Пхенчхан-2018. Вітер змін, або "Що трапилось?" (с)
Втретє поспіль Олімпійські Ігри, що проводяться далеко від європейського континенту, стають невдалими для українського біатлону. Солт-Лейк-Сіті-2002, Ванкувер-2010, Пхенчхан-2018...
Це була Олімпіада, яку хочеться забути. Вже.
Але забути не вийде.
Тому що для когось це були перші Ігри, для когось стануть останніми, а для когось виявляться єдиними.
Українська команда "на щиті" залишає негостинний Пхенчхан, не здобувши лаврів на корейських просторах. Так було тут на чемпіонаті світу в 2009 році, так було - на передолімпійському тижні. Чотири роки підготовки, протягом яких був час розкидати каміння, а тепер ...
Південнокорейський вітер, безжально і майже безперервно гуляв між узбережжями Жовтого і Японського морів, здув ретельно вибудовані українськими тренерами шахові фігури, і вже на самих Іграх змусив перебудуватися на гру в "Чапаєва". Втім, щось з арсеналу хвацької кавалерії в діях наших тренерів простежувалося по ходу всієї зими.
***
В оцінці виступу команди в Пхенчхані одразу відкинемо версію, що це - реальний потенціал наших спортсменів, як неспроможну. І хлопці, і особливо дівчата, не раз доводили, що здатні боротися за медалі, в тому числі і на головних стартах сезонів. Значить, відповідь на винесене у заголовок питяння, яке стало вже мемом, варто шукати в підводці спортсменів до головного старту.
Якщо спробувати максимально коротко охарактеризувати стратегію підготовки команди в олімпійському сезоні, то цим словом, напевно, буде - непослідовність. Обмовимося - з точки зору дилетанта, яка може бути з легкістю перекрита грамотним і доступним кожному вболівальнику тренерським аналізом по закінченні сезону.
- Чоловіча збірна провела тривалий передсезонний збір в Канаді, розраховуючи в грудні почати "розбігатися". Витративши на цю добру справу старти в Остерсунді і Хохфільцені, етап в Ансі команда - пропустила, оскільки... знову поїхала на тренувальний збір. Щоб що? За словами президента федерації Володимира Бринзака, такий графік був запланований спочатку. Втім чи він логічний? Тим більше, що в Обертіллах спортсмени все одно отримали змагальну практику на Кубку IBU.
- Дмитро Підручний, який несподівано для Юрая Санітри набрав на старті сезону досить пристойні кондиції, вже в грудні почали "гасити" форму. Продовжили "гасити" і в січні, і вона згасла так якісно, що "запалити" до особистих гонок Олімпіади вже не вийшло. Відволожилася.
- Та ж чоловіча команда буквально в останній момент зробила "хід конем", відправившись практично в повному складі на чемпіонат Європи, якого спочатку в планах підготовки до Олімпіади не було. (Чи не з цього розрахункупропускався Ансі?)
Але у Юрая Санітри, принаймні на самих Іграх, кадрові рішення не викликали особливих питань. Так у нього і вибору-то особливого не було - єдина ротація в індивідуальній гонці Дмитра Підручного на Артема Тищенко викликана стійкою нелюбов'ю капітана до "двадцятки" і втратою шансів на боротьбу за олімпійський мас-старт. У жіночій же збірній події, що змушували знизувати плечима, почалися в грудні, а в Кореї лише набирали обертів.
- Після успішного старту сезону Юлія Джима була запрошена на традиційну Різдвяну гонку. До останнього моменту позиція тренерів і керівництва була - ми не їдемо, бо в цей період проходить важливий гірський збір. В результаті Юля в Гельзенкірхен все-таки вирушила, провівши мало не тиждень поза командою.
- Приблизно в ті ж терміни прийшла звістка про зміну планів щодо Оберхофу - четвертого етапу Кубку світу, який основа збірної планувала пропустити, але в підсумку одразу після Нового року вирушила до Німеччини. Справедливості заради, етап ознаменувався подіумом Віти Семеренко та рядом досить непоганих результатів. Але саме після цього готовність команди на тлі суперників різко пішла під укіс, що не загальмувала до самої Олімпіади. Чи не занадто високою виявилася ціна?
- Знову - чемпіонат Європи, що не обійшовся без представниці основи. І добре, якщо б Ірина Варвинець дійсно в Корею летіла глибокою запасною, як Артем Тищенко, наприклад. Однак ситуація отримала такий розвиток, що Іра провела в Пхенчхані три гонки, в тому числі - обидві естафети... Але до моменту стартів в Ріднау вже було ясно, що підстраховка на Олімпіаді потрібна буде не тільки чисто номінальна.
- Нарешті, заключний збір перед Олімпіадою в Казахстані, який пройшов під акомпанемент екстремально низьких температур, внаслідок цього опинився фактично зірваним. Критично важливий етап підготовки. Зірваний. При цьому ще за кілька тижнів до зборів в довгострокових прогнозах можна було побачити тенденцію до різкого похолодання. Зрозуміло, що проїзд та проживання команди вже були оплачені, але... Якщо на кону - головний старт чотириріччя, доводиться ретельно зважувати ціну всього. Економії - в тому числі.
- Валя Семеренко, за словами самої спортсменки, всього за кілька днів до старту Ігор оговталася від чергової хвороби. Чому тоді вона потрапила в заявку на спринт? Юлія Джима виглядала ще гірше? Індивідуальна гонка показала, що ні. Зараз навіть немає сенсу говорити про втрачений для Джими мас-старі. Але, стартувавши неготовою в спринті, вже сама Валя, по-перше, розтратила сили, які стали в нагоді б в індивідуальній гонці та мас-старті, по-друге, невдалими результатами поставила під сумнів своє місце в естафеті, і, нарешті, підірвала психологічну впевненість, що вилилося в гучну переписку в Фейсбуці.
- Потім - загадкова заміна Ірини Варвинець на Віту Семеренко на індивідуальну гонку. Справді ж, початкове рішення поставити на гонку Іру і дати відпочити Віті не викликало ніяких питань. Що сталося за добу між двома жеребкування перенесеної через негоду гонки?
- І апогей - метання перед вибором естафетного складу. І якщо бурхливу реакцію Валі Семеренко через її відсутність в четвірці ще можна пояснити, то контрольна гонка (за два дні до естафети?!) для Анастасії Меркушіної, яка вже провела до того три непростих старти в Пхенчхані... При наших традиційних проблемах з відновленням...
У підсумку, на естафету ми отримали вижатих стартами в Пхенчхані Віту Семеренко та Анастасію Меркушіну і Ірину Варвинець, яка не пройшла повноцінну підготовку з командою. Причому все - на фоні психологічної ями від невдач в особистих стартах. Чи варто дивуватися, що в гонці, в якій на кону стояла не просто медаль, а репутація команди, на себе була схожа лише Юлія Джима, яка вимушено пропустила більшу частину програми Олімпіади.
І взагалі, треба визнати, що основна ставка сезону на повторення сочинського складу себе не виправдала. Навіть, якщо піти від банальної тези про входження в одну річку, ми побачили дві дуже різні команди: в одному складі, але з інтервалом в чотири роки. Якщо перед Сочі Володимир Бринзак не без підстав пишався тим, що у нас була команда, яка могла не чекати помилок суперників, а вигравати своїми силами, то збірна зразка цього сезону далеко не завжди здатна навіть скористатися грубими помилками суперників, не кажучи вже про те, щоб діяти з позиції сили.
Немає сумнівів, кожне з озвучених вище суперечливих рішень, як у чоловіків, так і у жінок, має свої причини і цілком логічне пояснення. Однак, зібрані воєдино, вони створюють враження відсутності комплексної стратегії.
Але не можна вішати всіх собак тільки на Уроша Велепеця і Юрая Санітру. У тренерському штабі команди є один з провідних ковалів сочинського золота Григорій Шамрай, є в прямому сенсі кровно зацікавлені в успіху спортсменів Олег Меркушин і Олександр Семенов. Всі - далеко не хлопчики і не дилетанти в тренерській професії. Будучи безпосередніми помічниками Уроша Велепеця і Юрая Санітри (раз президент федерації саме іноземних фахівців позиціонує провідними в своїх командах, незважаючи на рівний формальний статус - старших тренерів), вони не бачили помилок в підготовці, або не мали можливості вплинути на помилкові рішення? Або все, що робилося, вважалося правильним - колегіально? Будь-яка з трьох відповідей - погана.
Можна було б нарікати на погано прикритий тепер "поділ сфер впливу" в жіночій команді. Адже слово «збірна» теж можна читати і сприймати по-різному. У штабі Уроша Велепеця робота склалася так, що кожною конкретною спортсменкою переважно займався її особистий тренер. Чи був словенський фахівець співавтором такої схеми, або став її заручником? Вже не важливо. Схема себе не виправдала. Тим більше, що на практиці дві з шести наших учасниць Олімпіади «свого» тренера в штабі команди не мали. І це - ще один урок Пхенчхану. З іншого боку, цілком традиційна єдиноначальність в чоловічій команді панацеєю від неоптимальної підготовки до головного старту не стала.
***
Вчитися можна тільки на помилках. На перемогах не вчаться - їх святкують, це ми спостерігали останні чотири роки. Спортсменки і тренери сочинської олімпійської четвірки назавжди вписали свої імена золотими літерами в історію не тільки біатлону, а й усього українського спорту. Але в один не найпрекрасніший момент приходить ось такий турнір... Зрозуміло, в історії кожного спортсмена або кожної команди бувають невдалі змагання, але те, що ми бачили в Кореї - це...
Так вже було в 2002 році, коли на долю нашого біатлону випало випробування провалом Солт-Лейк-Сіті. Та Олімпіада закінчилася скандальним відходом Олени Зубрилової і початком процесу зміни поколінь в українській збірній, результатом якої стала поява сьогоднішньої «золотої плеяди» в жіночій команді. Здається, без вливання нової крові в склад не обійтися і цього разу - після результатів Пхенчхану це неминуче. Хотілося б - щоб без скандалів: ніхто з сьогоднішніх дійових осіб всередині і навколо збірної не заслужив "полоскання" свого імені в непривабливому світлі. Але чи вийде - фейсбук його знає...
Кожен із спортсменів, що досягають серйозних вершин, віддає біатлону всього себе. Але і біатлон дає їм багато. Тому вони заслуговують на те, щоб бути чесними один перед одним. Навесні розпочнеться новий олімпійський цикл, і фактично з першого тренувального збору належить формувати команду з далеким прицілом на Пекін-2022. Так, тут ще буде простір для проб і помилок, час для експериментів.
Але на що не буде часу - на коливання. На перманентний пошук втраченої мотивації. На роботу в полегшеному режимі з розрахунком - виїхати на старому багажі. Український біатлон не такий багатий ресурсами (і мова навіть не стільки про фінансові), щоб витрачати їх на довгограючі проводи "а-ля Бьорндален", коли всі визнають твої заслуги, з щирою посмішкою заглядають в очі, а потім щось тихенько бурмочуть, відвернувшись в сторону. Або навіть не відвертаються.
Ні, це не заклик, умовно кажучи, "всім кому за 30-ть" - негайно вішати гвинтівку на цвях. Але, вирушаючи на перший весняний тренувальний збір, кожен зі спортсменів повинен, дивлячись на себе в дзеркало, впевнено сказати: я готовий орати всі ці чотири роки, я хочу поїхати в Пекін, щоб відновлювати репутацію українського біатлону. Так. Після Пхенчхану репутацію треба відновлювати. До слова, кожному зі спортсменів теж є що доводити, в тому числі учасницям золотого олімпійського квартету. Але - будучи чесним перед біатлоном і перед своїм відображенням у дзеркалі.
***
Чи збережеться при цьому нинішній тренерський штаб або який вид прийме новий - дізнаємося вже навесні. Але в будь-якому випадку треба по-новому поглянути на всю проведену роботу. Зараз час задавати питання (не плутати з пошуком крайніх), в першу чергу, тренерам - самим собі.
Протягом багатьох років нашими наставниками практикувалася двопікова схема сезону. Менш яскравий - в грудні, і акцентований - на головний старт. Це дозволяло в першому триместрі Кубку світу створювати деякий заділ в боротьбі за квоту Кубку націй, і потім утримувати комфортну позицію. Але останні сезони, і корейська Олімпіада це ще раз підкреслила, команди-лідери використовують один пік. Та й команди-середняки, які прагнуть кинути рукавичку лідерам по-справжньому. Робота Вольфганга Піхлера в шведській збірній - просто хрестоматія в цьому сенсі. Та й збірна Чехії, що не виблискувала по ходу сезону, та скотилася на через паузу у виступах Габріели Коукалової, також відвезла додому олімпійські медалі. Так, в цьому випадку доведеться ламати встановлені і зрозумілі схеми. Так, в цьому випадку ми на власній шкурі познайомимося з поняттям "декабристи". Так, на цьому шляху теж можливі помилки (хоча Володимир Бринзак завжди повторює: не бійтеся експериментувати). Але якщо ми говоримо про пошук і застосування передових методик, то, принаймні, не помічати очевидного просто непробачно. Пхенчхан вже не пробачив.
Може бути, Діма Підручний зараз вже змужнів, і йому не треба "гасити" форму? Може бути, він виявиться рідкісною для нашого біатлону людиною, здатною показувати добротний середній результат протягом усього сезону? Так, без яскравих сплесків на головному старті, але і там не падаючи нижче певного добротного рівня? До наступних Ігор - чотири роки. І навіть якщо припустити, що після яскравого повноцінного сезону піде спад (як це раніше траплялося з Валею Семеренко або Оленою Підгрушною, які боролися за високі місця на протязі всього сезону), буде ще два роки, щоб ліквідувати його наслідки. Зараз же здається, що у нас є шанс підготувати спортсмена топ-15 загального заліку Кубку світу - недосяжної поки для нашого чоловічого біатлону висоти.
І, мабуть, головне зараз - з'ясувати причини та знайти вирішення медичних і психологічних проблем. Те, що наша збірна на протязі всього сезону представляла з себе перманентний лазарет - одна з причин невдалої Олімпіади. А події останніх днів в жіночій команді показують, що спортсменки, незважаючи на цілий штат позаштатних психологів (за визначенням президента федерації), виявилися не готові до подолання наслідків цих невдач.
Наступна Олімпіада знову - азіатська. І оскільки у нас з адаптацією на неєвропейських головних стартах - перманентні проблеми, може бути, варто почати готуватися до Пекіну заздалегідь? Наприклад, наступити на горло власній пісні, принести в жертву чемпіонат світу-2021, і зробити акцент сезону з піком форми на передолімпійському тижні, щоб апробувати методику виходу на пік в умовах зміни декількох часових поясів, і через чотири роки не наступати знову на ті ж граблі? Наступна Олімпіада для української команди повинна пройти краще, тому що...
***
Головний старт чотириріччя завершено. І хоча попереду - глобальне підведення підсумків, головним все ж залишиться питання: які фігури встоять на шахівниці, коли в "Чапаєва" почне грати президент федерації?
Тому що просто забути не вийде.
Ах, якими ласкавими були чотири роки після Сочі ...
2 tisato Бізнес точно не може почекати з результатами по своїй природі. Це очевидно повинна б зробити держава, але в наших реаліях по-суті представляючи інтереси бізнесу, теж не буде чекати
украинский бизнес порой живет по своим законам, отличных от общепринятых норм, так что уверен заинтересовать можно и без текущего результата. Главное наладить ту самую связь государство(+ местная власть) - бизнес.
Тут еще актуальна тема законодательной базы о спортивном меценатстве (или что-то в этом роде) - тема на этом сайте уже подымалась как-то - считаю нужно изучать зарубежный опыт (с поправкой на наши реалии), разрабатывать основы законопроекта и далее продвигать его в верховную раду. Понимаю, что процесс сложный и долгий, но для начала нужно хотя бы эту тему поднимать, говорить об этом, подключать представителей других видов спорта, а там, гляди, когда и подвернется момент реализовать. Само собой уж точно ничего подобного не произойдет
2018-02-25 07:19
Гарний і справжній аналіз. І перш ніж кожному щось казати, необхідно зробити висновки
2018-02-25 15:52
Но нельзя вешать всех собак только на Уроша Велепеца и Юрая Санитру. В тренерском штабе команды есть один из ведущих кузнецов сочинского золота Григорий Шамрай, есть в прямом смысле кровно заинтересованные в успехе спортсменов Олег Меркушин и Александр Семенов. Все – далеко не мальчики и не дилетанты в тренерской профессии.
Коли усі тренери раптом не можуть розібратися що до чого, та ще й допускають таку дитячу поведінку від підопічних, то справа уже не в кожному з них окремо. А хто відповідає за всьому команду то не секрет. Потрібно рухатись далі, весь час збірна на руках однієї людини не протримається. Тим більше, якщо вона уже розпалася.
2018-12-09 21:14
Хорошо раскрыты организационные просчеты.
Но почти не затронут фактор психологического единства команды. Каким бы ни был "золотым" тренер, но на фоне тролинга спортсменов определенной категорией болельщиков и "новостей", которые с радостью распространяют средства массовой информации, - усилия тренера наполовину тщетны.
Это информационная война. Кто ее проводит? Тот, кому выгодно унижение успехов украинского ..., спорта в том числе.
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
