|
|
.gif)
|
|
|
2017-07-04 19:07 | Максим Івко: для результату треба працювати...
|
|
|
|
Улюблений стадіон - Обертілліах (Австрія);
улюблена дисципліна - спринт;
улюблена книга - однієї конкретної - немає, дуже люблю читати біографічні книги;
улюблена музика - Баста, Скай;
улюблений колір - червоний;
улюблена тварина - собака;
що найбільше цінує в людях - щирість, вірність і добропорядність;
улюблена пора року - осінь;
улюблене блюдо - мамин борщ і пиріг з маком моєї дівчини.
У кожного – своя дорога...
У кожного атлета нашої збірної була своя дорога, яка привела його в біатлон. А ось Максима Івко привів в секцію однокласник, Максим Трейтяк. Тоді, в 11 років, обидва Максими ще не знали, що в цей день визначають долю одного з них: «Сьогодні, думаю, що просто не міг не прийти на лижну базу в Чернігові, - згадує Максим Івко, - адже моя родина живе зовсім недалеко від неї, так що логічно, що я потрапив туди і займаюся саме біатлоном. А до цього серйозно захоплювався футболом. Тільки ось, коли в моєму житті з'явився біатлон, забув про все інше, закохався в цей вид спорту з першого погляду».
Перший тренер
У Максима не було проблем суміщення спорту і навчання, як часто буває у спортсменів, так як зі школою все було нормально, та й всі свої спортивні «прогули» він завжди відпрацьовував, не спекулював тим, що серйозно займається біатлоном. З усіх предметів найбільше майбутній член національної збірної любив географію і фізкультуру. Мабуть, саме ці дисципліни і найближче до біатлону?
Першим тренером спортсмена стала досить відомий український наставник Світлана Ворчак, вона до цих пір стежить за своїм вихованцем, підказує, дає важливі поради, підтримає, якщо треба. Зв'язок між ними не перервався з роками. Та й кому по-справжньому вірити, як не першому вчителю, людині, яка допомагала робити перші кроки в такому важкому виді спорту...
Для результату треба працювати
Звичайно ж, Максиму, як і кожному хлопчику, перш за все сподобалася у біатлоні зброя. Було дуже цікаво брати в руки гвинтівку, заряджати, стріляти... Тільки, ось виходило все не одразу: «Що стосується успіхів в біатлоні, - розповідає атлет, - то все давалося мені не просто, зрозумів, що для результату треба попрацювати... вже потім почали з'являтися перші успішні старти, прийшли і подіуми: спочатку на рівні Чернігова, області, а потім і на всеукраїнських змаганнях».
Дружна сім'я
Дружна сім'я підтримала біатлоніста, допомагає йому і сьогодні. Рідні люди: мама Лідія, тато Едуард, сестра Марина і бабуся Марія - всі схвалюють вибір Максима. До речі, сестра також займалася біатлоном, але, як каже спортсмен, «між спортом і навчанням, дівчина вибрала навчання».
«Наша сім'я дуже дружна, - розповідає Максим Івко, - це мій тил, те місце, куди можу приїхати, прийти в будь-який час, де можу завжди отримати підтримку. Я знаю, що тут мене завжди чекають. Родина - це важлива частина життя. Часто перебуваю далеко від рідного дому, але моє серце там, в Чернігові. Звичайно ж, дуже сумую і за батьками, своєю дівчиною, за сестрою і бабусею, навіть за нашою собакою, котом і кроликами:)...»
Здатися? Ніколи!
Сьогодні Максим активно готується до нового сезону: «Найважчими для мене є велотренування, - говорить атлет, - а взагалі-то, найбільше подобається монотонна робота на лижоролерах. Готуюся до майбутніх стартів, але нічого сам собі не обіцяю. Іноді приходять в голову такі думки: ось, стільки праці за всі ці роки вкладено, багато в чому собі відмовляв заради спорту, багато пройшло повз, тому що я був то на зборах, то на змаганнях ... і що, через тимчасові невдачі все кинути, ось просто так здатися? Ні, ніколи!"
Та й як кинеш все, якщо біатлон у серці юнака, та й не раз уже Максим Івко доводив, що має право претендувати на місце в команді. Згадаємо особисту бронзу спортсмена на юнацькому кубку IBU в Обертілліах в 2015 році, тоді наш біатлоніст пропустив вперед лише таких сильних суперників, як Максим Воробей і Микита Поршнєв. Пам'ятаємо ми і класні гонки Чемпіонату Європи в Отепя, які принесли Україні медалі. В індивідуальній гонці Івко піднявся на третю сходинку п'єдесталу, пройшовши з нулями всі чотири вогневих рубежі. Дуже напруженою в Естонії тоді була і змішана естафета. Наша команда у складі: Юлії Журавок, Насті Меркушиної, Антона Мігди і Максима Івко посіла третє місце, виборовши його в достойній і наполегливій боротьбі. Тоді українці пропустили вперед дуже сильних суперників: Росію і Францію. За Росію бігли досить відомі атлети: Кайшева, Сливко, Поварніцин, а за Францію: Олена Арно, Арістід Бегю, Фаб'єн Клод ... Так що бронзу в такому змаганні ніяк не назвеш невдачею.
Ось, правда, на питання про особливу гонку, яка б надовго запам'яталася, стала б в чомусь визначальною, Максим відповідає, що такого старту поки в його спортивній кар'єрі не було. Але біатлоніст впевнений, що вона його чекає попереду, це буде саме та гонка, яка запам'ятається на все життя, коли все складеться і встане на свої місця...
З усіх біатлонних дисциплін атлет любить спринт, проте особливо виділяє естафету, адже це командний вид програми. Та й адреналіну додає те, що в гонці кожен член команди відповідає за всіх, і навпаки, як у мушкетерів: один за всіх і всі за одного...
«Не можна зупинятися...»
У планах на сезон, в першу чергу - прогрес: «Не можна зупинятися, - переконаний спортсмен, - потрібно постійно йти вперед і розвиватися. Мрію закріпитися в команді, а також дебютувати на КМ, у всякому разі, зроблю для цього все, що зможу...». Одним з основних завдань для спортсмена є збереження здоров'я: «У цей період потрібно виконати великі обсяги базової роботи, мені також необхідно набути впевненості і стабільності у стрільбі, а, найголовніше, намагатися не захворіти. Інакше всі зусилля будуть марними».
Ставлення до літнього біатлону
Останнім часом набирає популярності літній біатлон. Тільки ось спортсмени ставляться до нього по-різному. Та й причини позитивного або негативного ставлення до таких стартів, також різні. Комусь змагання в шортах і лижоролерах дуже подобаються. Хтось з гіркотою їх згадує, як той же Іван Черезов, який після травми, отриманої на літньому ЧС, так і не зміг повернути свої кращі кондиції і змушений був покинути професійний спорт. Максим Івко вже домагався непоганих результатів саме в літньому біатлоні. Ми пам'ятаємо його виступ в Отепя на чемпіонаті світу в минулому році. Тоді в спринті український атлет став 5-м, але при цьому зробив цілих 3 промахи, що для такої дисципліни, як спринт, досить багато. Реабілітувався перед вболівальниками Максим уже в наступній же гонці - персьюті, поступившись тоді колезі по команді Антону Мігді і чеському спортсмену Яну Буріану, він зайняв третє місце. «Не можу сказати, що я не визнаю літній біатлон, - каже Івко, - але це все ж трохи не те. Та й результати влітку і взимку часто дуже відрізняються. Бачу, що у мене виходить непогано виступати на лижоролерах, але коли ти влітку набираєш хорошу форму, то це негативно впливає на виступи взимку».
Щирість і вірність...
Цінуючи біатлон, спортсмен цінує і все, що знаходиться навколо цього виду спорту.
Він високо цінує уболівальників збірної: «Не уявляю, як можна стояти біля траси годинами тільки для того, щоб підтримати кілька секунд улюблених атлетів, що пробігають повз. Не знаю, чи вистачило б у мене на це сил :) ».
В людях Максим не дарма найбільше цінує щирість, вірність і добропорядність, йому самому близькі ці риси характеру. Іноді невеликі і малопомітні вчинки можуть характеризувати людину краще, ніж довгі промови про достоїнства людської душі. Наприклад, коли на чемпіонаті України один з журналістів прихворів, то Максим приніс йому з дому мамине малинове варення, щоб поправити здоров'я...
Як і у всіх спортсменів у Максима Івко також бувають і чорні дні, і дні, коли виростають крила. Якщо щось не вийшло, біатлоніст намагається насамперед заснути, як кажуть, ранок вечора мудріший. Якщо ж після цього все одно на душі кішки скребуть, він намагається переключити увагу на інші заняття: подивитися фільм, послухати музику, почитати книгу...
А коли видаються кілька днів відпочинку, то можна зайнятися і улюбленими риболовлею або футболом.
Треба працювати над стрільбою
Кажуть, поганий той солдат, який не мріє стати генералом, ми перефразовуємо це висловлювання на свій, біатлонний манер, і вийде, що кожен спортсмен, який серйозно займається своєю справою, мріє про Олімпійську медаль. Мріє про неї і Максим. Але він не простий мрійник, хлопець намагається зробити все, що тільки може, щоб мрія, врешті-решт, втілилася в реальність.
А оцінювати свої сили адекватно спортсмен може. Вважає своєю сильною стороною фінішний ривок, розуміючи при цьому, що посилено потрібно працювати над хорошою стабільною стрільбою: «Я бачу свої сильні і слабкі сторони, до плюсів віднесу відповідальність, цілеспрямованість, наполегливість, а до мінусів - дратівливість і емоційність. Ось тільки не так то легко позбутися недоліків, але я над цим постійно працюю».
Підготувала Ганна Осолодкіна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 9)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
