Пхенчхан-2018. Вітер змін, або "Що трапилось?" (с)
Втретє поспіль Олімпійські Ігри, що проводяться далеко від європейського континенту, стають невдалими для українського біатлону. Солт-Лейк-Сіті-2002, Ванкувер-2010, Пхенчхан-2018...
Це була Олімпіада, яку хочеться забути. Вже.
Але забути не вийде.
Тому що для когось це були перші Ігри, для когось стануть останніми, а для когось виявляться єдиними.
Українська команда "на щиті" залишає негостинний Пхенчхан, не здобувши лаврів на корейських просторах. Так було тут на чемпіонаті світу в 2009 році, так було - на передолімпійському тижні. Чотири роки підготовки, протягом яких був час розкидати каміння, а тепер ...
Південнокорейський вітер, безжально і майже безперервно гуляв між узбережжями Жовтого і Японського морів, здув ретельно вибудовані українськими тренерами шахові фігури, і вже на самих Іграх змусив перебудуватися на гру в "Чапаєва". Втім, щось з арсеналу хвацької кавалерії в діях наших тренерів простежувалося по ходу всієї зими.
***
В оцінці виступу команди в Пхенчхані одразу відкинемо версію, що це - реальний потенціал наших спортсменів, як неспроможну. І хлопці, і особливо дівчата, не раз доводили, що здатні боротися за медалі, в тому числі і на головних стартах сезонів. Значить, відповідь на винесене у заголовок питяння, яке стало вже мемом, варто шукати в підводці спортсменів до головного старту.
Якщо спробувати максимально коротко охарактеризувати стратегію підготовки команди в олімпійському сезоні, то цим словом, напевно, буде - непослідовність. Обмовимося - з точки зору дилетанта, яка може бути з легкістю перекрита грамотним і доступним кожному вболівальнику тренерським аналізом по закінченні сезону.
- Чоловіча збірна провела тривалий передсезонний збір в Канаді, розраховуючи в грудні почати "розбігатися". Витративши на цю добру справу старти в Остерсунді і Хохфільцені, етап в Ансі команда - пропустила, оскільки... знову поїхала на тренувальний збір. Щоб що? За словами президента федерації Володимира Бринзака, такий графік був запланований спочатку. Втім чи він логічний? Тим більше, що в Обертіллах спортсмени все одно отримали змагальну практику на Кубку IBU.
- Дмитро Підручний, який несподівано для Юрая Санітри набрав на старті сезону досить пристойні кондиції, вже в грудні почали "гасити" форму. Продовжили "гасити" і в січні, і вона згасла так якісно, що "запалити" до особистих гонок Олімпіади вже не вийшло. Відволожилася.
- Та ж чоловіча команда буквально в останній момент зробила "хід конем", відправившись практично в повному складі на чемпіонат Європи, якого спочатку в планах підготовки до Олімпіади не було. (Чи не з цього розрахункупропускався Ансі?)
Але у Юрая Санітри, принаймні на самих Іграх, кадрові рішення не викликали особливих питань. Так у нього і вибору-то особливого не було - єдина ротація в індивідуальній гонці Дмитра Підручного на Артема Тищенко викликана стійкою нелюбов'ю капітана до "двадцятки" і втратою шансів на боротьбу за олімпійський мас-старт. У жіночій же збірній події, що змушували знизувати плечима, почалися в грудні, а в Кореї лише набирали обертів.
- Після успішного старту сезону Юлія Джима була запрошена на традиційну Різдвяну гонку. До останнього моменту позиція тренерів і керівництва була - ми не їдемо, бо в цей період проходить важливий гірський збір. В результаті Юля в Гельзенкірхен все-таки вирушила, провівши мало не тиждень поза командою.
- Приблизно в ті ж терміни прийшла звістка про зміну планів щодо Оберхофу - четвертого етапу Кубку світу, який основа збірної планувала пропустити, але в підсумку одразу після Нового року вирушила до Німеччини. Справедливості заради, етап ознаменувався подіумом Віти Семеренко та рядом досить непоганих результатів. Але саме після цього готовність команди на тлі суперників різко пішла під укіс, що не загальмувала до самої Олімпіади. Чи не занадто високою виявилася ціна?
- Знову - чемпіонат Європи, що не обійшовся без представниці основи. І добре, якщо б Ірина Варвинець дійсно в Корею летіла глибокою запасною, як Артем Тищенко, наприклад. Однак ситуація отримала такий розвиток, що Іра провела в Пхенчхані три гонки, в тому числі - обидві естафети... Але до моменту стартів в Ріднау вже було ясно, що підстраховка на Олімпіаді потрібна буде не тільки чисто номінальна.
- Нарешті, заключний збір перед Олімпіадою в Казахстані, який пройшов під акомпанемент екстремально низьких температур, внаслідок цього опинився фактично зірваним. Критично важливий етап підготовки. Зірваний. При цьому ще за кілька тижнів до зборів в довгострокових прогнозах можна було побачити тенденцію до різкого похолодання. Зрозуміло, що проїзд та проживання команди вже були оплачені, але... Якщо на кону - головний старт чотириріччя, доводиться ретельно зважувати ціну всього. Економії - в тому числі.
- Валя Семеренко, за словами самої спортсменки, всього за кілька днів до старту Ігор оговталася від чергової хвороби. Чому тоді вона потрапила в заявку на спринт? Юлія Джима виглядала ще гірше? Індивідуальна гонка показала, що ні. Зараз навіть немає сенсу говорити про втрачений для Джими мас-старі. Але, стартувавши неготовою в спринті, вже сама Валя, по-перше, розтратила сили, які стали в нагоді б в індивідуальній гонці та мас-старті, по-друге, невдалими результатами поставила під сумнів своє місце в естафеті, і, нарешті, підірвала психологічну впевненість, що вилилося в гучну переписку в Фейсбуці.
- Потім - загадкова заміна Ірини Варвинець на Віту Семеренко на індивідуальну гонку. Справді ж, початкове рішення поставити на гонку Іру і дати відпочити Віті не викликало ніяких питань. Що сталося за добу між двома жеребкування перенесеної через негоду гонки?
- І апогей - метання перед вибором естафетного складу. І якщо бурхливу реакцію Валі Семеренко через її відсутність в четвірці ще можна пояснити, то контрольна гонка (за два дні до естафети?!) для Анастасії Меркушіної, яка вже провела до того три непростих старти в Пхенчхані... При наших традиційних проблемах з відновленням...
У підсумку, на естафету ми отримали вижатих стартами в Пхенчхані Віту Семеренко та Анастасію Меркушіну і Ірину Варвинець, яка не пройшла повноцінну підготовку з командою. Причому все - на фоні психологічної ями від невдач в особистих стартах. Чи варто дивуватися, що в гонці, в якій на кону стояла не просто медаль, а репутація команди, на себе була схожа лише Юлія Джима, яка вимушено пропустила більшу частину програми Олімпіади.
І взагалі, треба визнати, що основна ставка сезону на повторення сочинського складу себе не виправдала. Навіть, якщо піти від банальної тези про входження в одну річку, ми побачили дві дуже різні команди: в одному складі, але з інтервалом в чотири роки. Якщо перед Сочі Володимир Бринзак не без підстав пишався тим, що у нас була команда, яка могла не чекати помилок суперників, а вигравати своїми силами, то збірна зразка цього сезону далеко не завжди здатна навіть скористатися грубими помилками суперників, не кажучи вже про те, щоб діяти з позиції сили.
Немає сумнівів, кожне з озвучених вище суперечливих рішень, як у чоловіків, так і у жінок, має свої причини і цілком логічне пояснення. Однак, зібрані воєдино, вони створюють враження відсутності комплексної стратегії.
Але не можна вішати всіх собак тільки на Уроша Велепеця і Юрая Санітру. У тренерському штабі команди є один з провідних ковалів сочинського золота Григорій Шамрай, є в прямому сенсі кровно зацікавлені в успіху спортсменів Олег Меркушин і Олександр Семенов. Всі - далеко не хлопчики і не дилетанти в тренерській професії. Будучи безпосередніми помічниками Уроша Велепеця і Юрая Санітри (раз президент федерації саме іноземних фахівців позиціонує провідними в своїх командах, незважаючи на рівний формальний статус - старших тренерів), вони не бачили помилок в підготовці, або не мали можливості вплинути на помилкові рішення? Або все, що робилося, вважалося правильним - колегіально? Будь-яка з трьох відповідей - погана.
Можна було б нарікати на погано прикритий тепер "поділ сфер впливу" в жіночій команді. Адже слово «збірна» теж можна читати і сприймати по-різному. У штабі Уроша Велепеця робота склалася так, що кожною конкретною спортсменкою переважно займався її особистий тренер. Чи був словенський фахівець співавтором такої схеми, або став її заручником? Вже не важливо. Схема себе не виправдала. Тим більше, що на практиці дві з шести наших учасниць Олімпіади «свого» тренера в штабі команди не мали. І це - ще один урок Пхенчхану. З іншого боку, цілком традиційна єдиноначальність в чоловічій команді панацеєю від неоптимальної підготовки до головного старту не стала.
***
Вчитися можна тільки на помилках. На перемогах не вчаться - їх святкують, це ми спостерігали останні чотири роки. Спортсменки і тренери сочинської олімпійської четвірки назавжди вписали свої імена золотими літерами в історію не тільки біатлону, а й усього українського спорту. Але в один не найпрекрасніший момент приходить ось такий турнір... Зрозуміло, в історії кожного спортсмена або кожної команди бувають невдалі змагання, але те, що ми бачили в Кореї - це...
Так вже було в 2002 році, коли на долю нашого біатлону випало випробування провалом Солт-Лейк-Сіті. Та Олімпіада закінчилася скандальним відходом Олени Зубрилової і початком процесу зміни поколінь в українській збірній, результатом якої стала поява сьогоднішньої «золотої плеяди» в жіночій команді. Здається, без вливання нової крові в склад не обійтися і цього разу - після результатів Пхенчхану це неминуче. Хотілося б - щоб без скандалів: ніхто з сьогоднішніх дійових осіб всередині і навколо збірної не заслужив "полоскання" свого імені в непривабливому світлі. Але чи вийде - фейсбук його знає...
Кожен із спортсменів, що досягають серйозних вершин, віддає біатлону всього себе. Але і біатлон дає їм багато. Тому вони заслуговують на те, щоб бути чесними один перед одним. Навесні розпочнеться новий олімпійський цикл, і фактично з першого тренувального збору належить формувати команду з далеким прицілом на Пекін-2022. Так, тут ще буде простір для проб і помилок, час для експериментів.
Але на що не буде часу - на коливання. На перманентний пошук втраченої мотивації. На роботу в полегшеному режимі з розрахунком - виїхати на старому багажі. Український біатлон не такий багатий ресурсами (і мова навіть не стільки про фінансові), щоб витрачати їх на довгограючі проводи "а-ля Бьорндален", коли всі визнають твої заслуги, з щирою посмішкою заглядають в очі, а потім щось тихенько бурмочуть, відвернувшись в сторону. Або навіть не відвертаються.
Ні, це не заклик, умовно кажучи, "всім кому за 30-ть" - негайно вішати гвинтівку на цвях. Але, вирушаючи на перший весняний тренувальний збір, кожен зі спортсменів повинен, дивлячись на себе в дзеркало, впевнено сказати: я готовий орати всі ці чотири роки, я хочу поїхати в Пекін, щоб відновлювати репутацію українського біатлону. Так. Після Пхенчхану репутацію треба відновлювати. До слова, кожному зі спортсменів теж є що доводити, в тому числі учасницям золотого олімпійського квартету. Але - будучи чесним перед біатлоном і перед своїм відображенням у дзеркалі.
***
Чи збережеться при цьому нинішній тренерський штаб або який вид прийме новий - дізнаємося вже навесні. Але в будь-якому випадку треба по-новому поглянути на всю проведену роботу. Зараз час задавати питання (не плутати з пошуком крайніх), в першу чергу, тренерам - самим собі.
Протягом багатьох років нашими наставниками практикувалася двопікова схема сезону. Менш яскравий - в грудні, і акцентований - на головний старт. Це дозволяло в першому триместрі Кубку світу створювати деякий заділ в боротьбі за квоту Кубку націй, і потім утримувати комфортну позицію. Але останні сезони, і корейська Олімпіада це ще раз підкреслила, команди-лідери використовують один пік. Та й команди-середняки, які прагнуть кинути рукавичку лідерам по-справжньому. Робота Вольфганга Піхлера в шведській збірній - просто хрестоматія в цьому сенсі. Та й збірна Чехії, що не виблискувала по ходу сезону, та скотилася на через паузу у виступах Габріели Коукалової, також відвезла додому олімпійські медалі. Так, в цьому випадку доведеться ламати встановлені і зрозумілі схеми. Так, в цьому випадку ми на власній шкурі познайомимося з поняттям "декабристи". Так, на цьому шляху теж можливі помилки (хоча Володимир Бринзак завжди повторює: не бійтеся експериментувати). Але якщо ми говоримо про пошук і застосування передових методик, то, принаймні, не помічати очевидного просто непробачно. Пхенчхан вже не пробачив.
Може бути, Діма Підручний зараз вже змужнів, і йому не треба "гасити" форму? Може бути, він виявиться рідкісною для нашого біатлону людиною, здатною показувати добротний середній результат протягом усього сезону? Так, без яскравих сплесків на головному старті, але і там не падаючи нижче певного добротного рівня? До наступних Ігор - чотири роки. І навіть якщо припустити, що після яскравого повноцінного сезону піде спад (як це раніше траплялося з Валею Семеренко або Оленою Підгрушною, які боролися за високі місця на протязі всього сезону), буде ще два роки, щоб ліквідувати його наслідки. Зараз же здається, що у нас є шанс підготувати спортсмена топ-15 загального заліку Кубку світу - недосяжної поки для нашого чоловічого біатлону висоти.
І, мабуть, головне зараз - з'ясувати причини та знайти вирішення медичних і психологічних проблем. Те, що наша збірна на протязі всього сезону представляла з себе перманентний лазарет - одна з причин невдалої Олімпіади. А події останніх днів в жіночій команді показують, що спортсменки, незважаючи на цілий штат позаштатних психологів (за визначенням президента федерації), виявилися не готові до подолання наслідків цих невдач.
Наступна Олімпіада знову - азіатська. І оскільки у нас з адаптацією на неєвропейських головних стартах - перманентні проблеми, може бути, варто почати готуватися до Пекіну заздалегідь? Наприклад, наступити на горло власній пісні, принести в жертву чемпіонат світу-2021, і зробити акцент сезону з піком форми на передолімпійському тижні, щоб апробувати методику виходу на пік в умовах зміни декількох часових поясів, і через чотири роки не наступати знову на ті ж граблі? Наступна Олімпіада для української команди повинна пройти краще, тому що...
***
Головний старт чотириріччя завершено. І хоча попереду - глобальне підведення підсумків, головним все ж залишиться питання: які фігури встоять на шахівниці, коли в "Чапаєва" почне грати президент федерації?
Тому що просто забути не вийде.
Ах, якими ласкавими були чотири роки після Сочі ...
Шведы одни из немногих,кто действительно был наибольше готов к ветру))))Так что все закономерно...
2018-02-23 21:08
Правильная статья. Спасибо. Добавлю еще что иностранцы..тренеры...не знают наших проблем...нашего менталитета...наших соплей просто говоря...нам нужны наши тренера...только так.
2018-02-23 21:14
2 Дмитрий Дудкин
Повезло шведам, что у них есть Эстерсунд) И возможность построить копию корейской трассы.
2018-02-23 21:45
2 Fokus_nik
А вы помните,что следующий ЧМ будет как раз в Эстерсунде?
2018-02-23 21:48
Тут дехто пише, що знайшов заміну Бринзаку? ))
А чи не хотіли б ті «замінники» спробувати себе спочатку, наприклад, в лижній федерації? )) А ще є бобслейна та багато інших федерацій, нехай спробують підняти їх хоча б до рівня Федерації біатлону.
2018-02-23 22:03
2 shadowofshade
Я внимательно прочитал весь Ваш комментарий и указываю на то, что Ваша отсылка к девизу ОИ не совсем коректна. Да и вообще это шутка была
2018-02-23 22:10
ганьба всім!!!президент не повинен вирішуватати хто біжить хто не біжить!!!!Я не про Рошенка))))
2018-02-23 22:10
2 shadowofshade
Олімпійські Ігри - це шоу, а не спотривні змагання
Напевно точніше буде - в ОІ більша доля шоу ніж в інших спортивних турнірах, зокрема КС. Але це відповідь на природню потребу людей в "хлібі і видовищ" і сприймається всім світом. Правда, в нас це чомусь демонізовано - зокрема, одні з найвищих призових за медалі, замість направлення частини з них на розвиток інфраструктури для розвитку і т.п.
2018-02-23 22:12
Просто СПАСИБО за статью!
2018-02-23 22:16
всі сміються з росіян а вот реально в нас не краще
Думаю і без наших порад всі все вирішать)) І нас чекатиме чудове біатлонне майбутнє. До всіх, хто хоче рубанути з плеча є питання. Ви готові чекати і підтримувати команду, яка буде боротися за потрапляння в гонку переслідування повним складом. Подивіться на тотал. Сьогоднішні чемпіони Шведи, де вони? Так на дні загального заліку КС. Результатів по сезону раз, два і все. Вони пожертвували цілим сезоном, кубком націй і т.д. і т.п., але не ризикували нічим, бо після відходу Бергмана і Феррі, а ще Олофсон-Зідек та Екхольм не залишилося нікого. І якщо би у них нічого не вийшло, ніщо б критично не змінилося. І пам"ятаю як мудро вводили в команду Підгрушну, з якими боями (бо саме за наполяганням Василя Павловича Карленка) долучили Джиму, як вийшла на кращий рівень Меркушина. Це природня і поступова зміна поколінь. Не хочу щоби когось виганяли і замість них набирали взагалі невідомих юніорів, бо так можна просто вбити український біатлон. Не хочу щоби вагонами завозили "бракоделів" на підстраховку, якщо вони не на 2 голови сильніші за наших. Наступного сезону хочу бачити в основі Юлю Журавок, пора би вже... Ну і ветерани повинні розуміти, незамінних людей нема. і наша молода команда ще дасть бій)))
P.S. Ну і на останок послання з 2000-х)))) Кохаймося, бо Україна потребує не тільки біатлоністів, але й просто хороших людей))
2018-02-23 22:51
2 Vova91
Но Журавок не будет панацеей. Вот увидите в следующем году у Итальянок появятся эти ноунеймы. Французы 1-2 ноунейма подтянут. Немки 1-2 ноунейма мимо Ибу в основу введут, разве что опытных оставят на ЧМ19 года. И так по списку. Как минимум 1 юниорку, которая сейчас готовится к ЮЧМ должна и у нас появиться на КМ.
2018-02-23 22:52
Загальний залік Кубка Націй на Олімпіаді
# Country OWG W M
1 NOR 2599 1204 1395
2 GER 2583 1267 1316
3 FRA 2554 1285 1269
4 SWE 2534 1268 1266
5 BLR 2339 1286 1053
-----------------------------------------------------
6 ITA 2148 1121 1027
7 CZE 2115 1021 1094
8 SUI 1986 1061 925
9 UKR 1966 968 998
10 AUT 1872 658 1214
-----------------------------------------------------
11 CAN 1837 910 927
12 USA 1787 840 947
13 SVK 1756 1066 690
14 FIN 1601 891 710
15 BUL 1511 664 847
16 SLO 1503 486 1017
17 KAZ 1476 807 669
18 POL 1419 1013 406
19 OAR 1079 587 492
20 EST 929 210 719
21 KOR 883 637 246
22 LTU 780 379 401
23 ROU 757 112 645
24 JPN 729 599 130
25 LAT 577 204 373
26 BEL 342 0 342
27 CHN 331 331 0
28 GBR 142 142 0
2018-02-23 23:10
2 pasqualiC Но Журавок не будет панацеей.
Це хоча б одну, бо заслужила... Але не Бєлкіну чи Абрамову...
2018-02-23 23:15
2 Vova91
Тут да.
2018-02-24 09:15
2 predatel
Может Брынзаку просто пора стать почетным президентом, а не "центром вселенной" и постараться построить систему, которая способна будет работать без его вмешательства.
Вот это полностью поддерживаю. Одна из причин, как показалось мне - отсутствие ответственности за принятие решений. Надо определиться, кто есть кто. Кто - тренер, а кто - глава федерации. И разделить полномочия.
Второе. Если человек за столько лет не подготовил замену, то это очень плохо. А значит, создавал он эту систему под себя любимого. Только это приходит на ум.
Про психологов говорили уже много. Он нужен. Нормальный. И чтобы спортсмены от него не бегали. Хотя... если спортсмен сам не осознает свои проблемы, что-то изменить будет невозможно
Про коммуникацию. Писал и повторюсь. Чтобы не было давления на спортсменов (а оно всегда будет), федерация должна научиться выстраивать коммуникации - с болельщиками, со СМИ
по РГ - ехать надо обязательно. Это выставочная гонка, и это важно для работы со спонсорами, прежде всего. Не думаю, что они разбираются в тонкостях подготовки спортивной, но как знаковое мероприятие РГ - выше других
2018-02-24 09:25
2 7Felix Правильная статья. Спасибо. Добавлю еще что иностранцы..тренеры...не знают наших проблем...нашего менталитета...наших соплей просто говоря...нам нужны наши тренера...только так.
А может все-таки менталитет ломать надо? Может и в нем куча проблем? Есть еще одна, на мой взгляд, серьезная проблема в женской сборной. Неумение себя вести и настраивать в условиях конкуренции. Это у нас, кстати, серьезная ментальная проблема. Валя, так бездарно выступила, извините за выражение, со своими колхозными соплями, обнажив не только нездоровую атмосферу в сборной, но и свое собственное нежелание быть объективной к самой себе. При всех ее былых регалиях, сказать, что она на протяжении сезона и своим выступлением на ОИ заслужила место в составе эстафеты, можно, ну с очень большой натяжкой. Бъердален, куда более авторитетный товарищ, а почему-то в соцсетях такими слюнями не брызжет, что его бедненького на олимпиаду не взяли. Результат, как это ни прискорбно, закономерен и главное совсем не понятно, кто может вытянуть следующий олимпийский цикл. Блашко???
2018-02-24 11:06
2 Григорьевич Результат, как это ни прискорбно, закономерен и главное совсем не понятно, кто может вытянуть следующий олимпийский цикл. Блашко???
Можливо, і Блашко (у тому числі). Усе залежатиме від стратегії.
2018-02-24 13:33
Можливо, і Блашко
Кстати, по поводу Блашко у меня есть предложение. Может быть белорусская федерация согласится отпустить Дашу в Украину без карантина? Ну, на радостях, так сказать. Такая праздничная амнистия. А? ;)
2018-02-24 13:44
Самое правильное и важное в этой статье (в целом справедливой) - трое из "золотой четвёрки" каждый для себя должен решить: смогу ли дальше тянуть эту лямку? Но только очень и очень взвешенно!
2018-02-24 14:16
Интересную мысль высказала Оксана Хвостенко по поводу болезней наших девушек:
В свое время я работала под присмотром личного тренера Николая Зоца. И вот у меня с ним были такие отношения, что я спокойно могла подойти к нему и сказать, что у меня болит горло, или я как-то плохо себя чувствую. На следующий день я не выходила на старт, чтобы поберечь себя, но потом через день-два я вновь была в строю, и болезнь не усугублялась. А сейчас у нас уровень команды выше и каждый спортсмен, даже когда он уже на грани того, чтобы заболеть, переживает за очки в зачете Кубка мира, за то, что может пропустить какой-то старт. И я так понимаю, что даже когда они находятся на вот этом «пороге» болезни, то все равно стартуют, причем вполне осознанно. При этом, доктора и тренера ничего не подозревают. А потом биатлонист может вылететь недели на две, потому что после болезни очень сложно выйти на старт. Потому, я думаю, что в данном случае упущение некое больше со стороны спортсмена.
2 oprom Самое правильное и важное в этой статье (в целом справедливой) - трое из "золотой четвёрки" каждый для себя должен решить: смогу ли дальше тянуть эту лямку? Но только очень и очень взвешенно!
До наступних ОІ кожна з них буде програвати собі нинішнім. Це очевидно, зважаючи на їх схильність до хвороб. А от рік-два, мабуть, побігати могли б - звичайно при особистому бажанні.
2018-02-24 19:02
В статті, обговорення якої іде вже другу добу зроблено висновок, який ніхто тут не заперечував: "В оценке выступления команды в Пхенчхане сразу отбросим версию, что это – реальный потенциал наших спортсменов, как несостоятельную."
Та і заперечувати тут нічого- - все як є. Але, як би замість "в Пхенчхане" поставити в "в Сочи" - теж заперечень знайти було б не просто. Відблиск сочинського золота трохи завуалював справжній стан біатлонного господарства, що є частиною всього нашого спорту та і стану в країні в цілому. Нам здалося що ми стали Великою біатлонню країною і зможемо побудувати квітучий біатлонний оазис серед доволі занедбаного і та виснаженого поля. І коли Пченчхан троїхи не дозволив мріям збутися , чогось багато вирішили що достатньо знайти кількох винних, покарати/поміняти їх і ми знову рулимо. Таке не можливо. Наш шлях доволі повільний і до моменту, коли "ми не будемо чекати на чужі помилки" досить далеко. Зміна керманичів/тренерів не принесе фундаментальних змін, а лише визначатиме в основному прямоту чи петляння дороги. Мусимо набиратись терпіння - коли "зійдуться зірки", точніше кілька талановитих і працелюбних спортсменів, пара відповідальних тренерів та мудре керівництво. Ну, і німці, французи чи норги не налажають( сподіваюсь - поки що)...
2018-02-24 20:17
Відблиск сочинського золота трохи завуалював справжній стан біатлонного господарства
У нас нет биатлонного стадиона, школы уничтожаются, экипировки на детско-юношеском уровне не хватает - но мы в топ-3 КМ, берем медали на ЧМ и конечно же золото Сочи - значит все отлично, менять ничего не нужно, школы окончательно закрыть, землю раздерьбанить и т.д. Или может провал Пхенчхана все таки показал, что наш биатлонный статус немного раздут и нужно начинать с фундамента?
Я считаю, что цель на ближайшие годы для Брынзака, как для руководителя, должна быть не ОИ2022, а таки построить комплекс, коль разговоры есть и найти решение для биатлонных школ - привести в надлежащий вид, обеспечить экипировкой, найти источник финансирования, обеспечить защиту от посягательств местных "олигархов", желающих завладеть землей. Конечно он не сам должен все это обеспечить, однако должен приложить все усилия, чтобы убедить местные власти в необходимости поддержки, привлечь спонсоров (может локальных найти). В любом случае бюджет главной сборной нужно урезать в пользу вышесказанного..Такой себе шаг назад, для последующих шагов вперед.
Я понимаю, что и гос-во и частные лица выделяют деньги под результат (так говорят нам), но уверен, что логические доводы плюс правильный пиар способен убедить заинтересованные лица в необходимости потерпеть немного с результатами
2018-02-24 20:42
Был во время этой Олимпиады и на нашей улице праздник, когда Александр Абраменко стал олимпийским чемпионом. А провальное выступление наших биатлонистов в Пхенчхане вспоминать особо не хочется.
2018-02-24 20:54
2 Zlatan
Схожие мысли я написала тоже, но в другой ветке (по женской стафе). Но не только о школах. У нас, фактически, сейчас отсутствует среднее звено: взрослый чемпионат (то есть, он есть, но номинально).
Атлеты держатся за сборную "зубами", а тренеры правдами-неправдами протягивают "своих", потому что тренироваться нормально вне сборной - не реально. То, что Вита сейчас смогла вернуться после трех лет без спорта, то, что Лена смогла вернуться после года отсутствия - это заслуга Брынзака, в первую очередь, и ТШ, конечно тоже. Потому чтот эти атлетки "по старой памяти" смогли вернуться сразу в сборную. Тактика себя оправдала, в этих двух случаях, но, все-таки, это не вариант.
И получается нонсенс. Мы либо выпроваживаем заранее атлеток, дающих результат сейчас (Валю "болельщики" начали выпроваживать задолго до эстафеты, будем честными), чтобы протянуть в сборную молодежь (а дорастет ли кто-нибудь из них до уровня Вали - еще вопрос), либо эту самую молодежь теряем.
способен убедить заинтересованные лица в необходимости потерпеть немного с результатами
2 Zlatan
Бізнес точно не може почекати з результатами по своїй природі. Це очевидно повинна б зробити держава, але в наших реаліях по-суті представляючи інтереси бізнесу, теж не буде чекати. Так, що з ситуацією, наприклад "а-ля німці"місця, коли найкращий з них в гонці нижче десятого місця є скоріше прикрим винятком, - ми зустрінемось не скоро.
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
