|
|
.gif)
|
|
|
2023-12-16 17:09 | Іван Крулько: Залишитись в топ-10 Кубку націй – це не мрія, а задача-мінімум
|
|
|
|
До завершення першого триместру сезону залишилось провести лише два старти. Грудень видався досить неоднозначним для українського біатлону, коли розчарування змінювались спалахами успіхів. У розмові з президентом Федерації біатлону України Іваном Крульком ми не оцінювали кожен результат або кожного спортсмена, а говорили переважно про тенденції та загальний напрямок розвитку. Але ця розмова дозволить вболівальникам зрозуміти, чого чекати від українського біатлону сьогодні, в найближчому майбутньому, і в більш далекій перспективі.
- Іване Івановичу, вже фактично минула перша частина сезону. Сьогодні можемо святкувати першу українську перемогу завдяки юніорській естафеті. Однак перш ніж поговорити про змагання, розкажіть, будь ласка, про роботу Федерації під час міжсезоння. На чому було сконцентровано основну увагу, яких результатів вдалось досягти?
- Насправді для мене це – перший повноцінний сезон з моменту обрання президентом Федерації. В минулому році я очолив федерацію вже після того, як було проведено усю підготовчу роботу, і сезон вже фактично розпочався. Що ж до цього року, то, в першу чергу, хотів би привітати з 60-річчям українського біатлону кількамільйонну вболівальницьку аудиторію, всіх тренерів, спортсменів – усіх тих людей, які все життя з біатлоном. Це – визначна дата, і в нас не так багато федерацій, які мають за плечима такий потужний часовий рубіж, а також результати на змаганнях найвищого рівня, якими ми усі можемо пишатися.
Нинішній етап підготовки, безумовно, не може бути простим, тому що під час війни усі перебувають в стресі, і вкрай важко на звичному рівні ставитись до своєї роботи, в той час коли в твоїй країні йде війна і кожного дня гинуть люди. Це впливає на усіх нас, і спортсмени, безумовно, не виключення. Але я хочу сказати, що ми зуміли виконати весь план підготовки: усі заплановані збори реалізовані повною мірою, команда забезпечена всім необхідним, і серйозних питань щодо матеріально-технічного забезпечення до старту сезону у нас, на щастя, не було. Однак довелось багато працювати протягом усього року, щоби забезпечити усі ці етапи підготовки без зривів.
В жіночій команді цього сезону почав роботу новий тренерський склад, і зараз ми бачимо лише початковий процес подолання кризи, яка в нас є у жіночому біатлоні. Але попереду ще дуже багато роботи, і новому тренерському складу потрібен час, аби повною мірою реалізувати свої ідеї і програму, з якою вони йшли до керма команди. Минулий сезон у нас був сповнений хвороб спортсменів. І під час підготовки до цього сезону ми також зіткнулись з хворобами та травмами. Однак більшість питань вдалося подолати, і до старту сезону ми підійшли у тій готовності, яка може бути максимальною на цій стадії.
Про результати поки що говорити рано, тому що пройшло лише три етапи Кубка світу – один скандинавський і два центральноєвропейських – тому поки що уникаємо роздавання оцінок. Але вже зараз бачимо певну позитивну динаміку у порівнянні навіть з попереднім сезоном. (Розмова відбулась ще до гонок переслідування, в яких наші спортсменки вибороли щонайменше три місця у мас-старті - прим.авт.) На цей момент, думаю, у нас всіх може бути більше оптимізму. І я сподіваюсь, що стабілізується ситуація зі стрільбою й наші спортсмени ще «розбіжаться» - нам потрібно додавати в усіх аспектах, щоби не відпускати далеко топові команди. І загалом можна говорити, що цей сезон має стати одним з підготовчих до Олімпіади 2026 року – саме на це налаштований наш тренерський штаб. Олімпійські Ігри – головний старт чотириріччя, і усі сезони підготовки мають слугувати основній цілі.
- Найближчий чемпіонат України знов пройде у Сянках. Буковель поки не дозволяють використовувати з міркувань безпеки, чи є інші причини?
- У нас вже з’явилася традиція, коли грудневу частину чемпіонату України ми проводимо в Сянках, а березневу – в Буковелі, так буде і цього сезону. В Буковелі зараз продовжуються роботи: багато чого ще потрібно зробити, але чемпіонат вже можна провести. Більше того, ми сподіваємось, що до чемпіонату України вже повноцінно буде введено в експлуатацію першу частину комплексу, і це має додати впевненості, в тому числі і з точки зору безпекових заходів. До того ж, рішення, яке зараз ухвалене щодо можливості допуску глядачів, сподіваємось, дасть нам змогу запросити вболівальників на чемпіонат України. Якщо буде така можливість – запросимо вже в Сянки, а в березні, якщо зможемо виконати усі нормативи безпеки – не просто запросимо, а будемо заохочувати, щоб вболівальники приїжджали і на власні очі подивились на своїх улюбленців.
- Чи є зараз можливості для тренувань у Чернігівській, Сумській, Харківській областях – які чи то межують з кордоном чи навіть є прифронтовими?
- Якщо говорити про тренування у прифронтових регіонах – це завжди ризик. Звісно, там тренери намагаються з дітками працювати, але повноцінних тренувань там бути не може. В Сумській області дві школи були уражені російськими атаками, в Чернігові, як ви знаєте, зруйнована наша база. Там тренери з юними спортсменами займаються, але це тренування набагато менш професійного рівня, ніж це мало б бути, якби вся інфраструктура була в порядку. В Харкові ще складніше, адже там і до того не було хороших умов для занять. Безумовно, потрібно відбудовувати інфраструктуру біатлону. Те, що можна робити зараз – ми робимо, але основна робота буде відбуватись після перемоги, оскільки зараз ресурси обмежені, і все, що в державі може бути, в першу чергу йтиме точно не на спорт, а на оборону країни.
- Як розвивається робота на Волині та в Закарпатті – регіонах, які відносно нещодавно активно включились у біатлонне життя?
- По Волині мене радує динаміка. Вони, до речі, на сьогодні є передовими щодо шкіл, які залучили до масового біатлону. Це – ідея з уроком біатлону, про який я говорив, і яка зараз реалізується. І якраз на Волині вже 14 шкіл долучились до уроку біатлону, після того як нам вдалось через Міністерство освіти добитися спеціального наказу щодо введення модулю «Урок біатлону» для учнів 7-9 класів. На Волині також працюють над тим, щоб були відповідні відділення в дитячо-юнацьких школах, і можу сказати, що це вже дає плоди – спортсмени у них зростають.
Те саме відбувається і у Закарпатті, де досить непогана ситуація з тренерським потенціалом – одна Ірина Меркушина чого вартує, як тренер, який може готувати дітей. Але на все потрібен час і інфраструктура. І зараз ми активно працюємо над тим, щоб у Закарпатті зробити базу для підготовки біатлоністів. Зараз ведемо перемовини з потенційними спонсорами, щоб це було не за бюджетні, а за залучені кошти. Це важливо, тому що Карпати – це той регіон, який дозволяє мати якщо не природній, то хоча б штучний сніг, і проводити повноцінні тренування в Україні.
- Буквально перед початком сезону відбулась зміна керівництва Міністерства молоді та спорту України. Чи вплинуло це якось на взаємодію міністерства та федерації?
- В нас була нормальна взаємодія і з колишнім міністром Вадимом Гутцайтом, який зараз є Президентом НОК України, і з його командою заступників, один з яких, Матвій Бідний, зараз є виконуючим обов’язки міністра. У нас абсолютно нормальні взаємовідносини: він – людина, яка готова чути і прислухатись, і, як на мене, з ним можна вибудовувати нормальну співпрацю. Наразі нам вдається знаходити компроміс і забезпечувати біатлон всім необхідним.
- Яким зараз є державне фінансування? В якій частині функціонування команди забезпечується IBU, чи допомагають зараз спонсори?
- Державне фінансування у 2023 році склало приблизно 55 мільйонів гривень. Хоча на початку було лише 36 мільйонів, але нам вдалось за рахунок перерозподілів добитися збільшення, тому що в травні майже всю суму вже було витрачено. Дуже велику частину фінансування забирають переїзди, збори за кордоном та участь у міжнародних змаганнях – це великі суми. Але це – необхідні витрати, якщо ми хочемо брати участь у змаганнях і здобувати міжнародний досвід.
Що стосується допомоги IBU, то міжнародна федерація дуже сильно економить нам бюджетні кошти. Адже частина міжнародних зборів для України фінансується саме за рахунок IBU. Вони не надають кошти нам напряму, але оплачують готелі або тренувальні майданчики там, де нам потрібно поводити збори. І ми дуже вдячні біатлонній спільноті за те, що під час війни вони з розумінням поставились до нашої ситуації і підставили нам плече. Ми це будемо цінувати завжди.
Щодо спонсорів – то деяких з тих, що перестали працювати з федерацією, нам вдалося повернути, з’явились і нові партнери. І ті поточні витрати, які нам потрібно терміново закривати, ми маємо можливість це робити завдяки спонсорській допомозі.
- Ви вже сказали, що заплановану програму зборів команда виконала в повному обсязі. В такому випадку, якою на Вашу думку є причина незадовільного старту нашої збірної на перших етапах Кубка світу та Кубка IBU?
- Тут може бути безліч причин, і я не думаю, що перший етап має бути показовим для того, аби зразу робити висновки. І коли спортсмени розбігаються в сезоні, то на порівнянні своїх можливостей і рівня суперників дуже добре видно, куди треба рухатись і що потрібно робити. Та й взагалі перші скандинавські етапи часто були для нас невдалими, і вони не є показником.
Мене інше радує – що ми додаємо від етапу до етапу. Перед сезоном усі говорили, що жіночого біатлону в нас немає, на ньому можна вішати амбарний замок, і ніхто не очікував, що у нас чотири спортсменки можуть бути у спринті в топ-30. Зараз же з олімпійської четвірки в нас залишилась тільки Юля Джима, а всі інші нинішні спортсменки – або ті, хто не потрапляли до команди, або зовсім ще молоді дівчата.
Це свідчить про те, що робота ведеться, і спортсмени прогресують. Однак пік сезону – це не перший етап. Ми ж розуміємо наші функціональні можливості – треба вивести спортсменів на оптимальний рівень на чемпіонати світу та Європи. Це – головні змагання сезону для всіх нас, і саме на них мають бути спрямовані тренерські плани. Тому потрібно додавати з кожним етапом, і виходити на пік форми.
На жаль, в нас в команді немає Йоханнеса Бьо, або з десяток виконавців на Кубку IBU, кожен з яких готовий одразу показувати результат на Кубку світу. Подивіться на Йохана-Олава Ботна: ми ще нещодавно й не чули про такого спортсмена, а сьогодні він виграє майже усі гонки Кубка IBU, або в найгіршому випадку фінішує другим. І я переконаний – постав його на Кубок світу, він буде тут потрапляти у призи. В Норвегії вибудувана система, є велика лавка запасних, якої в нас, на жаль, немає. Тому ми маємо бережно ставитись до тих спортсменів, яких маємо, і готувати їх до основних стартів сезону, для того аби забезпечувати сталий результат. Тому я не оцінюю Естерсунд, як провал, і більше звертаю увагу на поступовий прогрес.
- Перед сезоном Микола Зоц оголосив про початок процесу омолодження команди. Загалом ви задоволені тим, як відбувається цей процес в жіночій збірній?
- Не можна бути завжди всім задоволеним. Ми ж не можемо сказати: ми омолоджуємо команду – і набрати повний склад нових дівчат. Це ж не в офіс набрати менеджерів, яких можна навчати вже в процесі роботи. Зі спортсменами так не вийде. Якщо у нас зі спортсменок 2002-2004 років народження є лише одна Олена Городна, то про яке омолодження може йти мова? Ми не маємо легіонерів, і цієї практики, сподіваюсь, в нас вже не буде. Маємо працювати з тими, хто є. Але напрямок, який був взятий, є правильним. Ми не можемо займатись спортивним туризмом. Не можемо тримати в складі лише через колишні заслуги. Тому що тоді не буде майбутнього – і особливо молоді дівчата не будуть боротися, не вбачаючи перспективи. З’являються сім’ї, діти... І якщо спортсменка не бачить шансів в перспективі трьох-п’яти років потрапити в команду, вона втрачає мотивацію.
Сьогодні ж у нас вперше на Кубку світу виступає Христина Дмитренко – і прогресує від гонки до гонки. І це добре, тому що ми отримали ще одну бойову одиницю для естафети. У нас дебютує на такому рівні Олена Городна, і хоча в Кубку світу вона посідає не ті місця, які б хотілося, але це призводить до того, що, повернувшись на Юніорський кубок IBU, вона гідно витримує останній етап естафети, і навіть з трьома додатковими патронами втримує перемогу для команди. І такі результати будуть з’являтись тоді, коли ми будемо показувати світовий рівень молодим спортсменам. Там, де є величезна конкуренція і вони мусять боротися на зубах. І я вважаю цей напрямок єдино правильним, якщо ми дивимось в перспективу 2026-го, і навіть 2030-го року.
- Чимало претензій вболівальників лунало з приводу того, що ми знов не вибираємо квоту в жіночій частині Кубку IBU. В останньому спринті це призвело до того, що ми навіть не змогли отримати третій результат для Кубку націй. Якщо травма Юлії Городної дійсно стала неприємною випадковістю, то стан Олени Білосюк та Дар’ї Блашко на третій тиждень грудня вже навряд чи був несподіванкою. Чи не можна було підстрахуватись запасною?
- Можна було. Але висновки вже буде зроблено з наступних етапів Кубка IBU. Ми вже мали розмову на цю тему з тренерським штабом: мене це теж не влаштовує, як і багатьох вболівальників. Повторюсь, пора припиняти займатись толеруванням колишніх заслуг. Що до Дар’ї Блашко, то її участь у цьому етапі не планувалась через стан здоров’я. А з Оленою Білосюк ми домовились, що під час чемпіонату України в Сянках визначимо, де вона в подальшому буде тренуватись і виступати. Але приїжджати на Кубки, проходити увесь тренувальний процес і зовсім не виступати – так не буде. Зі мною точно так не буде. Бо якщо так відбувається, то вона просто займає чиєсь місце. У нас є Коваленко, яка чекає в черзі, та сама Бєлкіна – які хочуть виступати. Нехай вони їдуть і виступають на Кубку IBU. Повірте, я зрозумів, що у нас на старті буде лише дві спортсменки, лише тоді, коли побачив стартовий лист – і це стало шоком. Безумовно, з цим треба щось робити: мене, як менеджера, така ситуація не влаштовує, і з нового року ми її виправимо.
І якщо ми вже заговорили про жіночу команду, я знаю, що у вашого сайту є неприємна ситуація із сестрами Меркушиними. Я думаю, вони вже понесли достатню відповідальність, і Саша сьогодні на своєму етапі заслужила того, щоб її підтримали і сказали про неї тепліше. І те, що відбулось минулого сезону, заслуговує на те, щоби вже перегорнути сторінку.
- Іване Івановичу, а чи впевнені Ви, що вони її перегорнуть?
- Думаю, вони здатні зробити правильні висновки. Після уроку має бути перерва, давайте їх підтримаємо.
- Добре, перегортаємо.
Продовжуючи тему команди Б, поясніть, будь ласка, ситуацію з Дариною Чалик.
- Дарина має родинні обов’язки: сім’я, дитина… Тому вона для себе прийняла рішення зосередитись на цьому. Але давайте почекаємо. Можливо, пройде сезон, вона відпочине, узгодить питання з родиною – і захоче повернутись до тренувань. Принаймні в нас вже є аналогічний досвід з Іриною Петренко, для якої ми створили відповідні умови, можливість бути на тренувальних зборах з дитиною. Вона повернулась – і подивіться, в яких чудових фізичних кондиціях, а стрільба в неї завжди була класна. Тому якщо Дарина Чалик захоче повернутись до тренувального процесу, ми зробимо все, щоб вона змогла відчути нашу турботу. Але тут, звісно, буде суто спортивний принцип, який та ж Іра Петренко виконала повною мірою. Але я був би радий отримати таку спортсменку, як Дарина Чалик в її найкращій формі.
- Досить загадковою вийшла історія переведення Степана Кінаша з команди Б до юніорської збірної. Чи не могли б Ви підняти завісу у цьому питанні?
- Це було його персональне бажання. Степан – дорослий хлопець, хоч ще й юніор. І я йому говорив, що якщо він хоче мати велике майбутнє в біатлоні, то повинен прагнути потрапляти на Кубок IBU, і там набувати неоціненний досвід. Він прийняв рішення в цьому сезоні зосередитись на роботі в юніорській команді. З ним з цього приводу комунікував тренер нашої національної збірної Юрай Санітра – і було прийняте таке обопільне рішення.
Як ми бачимо, сьогодні Степан видав чудовий перший етап серед юніорів у змішаній естафеті. І його впевненість на стартовому відрізку додала впевненості усій команді, що дозволило всю гонку провести на першому місці! Це дорого коштує, і це було круто, правда ж?.. Тому для Степана двері відкриті, він має усі можливості. Але водночас усі – в рівних умовах: мають підпирати основу.
Подивіться на сьогоднішні старти в Кубку IBU. Туди з національної команди поїхали Насико і Цимбал, але Мандзин показує клас, Боровик добре проявляє себе на фоні членів національної збірної, Борковський також старається. І мене дуже радує ця молодь, і те, що вони на зубах демонструють прагнення потрапити до основної команди. І я впевнений, що Мандзина, а можливо і Борковського ми побачимо на Кубку світу – вони це заслужили роботою на Кубку IBU. Водночас не скидаємо з рахунку і Дениса Насика, і Богдана Цимбала – це люди, в яких вкладений величезний ресурс, ними і тренерським штабом виконана велика робота, і вони мають потенціал, щоб боротись за місце в національній команді.
- Як зміниться склад команди на етапи у січні? Чи матимуть вплив на це результати чемпіонату України?
- Звичайно, матимуть. Але тут має бути розумний підхід. Тому що є спортсмени, які готуються конкретно до чемпіонату України, а є ті, хто місяць «відпахали» без перепочинку, беручи участь у стартах на міжнародному рівні, набираючи очки і борючись за квоту. І, звісно, їм потрібно зробити паузу, щоб вони могли виступати в січні.
Тому  я бачу в цьому питанні наступний підхід. Буде певна тренерська квота, яку тренер заповнює за своїм баченням – скажімо, ми ж не маємо сумніву в тому, що Дмитру Підручному не потрібно відбиратись, правильно? І якщо він виступить на чемпіонаті України, то його результати не вплинуть на питання потрапляння до національної команди. Але щонайменше два місця в команді буде розіграно на чемпіонаті України, так буде правильно. І це стосується як команди А, так і команди Б.
- Якщо говорити про Підручного і Джиму, чи є сенс їм взагалі отримувати навантаження в Сянках, маючи на увазі ще й участь у Різдвяній гонці?
- Це рішення ми приймемо разом з тренерами і спортсменами – можливо так і буде. Є варіант, що після етапу в Ленцерхайде вони залишаться там, після чого виступлять у Різдвяній гонці 28 грудня. А можливо на кілька днів приїдуть на чемпіонат України – і вже звідти поїдуть до Німеччини. Це вже тренери вирішать на місці, і тут я прийму будь-яке їхнє рішення. Адже, хоча Різдвяна гонка – це шоу, яке не йде у жодний залік, там все одно важливо порадувати вболівальників.
- Чи було озвучене команді завдання на сезон? Якими є орієнтири, що дозволили б давати оцінку? Тому що вболівальники зазвичай – максималісти, але ж це не завжди справедливо )
- Під час останньої зустрічі, яку ми мали зі спортсменами, я сказав їм одну річ: у них дуже коротке спортивне життя, і, виступаючи, потрібно думати, як максимально себе реалізувати. Ми не можемо давити їх вимогами якихось мега-результатів, тому що це все одно нічого не дасть, а лише викличе зайві тривожні думки і переживання за результат. Вони повинні отримувати задоволення від своєї роботи і бути максималістами у тій справі, яку роблять. В біатлоні не можна просто відбувати номер – тут мають бути амбіції, коли людина приходить в цей вид спорту, мріючи стати олімпійським чемпіоном. Разом з таким емоційним запалом прийде результат.
Є завдання стратегічні, і є тактичні цілі. Стратегічне завдання – це підготовка до Олімпіади, і тут ми маємо залучати молодь, але при цьому не перевантажувати їх, щоб зберегти потенціал на довгий термін. А тактичне завдання – зберегти квоту, адже якщо ми втратимо місця, то як ми будемо накатувати ту ж саму молодь? Тому залишитись в топ-10 Кубку націй – це не мрія, а задача-мінімум. Якщо ж говорити про медалі, то ми, безперечно, усі їх чекаємо, і працюємо заради цього. Чи є такі шанси? Я дивлюсь з оптимізмом.
Я уважно читаю ваш сайт, і він для мене є основним джерелом інформації, і слідкую за тим, як реагують вболівальники .І ситуація зараз змінюється у порівнянні з тим, як вболівальники очікували сезон. Спочатку говорили, що якщо в естафетах будемо 15-ми – то це нормально, а якщо в десятці – то це фантастика. Але в Хохфільцені команда фінішувала п’ятою, випередивши збірну Швеції! Тому потрібно спокійно працювати, не очікувати захмарних результатів. До того ж я для себе, як президента федерації, вбачаю завдання в побудові системи підготовки молоді. Наша федерація не буде федерацією національної збірної, а має бути федерацією усього біатлону, як масового виду спорту. І я зараз з Міністерством освіти працюю навіть більше, ніж з Міністерством молоді та спорту – і в питанні масового біатлону ми вже виконали величезну роботу: думаю, наступного року у нас в «Уроці біатлону» буде вже близько 100 шкіл по всій Україні. Якщо в кожній з них займатиметься по 30 дітей, то це вже виходить три тисячі залучених до біатлону школярів. І якщо хоча б 30 з них підуть в секції – то це і буде той механізм, який дозволятиме збільшувати конкуренцію. У нас є прекрасні діти – нам потрібно просто показати їм шлях, де вони можуть стати олімпійськими чемпіонами.
Спілкувався Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 21)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
378
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
126
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
38
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
