоче зробити всередині команди дві групи – основну та молодіжну, щоб цих хлопців (Кінаша, Мандзина, Боровика, Грущака) підтягувати до якіснішої підготовки та планувати їх розвиток за єдиною методикою з основою. Щоб на наступну Олімпіаду ми вибирали не чотири з чотирьох плюс одного запасного, а щоб було хоча б 8-9 конкурентоспроможних осіб на п'ять позицій.
- А щодо жіночої команди?
- Тут поки що важко сказати. Чи захоче Джима продовжувати виступи? Зрозуміло, що Олена та Віта з Валею вже не виступатимуть. Чи залишиться Петренко? Теж не факт, бо має сім'ю, маленьку дитину. Загалом, треба закінчити цей сезон, а потім сісти – поговорити зі спортсменками та зрозуміти, який кадровий резерв у нас буде і хто тренуватиме цю команду. Думаю, ці питання ми вирішуватимемо у квітні-травні, не зараз.
- Часто вболівальники запитують: а чи не поїде Бринзак шукати спортсменок, які «стоять на дорогах»?
- А коли я їздив?.. На цю тему багато разів говорили.
- Ну, фраза народилася в період, коли нашу команду поповнили Катя Бех, Настя Рассказова та Оксана Москаленко…
- Та я розумію... Але я нікого не шукаю. Коли хтось звертається, ми розглядаємо питання щодо доцільності залучення спортсмена до команди. І це не все так просто – для отримання громадянства має бути українське коріння. А якщо спортсмен хоче повернутися на свою батьківщину, створювати конкуренцію та приносити користь нашій команді – чому він має нам завадити? Що в цьому поганого? Чи краще, коли українець Григор'єв завойовує золоту олімпійську медаль для Росії у шорт-треку? Чи Цупер та Кушнір - українські спортсмени, які виїхали до Білорусі, виграють Олімпіаду? Чи Альона Савченко приносить медалі для Німеччини у фігурному катанні? І таких прикладів – море. Не поїдуть до нас – поїдуть до Румунії, Молдови, Білорусі і складатимуть нам конкуренцію звідти. Сьогодні спортивна міграція – нормальний процес, я не бачу у цьому особливої проблеми.
Не подобається, що приїжджають спортсменки? Тож нехай наші тренери готують своїх! Я ж не буду сам за них тренувати. Завдання президента федерації – створити умови для підготовки, розвитку виду спорту. Над цим ми постійно працюємо і умови створюються. Бази розвиваються – зараз будується Буковель, проводиться реконструкція у Тернополі, розвивається біатлон у Харкові, створено обласну федерацію в Івано-Франківську, відносно недавно з'явилися і все голосніше заявляють про себе Волинь та Закарпаття… З'являється школа у Києві, де вже збудовано лижоролерну трасу і можна тренуватися на ролерах та готувати дітей. Ось це – робота федерації, а не готувати методики та медалі завойовувати.
Тут ще проблема в тому, що ДЮСШ передано на фінансування місцевих бюджетів. І грошей на них тепер виділяється дуже мало – на зарплати. А діти нічим не забезпечені. Та й тренери за таких умов не дуже хочуть працювати. Тоді звідки брати зміну? Спорт на місцях вмирає. Це якщо ще залишаються відповідальні керівники, ти просиш щось зробити – йдуть назустріч. Але так буває не завжди і не скрізь.
Ну хоча б спеціалізовані спортшколи мають бути або під керівництвом федерації, або міністерства, з певним фінансуванням. Нехай не всі види спорту – але хоча б ті, що мають бази, традиції та дають результат. Тому що так – нам дають гроші на національну команду і вона фінансується в повному обсязі. А резерв? Там же немає патронів, інвентарю, на змагання виїхати не можуть… А як готувати поповнення для національної команди – це ж не одного дня справа?
- А чи є альтернатива державному фінансуванню в наших умовах?
– А у кого брати гроші? У батьків? Так вони і так вкладаються, але біатлон - дорогий вид спорту, далеко не кожна сім'я потягне такі витрати. Американська система, коли спорт розвивається на базі вишів, які під гранти запрошують до себе на навчання талановитих молодих спортсменів – також не наш варіант.
- Ну, а якось зацікавити приватний бізнес?
- Та кому це цікаво? Приватний бізнес зараз, якщо ковтне повітря, звільнившись від податкового удушення – так його доб'ють енерготарифами. Хто в цих умовах у спорт вкладатиметься? Олігархи – так їм цікавий футбол, бо це статусно. А лижі, біатлон, санки – цим не похвалишся.
- Якось пролобіювати закон, який дозволяє фінансувати спорт чи соціальні проекти за рахунок частини оподаткування – також не варіант?
- З огляду на ситуацію з бюджетом у країні – виключено. За такий закон зараз ніхто не проголосує – щоби ризикувати зменшенням надходжень до бюджету. Насправді міністерство спорту отримує нормальне фінансування, цілком серйозні гроші. Просто треба їх сконцентрувати на тих видах спорту, в яких Україна традиційно має вагу на світовому рівні. А ті види, які десятиліттями не показують результату, а лише створюють проблеми – так ці кошти краще вкласти в резерв, у підростаюче покоління. Створити спеціалізовані спортивні школи з видів спорту. І хай їх у міністерства буде 100, 150… Щоб резерв міг готуватися, зростав. Тоді буде збудовано єдину структуру. А зараз у нас немає зв'язку між дитячим спортом, резервом та національними командами.
- Володимире Михайловичу, і на завершення розмови ще одна важлива тема. Після закінчення олімпійського сезону традиційно відбувається звітно-виборча конференція з обранням керівного складу федерації. Чи братимете Ви участь у виборах президента на наступні чотири роки?
- Я знаю, що багато вболівальників і журналістів вже давно мріють про те, щоб на чолі федерації стала інша людина. Будь-ласка, кожен бажаючий може подати свою програму на розгляд учасників конференції. Може людина справді виявиться більш прогресивною, з такою ж великою любов'ю до біатлону та бажанням зробити його в Україні ще кращим. Я не тримаюся за це місце. Як тільки побачу, що є людина, яка може зробити хоча б приблизно так само, як я – із задоволенням передам можливість зробити свій внесок у розвиток біатлону. Це не платне місце, я не забезпечую з нього свою сім'ю. Хоча багато хто думає, що тут – золоте дно, і я отримую з цього якісь дивіденди. Навпаки, ми самі шукаємо гроші, щоб додатково допомогти команді у фінансуванні .
Я дійсно поки що не бачу – хто готовий і хоче звалити на себе цей вантаж. Кажу Андрію (Дериземлі – прим. Є.Т) – давай, вмикайся. Але він каже, що поки що не готовий. І я розумію, що якщо він займається політикою, хай і на місцевому рівні, то справді не зможе приділяти цьому зараз достатньо уваги. Повторюся - я готовий піти. Та де ці люди, хто готовий замінити?
- Ну в цьому Вам якраз і дорікають - Ви не підготували собі заміну.
- Так, але ж мене свого часу теж ніхто не готував. Я горів цим, знав, що треба робити ще будучи тренером. Розумів, як діяти, і понад 350 виграних медалей на міжнародному рівні в біатлоні – це той результат, за який мені не соромно за всі ці роки. А зараз пропонуєш тренеру – давай, займайся. А у відповідь: а як, а що… Тренер навпаки має виявляти ініціативу – як прийшов колись Санітра та сказав: у мене є методика, я готовий витратити час та сили, щоб створити команду та показати результат. Ось таку розмову я розумію.
Давайте зараз, користуючись цією можливістю, оголошу – у травні ми матимемо конференцію, і я запрошую всіх, хто зацікавлений, подати свої кандидатури та програми. Так і напишіть – оголошуємо конкурс. Нехай делегати з областей розглянуть, чи знайдуть там свіжі ідеї та можливості. Але поки що, на жаль, я не бачу тих, хто реально готовий щось зробити. Тому що тут не все так легко та просто. Як добудувати стадіон, як комусь із спортсменів допомогти у вирішенні житлового питання, як стимулювати розвиток у тому чи іншому регіоні… Це лише здається – що хто б не займався біатлоном, медалі та високі місця сипатимуться самі собою. Щоб у такій країні як Україна розвивати біатлон на високому рівні, потрібно приділяти цьому дуже багато часу та сил, а також мати ще можливості – і це все на волонтерських засадах… Тож чекаємо на тих фахівців, які зможуть вирішувати всі завдання, для того, щоб український біатлон залишався на найвищому міжнародному рівні. А я ухвалю рішення, яке буде найефективнішим для українського біатлону.
Бесіду вів Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 47)
|
[ 1, 2 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
378
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
126
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
38
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
