|
|
.gif)
|
|
|
2015-09-18 09:19 | Урош Велепец: Зараз головне - забезпечити дівчатам максимальні умови для їхнього прогресу
|
|
|
|
 Словенський фахівець Урош Велепец працює з жіночою командою України менше півроку, але за цей час встиг заслужити довіру спортсменок до методів своєї роботи. Усі без винятку біатлоністки нашої команди, з ким вдалося поспілкуватися кореспонденту сайту протягом літнього чемпіонату України, який пройшов у Чернігові, одноголосно першим ділом відзначали: головна новинка, привнесена словенцем в роботу команди - виключно індивідуальний підхід до кожної спортсменки.
У цьому вдалося переконатися в день відпочинку між стартами, коли Урош (саме так, по імені називають тренера всі в команді) разом з Григорієм Шамраєм проводили індивідуальне стрілкове тренування з Яною Бондар та Ольгою Абрамовою. По закінченні заняття Велепець виділив півгодини для того, щоб відповісти на питання для читачів нашого сайту.
- Урош, перше питання - стосовно чемпіонату, який зараз проходить. Традиційно національна команда ставилася до чемпіонатів країни, як до підготовчих стартів. А яке Ваше ставлення до цих змагань?
- Будь-який старт - це суперництво. І я можу зрозуміти вболівальників, які в кожній гонці хочуть перемог від своїх улюбленців. Але для нас зараз найважливіше - підготовка до зимового сезону. І на даний момент всі наші спортсменки перебувають у різному стані. Хтось більше тренувався в літній період і втомився трохи більше, хтось - пропускав збори в силу різних обставин і зараз виглядає свіжіше.
За останні тижні ми провели вже два змагання: літній чемпіонат світу в Румунії та літній чемпіонат України. Для такого періоду часу і на даному етапі підготовки це багато. Напевно, в цей період більш продуктивно було б провести повноцінний тренувальний збір. Але участь у чемпіонаті країни - це норма для спортсмена у всіх країнах. Тому всі наші дівчата беруть у ньому участь за винятком тих, хто змушений пропускати старти за станом здоров'я, як, наприклад, Яна Бондар, яка зараз трохи прихворіла і працює в більш легкому режимі.
Крім того, кожен старт - це величезний матеріал для аналізу. Тому що в змагальному режимі найкраще видно, в яких компонентах спортсменка реалізує себе повністю, а де може ще додати: швидше і впевненіше відпрацювати на рубежі, правильно розподілити сили на три кола дистанції, де можна прискоритися або навпаки заощадити сили.
- А наскільки ці літні результати можна проектувати на зимовий сезон?
- Якщо спортсмен готується спеціально до таких літніх стартів, то для прогнозу зимових результатів це нічого не значить. А якщо результати влітку приходять без спеціальної підготовки, це - додатковий плюс. Це означає, що спортсменка знаходиться на високому якісному рівні. Зараз за результатами в Чернігові ми можемо сказати, що дівчата на даному етапі готові дуже непогано. Як результат - висока конкуренція в гонках, як це сталося в спринті, коли три учасниці фінішували в чотирьох секундах, і в переслідуванні - коли була гостра боротьба за призові місця.
 - Чи всім Ви задоволені по тим етапам літньої підготовки, які вже пройшли?
- По-перше, я хотів би подякувати федерації та її президенту за створені умови підготовки, які не поступаються найкращим збірним світу. По ходу зборів жодного разу не виникали питання, які неможливо було би вирішити. Єдина складність полягала в тому, що до моменту підписання мого контракту з федерацією вже був розроблений план підготовки, і внести суттєві корективи було вже пізно. У першу чергу це стосується місць проведення зборів. Хоча і я для себе відкрив підготовчий центр в Румунії, де мені дуже сподобалося. Звичайно, в наступному році я буду пропонувати зміни у відповідності зі своїм баченням і своїми планами роботи. Приміром, на початковій стадії підготовки не обов'язкові такі довгі збори. Для початку передсезонної роботи 17-18 днів - це багато, цілком достатньо тижневого збору. А вже ближче до зими можна збільшувати тривалість тренувального табору. Що ж стосується роботи дівчат, то тут все оптимально. Всі вони працюють з відмінною мотивацією і виконують всі запропоновані завдання.
- Президент федерації Володимир Бринзак озвучував проблему, пов'язану з неможливістю ввезення в Україну набоїв. Це заважає в роботі, або вже вдалося пристосуватися до таких нюансів?
- Я б сказав, що це - не єдина особливість, з якою мені довелося зіткнутися вперше. Приміром, у Словенії я не замислювався про необхідність отримання віз - вони були потрібні тільки для змагань в Росії - або не займався підрахунком днів в Шенгенській зоні. З провозом зброї по Європі також не виникало проблем. До таких складнощів я не звик, але мені зараз цим і не доводиться займатися: в даному випадку величезну допомогу надають Григорій Шамрай і Роман Бондарук, у яких величезний досвід вирішення таких питань.
- При переході в українську команду Ви напевно уявляли собі, яким може бути рівень організації роботи, рівень спортсменок, їх ставлення до роботи ... Наскільки реальність відповідала Вашим очікуванням?
- Відверто кажучи, я очікував, що може бути гірше. (Посміхається) Але насправді я переконався, що і федерація, і спортсменки, і тренери готові працювати на найвищому рівні. До цього я вже непогано знав українську команду, бо за 13 років тренерської роботи в Словенії наші команди постійно конкурували одна з одною і у чоловіків, і у жінок. Не приховую, у мене були пропозиції і від інших команд. Але коли в квітні мені подзвонив Роман Романович (Бондарук, генеральний секретар Федерації біатлону України - прим. Є.Т.) і запропонував попрацювати з українською командою, я насамперед запитав: "Навіщо вам ще один тренер, якщо в Україні і так багато хороших фахівців? " Збірна України, особливо жіноча, завжди показувала високі результати. Невелике зниження минулого сезону цілком зрозуміле, тому що відразу замінити лідерів команди, Олену Підгрушну та Віту Семеренко, було дуже непросто.
Коли ж стало ясно, що і Олена, і Віта збираються повертатися, в основній обоймі команди стало більше спортсменок і, відповідно, знадобилося більше тренерів, щоб кожній з дівчат приділяти достатньо уваги. І коли мені запропонували попрацювати старшим тренером, я погодився. Тим більше - в парі з Григорієм Шамраєм, якого я добре знаю по роботі на етапах Кубка світу. Крім того, що він - прекрасний фахівець - про це і так відмінно знають всі українські вболівальники (сміється), він ще й дуже хороша людина, а це в тренерській роботі цінується не менше.
 - Як розподіляються Ваші з Григорієм Івановичем обов'язки в команді?
- Ми перед першим же збором з тренерами - Григорієм Шамраєм та Олександром Біланенко - обговорили це питання і прийшли до висновку, що всі ми троє будемо працювати з усіма дівчатами, без поділу на "своїх" спортсменок. Спочатку з чотирма дівчатами працював я, з трьома - Шамрай і з трьома - Біланенко. Після цього змінювалися з тим, щоб кожен день працювати з іншими спортсменками. Таким чином, кожна спортсменка отримує від кожного тренера все краще, що він знає. Крім того, у людини всього два ока, а коли три голови - це вже шість очей. Ми всі вміємо ставити дівчатам стрільбу, всі вміємо тренувати техніку ходу. І в даному випадку універсальність Григорія Івановича і Олександра дуже допомагають. Щовечора ми сідаємо і разом обговорюємо, що робити завтра. І це поєднання тренерських підходів має дати оптимальний результат команди в цілому.
- Коли українські вболівальники обговорювали можливість запрошення іноземного тренера, головним побоюванням був мовний бар'єр. Ви ж дуже непогано розмовляєете російською. Звідки це знання мови?
- Дякую! Можливо, у мене є певна схильність до вивчення мов. Я розмовляю англійською, німецькою, італійською, сербською, хорватською і словенською, звичайно. Російською я поки говорю половину слів правильно, а половину - ні. Але розумію практично все, тому що, наприклад, російська та сербська мови досить близькі. Принаймні, у спілкуванні зі спортсменками проблем не виникає. Ну і я постійно покращую свою російську: якщо раніше, умовно, знав 20 слів, тепер знаю 100. (Посміхається)
- Ви - прихильник великої кількості стартів у сезоні, або акцентованої підготовки до одного головного змагання?
- Під час проведення етапів Кубка світу щотижня проходить три гонки. І для країни, для вболівальників, та й для самих спортсменів важливо постійно виступати і показувати високі результати. Зараз ми готуємо десятеро дівчат і сподіваємося, що до зими ми одержимо десять спортсменок, готових змагатися на рівні Кубка світу. По ходу сезону ротації неминучі: хтось захворіє, хтось буде погано себе почувати з погляду рівня форми. Не хотілося б допускати можливість травм, але й до таких моментів ми зобов'язані бути готові. Також не можна не враховувати, що молоді спортсменки, які складають зараз половину команди, об'єктивно не можуть рівно виступати протягом усього сезону. І не можна тренувати 20-річних на такому ж рівні, як 26-27-річних лідерів світового біатлону.
 - Олена Підгрушна повернулася після річної перерви і на подив швидко знову стала одним з лідерів команди. Чи здатна Олена здивувати нас взимку ще більше?
- Ми з Оленою постійно жартуємо з цього приводу. Я кажу: "Ти - моя найпроблемніша спортсменка". (Сміється) Для кожної дівчини я склав індивідуальний план. А для Олени мені щотижня доводилося його змінювати! Бо спочатку вона випереджала передбачуваний графік набору кондицій, потім - отримала травму і три тижні тренувалася за спрощеним графіком. А потім знову набрала форму швидше, ніж ми очікували і зараз знаходиться на рівні, з яким цілком можна виступати взимку.
- Валя Семеренко також пропустила один тренувальний збір. Наскільки це може ускладнити її підготовку до зими?
- Ще достатньо часу, щоб наслідки цього пропуску взимку не відчувалися. Ми і тут знайшли можливість індивідуального підходу, склавши для Валі графік роботи, за яким вона щодня займалася в період пропуску румунського збору та літнього чемпіонату світу. І хоча тут, у Чернігові, видно, що Валя не в оптимальних для даного етапу підготовки кондиціях, але до зими вона повинна підійти в кращій формі.
- Питання, яке хвилює всіх уболівальників: Ви розраховуєте в цьому сезоні на Віту Семеренко?
- Я, як і інші тренери, спілкуюся з Вітою, і знаю, наскільки сильне у неї бажання повернутися до команди. Але в той же час Віта - дуже досвідчена і розумна спортсменка, і вона чудово розуміє, що в першу чергу потрібно забезпечити собі стовідсоткове здоров'я, і тільки потім - виступати. Ми спробували з нею тренуватися в травні, але там проявилися деякі старі і нові хвороби, про які більш кваліфіковано повинен говорити доктор. Біатлон і для здорових людей - дуже важкий вид спорту, а з хворобами змагатися абсолютно неможливо. Тому головне завдання - повністю позбутися від неприємностей зі здоров'ям. А яи вийде у неї повернутися ще в цьому сезоні - питання другорядне: у кожному разі, до Олімпіади потім залишиться ще два роки, за які цілком можна набрати оптимальні кондиції. Мета нашої команди - не перший етап Кубка світу в Остерсунді, а Олімпійські Ігри.
- Для Юлії Джими минулий сезон вийшов дещо слабішим від олімпійського, хоча після відходу лідерів команди на Юлю напевно покладалися великі надії. Чи готова вона повертатися на знайомий вже рівень топ-20 Кубка світу?
- Ну ми намагаємося і працюємо над цим. (Посміхається) У біатлоні дуже складно вийти на один високий рівень і постійно на ньому перебувати. Найчастіше це - синусоїда. У минулому сезоні у Юлі щось не склалося з тренувальним процесом, десь підвело здоров'я, і сталося падіння результатів. Але у Юлі все така ж дуже хороша стрільба, вона є стабільним членом команди. І ми прагнемо повернути її на рівень топ-15 Кубка світу, а чи вийде - покаже сезон. Зараз Юля посилено тренується, щоб витримати весь сезон. Джима буде однією з тих, для кого ми плануємо постійну участь в етапах Кубка світу. Тому за інтенсивністю та обсягом роботи вона зараз завантажена більше за інших. І вчора (розмова відбулася наступного дня після гонки переслідування чемпіонату України, де Юля взяла срібло - прим. Є.Т.) я навіть здивувався тому, як вона пробігла останнє коло. Бігти їй поки важко, але найважливіше - те, що вона може терпіти. І ще ми домовилися з нею, що вона буде скидати на місяць по кілограму ваги. Зараз Юля дотримується особливого режиму харчування, і поки витримує графік коригування ваги. До зими треба прибрати ще трохи, і це дуже допоможе у виступах по сезону.
 - З чим пов'язана заміна ложі гвинтівки Ольги Абрамової? У Румунії зі старим прикладом вона показала дуже непогані стрілкові результати...
- Оля замовила нове ложе ще задовго до літнього чемпіонату світу. І тепер, коли його встигли привезти до літнього чемпіонату України, ми подумали: чому б і ні? Два золота чемпіонату світу знімають тягар відповідальності за результат в Чернігові, а новий приклад рано чи пізно все одно довелося б використовувати. Так, в особистих гонках в неї не вийшло, але ми чудово розуміли, що спочатку стріляти буде дуже важко. І ми жартували з Олею: нічого страшного - треба ж і іншим дівчатам дати можливість виграти влітку. (Сміється)
- Ще одна з фавориток серед наших уболівальників - Яна Бондар. Про її швидкісні якості всім відомо. А наскільки зараз вдається домогтися прогресу у стрільбі?
- Напередодні чемпіонату світу в Румунії Яна досить серйозно захворіла. У неї два тижні трималася температура близько 37 градусів. Але у Яни було бажання стартувати, місце в команді - теж було. І тут я припустився помилки, дозволивши їй пробігти спринт. Природно, при такому самопочутті сподіватися на хорошу стрільбу і взагалі хороший результат було складно. Але на контрольних гонках у неї була стрільба 0-0 і я бачу, що прогрес є - це найважливіше. Інша справа, що кардинальних змін не можна домогтися за неповних чотири місяці, а саме стільки я на даний момент працюю з командою. Досягнення прогресу - це марафон. Але ми разом з Григорієм Івановичем приділяємо Яні багато уваги, тому що розуміємо: це - талант. Одним словом, поліпшення є, але обіцяти, що Яна буде стріляти, як Журавок, поки рано.
- До речі, про Юлю Журавок. Як Ви вважаєте, чи може вона вже тепер, тільки подолавши юніорський вік, стати основною частиною команди, постійно брати участь у Кубку світу?
 - Спорт - це процес. І рухатися тут потрібно крок за кроком. Часто провідні команди - французи, німці, росіяни - припускаються помилки в роботі з талановитою молоддю, дуже рано форсуючи перехід на Кубок світу і покладаючи на них відповідальність за результат. Приміром, французи за останні роки фактично втратили 15-20 талановитих спортсменів, чоловіків і жінок, які були "вичавлені" у 22-23 роки. А в 23 роки спортсмен ще формується. Що стосується конкретно Юлі, то вона вже може, звичайно, брати очки Кубка світу. Але поки для неї важливіше не виступати в кожній гонці взимку, а формуватися як спортсменка через тренування. Для Валі Семеренко або Олени Підгрушної це вже не так важливо, і вони можуть отримувати більше навантаження в Кубку світу.
- У групі Миколи Зоца працюють дві спортсменки, які в минулому сезоні дебютували в Кубку світу. Це Ірина Варвинець, яка виграла в Чернігові спринт, і Анастасія Меркушина, яка стала в Румунії абсолютною чемпіонкою серед юніорів. Враховуючи те, що Ви не можете за ними постійно спостерігати, які критерії для їх потрапляння в команду на Кубок світу?
- Якщо говорити відверто, то для мене була дивовижною ситуація, коли спортсменів запрошують тренуватися в першу збірну, але вони вибирають команду Б. По-перше, там об'єктивно інші умови для підготовки - все-таки у основної збірної можливостей більше. По-друге, працюючи з командою Б, сильний спортсмен постійно є лідером, і йому нема за ким тягнутися. Але якогось упередженого ставлення до цих дівчат у мене немає: просто зараз я можу приділити більше уваги іншим спортсменкам. Зараз з нами працюють вісім дівчат, і цього цілком достатньо для формування складу на Кубок світу. У той же час, для мене не буде проблемою залучити Іру і Настю в команду, якщо за результатами сезону ми побачимо, що дівчата цього варті і що вони виглядають краще тих спортсменок, які беруть участь у Кубку світу. Але всі розуміють, наскільки серйозна зараз конкуренція в команді - навіть такі сильні спортсменки, як Бондар та Журавок можуть не потрапляти в естафетну четвірку.
- Тобто, для них спочатку передбачена участь у Кубку IBU, а потім за результатами - можливість переходу на більш високий рівень?
- Так звичайно. З Миколою Зоцем у нас хороша комунікація, ми знайомі ще з тих пір, коли я тренував збірну Словенії. І я думаю, ніяких проблем щодо його підопічних у нас не буде. Ми ніколи не станемо ділити дівчат на "моя" або "не моя" спортсменка. Вони всі - "наші" спортсменки. Коли дівчата будуть підніматися на подіум, поруч з їхніми прізвищами будуть писати "Україна", а не "Велепец, Зоц, Шамрай ..." Зараз головне - забезпечити всім спортсменкам максимальні умови та можливості для їхнього прогресу.
- Урош, ну і в кінці - що б Ви хотіли сказати українським уболівальникам?
- Сподіваюся, головні наші "слова" ми скажемо по ходу сезону. А поки - вболівайте за нас, а ми будемо намагатися, щоб ви були задоволені виступом нашої команди.
Розмовляв Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 44)
|
[ 1, 2 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
