|
|
.gif)
|
|
|
2017-06-28 16:09 | Андрій Доценко: Найбільше захоплення - біатлон...
|
|
|
|
Улюблений стадіон - Нове Мєсто;
улюблені книги - люблю читати книги про спорт;
улюблена музика - люблю слухати будь-яку музику;
улюблений колір - салатовий;
що найбільше цінує в людях - порядність;
що може пробачити другу, а чого - ні - не люблю, коли зраджують і обманюють, а все інше можна пробачити;
улюблена пора року - зима і весна, коли все розквітає;
улюблений вид спорту - подобається бокс.
У біатлон з 8 років
Сьогодні деякі фахівці, спортивні оглядачі, журналісти говорять про те, що Олімпійські Ігри занадто переобтяжені, й від деяких дисциплін потрібно відмовитися, насамперед, від тих, які привертають дуже мало уваги глядачів і вболівальників. Проте, які б види спорту в зв'язку з цим не обговорювали, біатлон буде останньою дисципліною зимових Олімпіад, про яку скажуть - нецікаво, невидовищно... Та й згідно зі статистичними дослідженнями, армія біатлонних вболівальників з року в рік зростає.
З першого погляду закохався в цей вид спорту й Андрій Доценко, який сьогодні вже є членом Національної збірної України. «Мені з самого раннього дитинства подобалося дивитися біатлонні гонки по телевізору, - згадує молодий біатлоніст, - подивлюся, а потім виходжу на вулицю або в город і ганяю на лижах з хлопцями, та так довго, що батьки силою загнати не могли додому. Тоді мені було приблизно років 5-6. Скільки себе пам'ятаю, завжди хотів наслідувати свого дядька, Андрія Дериземлю, бути таким же сильним, як він. А коли мені виповнилося 6 років, Андрій подарував пластикові лижі, палиці і черевики, й по сьогодні їх пам'ятаю».
Може, мені пощастило трохи більше
Андрій прекрасно пам'ятає й усі поради своїх перших тренерів: Івана Анатолійовича і Олени Петрівни Ігнатьєвих. На літніх канікулах, коли Андрій закінчив 2-й клас, Іван Анатолійович поговорив з Доценко старшим і попросив того відпустити сина на два тижні в Карпати у Ворохту на тренувальний збір. Саме цей збір і став переломним у його житті, після нього хлопчик почав регулярно відвідувати біатлонні тренування, намагаючись не пропускати жодного.
Після закінчення школи юнак вступає до Чернігівського університету, тоді він переходить і до нового тренера - Миколи Зоца, який відіграв велику роль у підготовці спортсмена.
Надавало сил і те, що батьки завжди підтримували сина, ніколи не вмовляли, щоб він кинув займатися спортом. Та й допомога дядька також не була зайвою: «Можливо, мені пощастило трохи більше, ніж іншим хлопцям. Адже я можу звернутися за порадою до Андрія. Він така людина, що завжди допоможе, приділить увагу, обов'язково підкаже, бо у нього величезний досвід».
Закінчуючи кар'єру, багаторічний лідер української збірної передав свою гвинтівку племіннику. А це багато значить для молодого спортсмена: «Я повинен дуже ретельно працювати над собою й не думати, що якщо в мене гвинтівка Дериземлі, то вона за мене й стріляти буде). А якщо серйозно, то мені дуже приємно, що гвинтівка дісталася мені у спадок».
Прості плани...
Плани на майбутній сезон у біатлоніста прості: «Показувати високі результати протягом усього сезону». Про свої мрії Андрій розповідати не любить: «Як і в усіх спортсменів, у мене є великі й маленькі цілі, є й головна мрія, тільки я не люблю голосно заявляти про неї, щось говорити. Просто роблю все, щоб вона збулася. А ось коли доб'юся свого, тоді й скажу усім: «Це була моя заповітна мрія!».
Як і в решти спортсменів, є в молодого біатлоніста й свої секрети, але про них він теж не хоче говорити. Андрій Доценко така людина, що не любить виставляти напоказ або на обговорення своє життя...
Якщо ж говорити про невдачі, які бувають у житті кожного атлета, то сам Андрій розповідає про це так: «Я довго не зациклююсь на провалах, намагаюся проаналізувати невдачу й налаштовуватися на наступну гонку. Але з упевненістю скажу, що потім, саме з провалів і невдач, складаються хороші результати, тому й треба вміти їх долати й робити правильні висновки. Мені, наприклад, допомагають їх долати мої рідні й близькі люди, а також мій тренер».
Біатлонні прикмети
Біатлон досить непередбачуваний вид спорту, до кінця ніхто не може визначити, чим і як закінчиться гонка. А ось самі біатлоністи мають особливі відчуття перед тим чи іншим стартом. Андрій, наприклад, не завжди, але досить часто відчуває, як пробіжить.
Та й взагалі, спортсмени, досить забобонні люди, часто вірять у прикмети, мають свої, особливі секрети: що робити вранці перед стартом, як готуватися до гонки, виходити на старт... Вірить у деякі прикмети й Андрій, тільки в які саме, знає лише він один.
Бракує терпіння ...
Найсильнішими рисами характеру, які допомагають йти вперед, сам спортсмен вважає: працьовитість, завзятість і наполегливість. Саме вони допомагають йому рости професійно. І тут же додає, що «часто бракує терпіння, хочеться все робити швидше, усі задачі вирішити одразу». А їх зараз перед спортсменом досить багато, в міжсезоння Андрій активно тренується: «Працюю над багатьма компонентами, хочу підвищити швидкісно-силову витривалість, - розповідає біатлоніст, - скоротити час перебування на рубежі, а ще, звичайно ж, підвищити якість стрільби. Початок минулого сезону був для мене дуже поганим, але потім я трохи виправився. Однак, вважаю, що в цілому, минулий сезон не вдався, я багато програвав ходом ».
Перші перемоги
Звичайно, самокритика - це добре, але, справедливості заради, відзначимо три прекрасних старти, три красиві гонки, які принесли Україні медалі, і одним із співавторів їх був Андрій. Напевно, вболівальники пам'ятають красиву перемогу в Ріднау торік, коли в змішаній естафеті наша команда в складі Юлії Журавок, Наді Бєлкіної, Артема Прими та Андрія Доценко завоювала золото, в один день з жіночою збірною, яка перемогла практично одночасно в Рупольдінґу. Незабутніми для любителів біатлону стали й дві змішані естафети минулого сезону в Отепяе на Кубку IBU, що принесли команді дві бронзи. Згадайте стрімкий фініш Андрія, коли він вийшов з останнього рубежу у 8 секундах позаду Поварніцина 4-м, але зумів обійти досить швидкого росіянина, і при цьому не підпустити до себе німця Цобеля й австрійця Комаца.
Але найбільше запам'яталася молодому спортсменові перша перемога на чемпіонаті Європи в 2014 році в Нове Мєсто. Тоді наша юніорська команда у складі Юлії Бригинець, Юлії Журавок, Артема Тищенко та Андрія Доценко завоювала золото, на 14 секунд випередивши команду Росії, за яку тоді бігли аж ніяк не тихоходи: Кайшева, Поварніцин, Латипов...
Поразка робить людей непереможними!
У багатьох спортсменів, в тому числі й нашої збірної, є захоплення, яким вони приділяють час в нечасті години відпочинку: Валя Семеренко вишиває бісером, Домрачева створює дизайн спортивного одягу, Юлія Джима і Віндіш люблять малювати... А ось Андрій Доценко вважає своїм найбільшим захопленням - біатлон. Він ним дихає і живе, йдучи важким спортивним шляхом із власним девізом: «Поразка робить людей непереможними!»
Ганна Осолодкіна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 16)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
