|
|
.gif)
|
|
|
2017-07-16 10:58 | Назарій Цебринський: головне зараз у підготовці – стрільба…
|
|
|
|
Улюблена музика - музику слухаю в залежності від настрою, але переважно ритмічну, яка допомагає в тренуваннях;
Улюблена книга – однієї немає, люблю читати про успішних людей, їх мотивації у досягненні мети;
Улюблений колір – синій;
Улюблені тварини – люблю котів і собак, улюблена порода - німецька вівчарка;
Улюблена пора року – весна, коли все розцвітає і важкий сезон вже позаду;
Що більше за все цінує в людях – вірність, не терплю обману, зради і негативної критики позаочі;
Улюблена дисципліна в біатлоні – спринт, естафета;
Улюблені види спорту, окрім біатлону – велоспорт, плавання.
У першій гонці падав 6 раз…
Назарій Цебринський звик вирішувати все самостійно, хлопець сам в 11 років прийшов у лижний спорт, сам же потім перейшов у біатлон. «А все почалось з того, що ми з другом спробували покататися на лижах, - пригадує спортсмен, - прийшли до спортивної секції. Мій перший тренер, Володимир Григорович Лесик, тоді займався з групою, приблизно сорок чоловік. Багато в нас інвентарю не було, тому на всіх його не вистачало. Пам’ятаю, як на одній парі лиж каталося по троє-четверо хлопців. І доводилося чекати своєї черги, щоб покататися якихось двадцять хвилин». Проте, так продовжувалося недовго, бо люди потроху розходилися, пропускали тренування, а потім і зовсім переставали приходити. А от Назарій залишився, мабуть тому, що мав сильне та щире бажання досягти успіху. До речі, з тієї групи, з якою хлопець починав робити свої перші кроки у спорті, залишився він один.
З того часу Назарій пригадує і свої перші гонки, перші емоції, пов’язані зі стартами: «Пам'ятаю перші змагання районного рівня з лижних перегонів, на дистанції всього в один кілометр, та за цю дистанцію я примудрився впасти 6 разів і добре запам'ятав той старт, тоді зайняв тринадцяте місце. Тішило тільки те, що падав не я один). На наступних таких змаганнях був шостим, а вже потім – третім. Пізніше, вже на гонках обласного рівня, почав займати призові місця».
Перехід у біатлон
Так як зі всієї групи хлопець залишився один, тренувати його одного у належних умовах не змогли. Тоді Назар і прийшов на біатлонну базу, що у селі Підгороднє на Тернопільщині; саме у 14 років для спортсмена відкрилася дорога у професійний біатлон. І сьогодні в багажі українського біатлоніста вже є подіуми міжнародних змагань.
Улюбленими дисциплінами хлопця стали спринт і естафета, мабуть через те, що він поки не дуже впевнено почуває себе саме на вогневих рубежах. «Біатлон цікавий тим, що борешся не тільки фізично на трасі, а й морально на стрільбі, - говорить Назарій Цебринський, - і якщо з ходом не все в порядку, є шанс обіграти декількох сильних спортсменів, які відстрілялися не дуже вдало. Але найкраще, звичайно, показувати хід на трасі і стріляти без промахів, тоді результат буде говорити сам за себе. От до цього і прагну».
Смак перемоги
Якщо спортсмен хоча б раз відчує смак перемоги, то він ніколи його не забуде і робитиме, що зможе, щоб все повторити знову. Не забуде Назарій естафету на своєму першому в кар’єрі юніорському чемпіонаті світу в Раубічах: «На першому етапі, поки біг Віталік Труш, я розминався і слідкував за цим етапом по табло, - пригадує атлет, - і коли побачив на останньому підйомі, що Віталік обганяє лідера гонки білоруса Павла Поплавського, почав дуже сильно хвилюватися, дуже… адже, яка велика відповідальність, коли тобі естафету передають першому! Я тримав лідерство всю дистанцію, і навіть збільшував відрив від усіх, окрім одного, сильнішого на той час від мене суперника на моєму етапі, росіянина Микити Поршнєва, який йшов в п'яти - семи секундах позаду мене. На стрільбу стоячи ми прийшли разом, позаду не було видно нікого, відрив до команди Норвегії був більше хвилини і великий стадіон людей спостерігав за двома спортсменами Росії та України. Але мені вдалось швидше закрити свої мішені, і я зірвався з вогневого рубежу, вийшовши в семи секундах попереду Поршнєва. І тут подумав, що за будь-яку ціну буду боротись, щоб не віддати перше місце чемпіонату світу. Наближаючись до останнього затяжного підйому, ми йшли вже практично разом, і сил зовсім не залишилося, вони просто закінчились». У ті кілька хвилин перед передачею естафети, на важкому підйомі Назарій мріяв про те, як мама, рідні та друзі побачать на екранах телевізорів першим у підсумковому протоколі синьо-жовтий прапор та прізвища трьох хлопців, які у важкій боротьбі вибороли перемогу…
«Такого відчуття важкості до того часу не було ніколи, як в тій естафеті, - розповідає спортсмен, - їхав зі спуску згрупувавшись, дивився собі під ноги, бо сил дивитись вперед, підняти голову, вже не було. Та коли озирнувся назад, нікого не побачив в межах п'ятдесяти метрів, і лишалася лише остання пряма, щоб дотиснути, вичавити всі сили і передати естафету з якомога більшим запасом часу для Діми Івасенка, який йшов на останньому етапі». І досі спортсмен не може відповісти на питання: звідки все ж взялися ті сили, як він зумів додати у швидкості і відірватися від росіянина, який за всіма параметрами був сильнішим і стрімкішим за Назарія.
На останньому етапі за українцем на трасу вийшов росіянин Кирило Стрєльцов, який на тому чемпіонаті був чи не найсильнішим серед юніорів, адже завоював на той момент золото в індивідуальній гонці та став другим в гонці переслідування. Стрєльцов наздогнав і обійшов Дмитра. Та незважаючи на те, що українські хлопці на фініш прийшли другими, на подіумі під час нагородження почували себе справжніми переможцями, адже до них юнацька збірна України востаннє була на п’єдесталі пошани ЮЧС аж у 2005 році, коли завоювала бронзу.
«Та гонка стала особливою згадкою для мене, - розповідає Назарій. - Збулась моя мрія і мій сон, в якому бачив, як стою на п'єдесталі міжнародного рівня. Віталіку Трушу безмежно вдячний за те, що допоміг збутися моїй мрії. І нехай ми стали тоді другими, але почували себе чемпіонами, та й відношення між нами після тієї естафети стали особливими».
Довго не забуде юнак і свій етап в естафеті на ЧС в Румунії, в 2016 році, і хоча українська команда тоді посіла лише п’яте місце, гонка видалася дуже емоційною і красивою.
Пам’ятають вболівальники і ще одну гонку минулого сезону в Поклюці, коли в спринті всього одна секунда відділила українського атлета від подіуму.
Невдачі через неточну стрільбу…
Як і вся команда, сьогодні Цебринський також готується до наступного сезону, ставить перед собою конкретні завдання: «У підготовці до сезону найголовніше сконцентруватися на важких тренуваннях, треба також більше приділити уваги і прикласти зусиль роботі на вогневому рубежі, тому що всі невдачі в мене виникали саме через неточну стрільбу. І, звичайно ж, вважаю головними для себе зимові старти, концентруюся саме на них». А ще спортсмен мріє у наступному сезоні більш яскраво проявити себе на етапах кубку IBU, стати в команді одним з найсильніших атлетів.
Вільний час
У вільний час Назарій цікавиться механікою і технікою, навіть думає про те, щоб займатися автомеханікою після закінчення спортивної кар’єри, мати свою справу, бо дуже любить машини.
А ще, атлет полюбляє читати книги, особливо такі, в яких йдеться про успішних людей, про тих, хто усього досяг своєю працею та наполегливістю, піднявшись з самого низу на Олімп. Взагалі, слово наполегливість для Назарія багато що означає: бути у всьому наполегливим, досягти мети – це простий життєвий девіз юнака.
«Опинився в потрібному місці і в потрібний час»
Назарій Цебринський впевнений, що тоді, 10 років тому, він зробив правильний вибір, обравши біатлон. І якщо можна було б повернути час назад, зробив би те ж саме, як каже сам: «…тому що кращого вибору в спорті, окрім біатлону, в мене і бути не могло».
Що стосується мрії, то із посмішкою юнак відповідає: «Вона, як і у кожного професійного спортсмена, не надто оригінальна: досягти якомога вищого успіху в спорті, зійти так високо, як тільки можливо».
Найбільший вболівальник Назарія - його мама, Ольга Йосифівна, саме вона завжди підтримувала сина у намаганнях досягти успіху. На жаль батько хлопця у 2014 році пішов з життя, а в молодості він також займався спортом, легкою атлетикою, мав певні досягнення, тож біатлоніст впевнений, що генетично перейняв його фізичні дані, і саме це й допомагає йому успішно займатися спортом.
Назарій, скільки себе пам’ятає, хотів займатися спортом, прагнув перемог, тому і щасливий, що «опинився в потрібному місці і в потрібний час». Біатлон же вважає своїм справжнім покликанням. «Я знайшов себе сам, у біатлоні мені все цікаво, – розповідає спортсмен, - До того ж, саме цей вид спорту загартував мене, як людину, як особистість. Впевнений у тому, що наполеглива робота приведе до перемог, тому постійно над собою працюю. Ніколи не любив, щоб мене жаліли, завжди старався робити висновки над помилками і не зациклюватися на невдачах».
Підготувала Ганна Осолодкіна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 14)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
