|
|
.gif)
|
|
|
2018-02-27 17:16 | Володимир Бринзак: Якщо міністерство прийме рішення не їхати в Тюмень - ми будемо його виконувати
|
|
|
|
 Результати українських біатлоністів на Олімпійських Іграх в Пхенчхані викликали чимало критичних стріл як з боку ЗМІ, так і рядових вболівальників. Що ж сталося в Кореї? Глибокий аналіз всього проведеного за чотири роки олімпійського циклу буде проведено після закінчення сезону. Сьогодні ж - перша спроба таких відповідей від президента федерації біатлону України Володимира Бринзака, який також не залишив без уваги ряд скандальних "новин", що з'явилися навколо команди в останні дні.
- Володимире Михайловичу, Олімпіада, що завершилася в Пхенчхані стала однією з найневдаліших в історії українського біатлону. Що це - банальний промах з піком форми, або причини десь глибше?
- Я б почав з того, що проаналізував, з чим ми підходили до цієї Олімпіади, починаючи з кінцівки минулого сезону. Просто за прізвищами.
Олена Підгрушна. Пропустила три етапи в березні, боліла, навесні зробили три операції, внаслідок чого вся річна підготовка пройшла зім'ятою. Та й в минулому сезоні особливих досягнень, окрім естафети чемпіонату світу, не було. Було незрозуміло, як організм поведеться далі, тому в особистих гонках на її медалі я не розраховував спочатку. На жаль, так і вийшло: хвороби в цьому сезоні продовжилися, і Олена на Олімпіаді не виступила взагалі.
Віта Семеренко в минулому сезоні не змагалася, і прийшла в команду фактично за вісім місяців до Олімпіади. Перспективи з приводу підготовки, перенесення навантажень і можливості боротися за нагороди були туманними. При цьому мотивація у неї була величезна, бажання повернутися - велике, так само, як і у Олени, коли вона поверталася. Перші етапи вийшли, але потім все пішло на спад, тому що без базової підготовки та багаторічної пропущеної змагальної практики організм, природно, почав просідати. Можливо, в її випадку треба було запланувати менше змагань по ходу сезону, дати можливість "відкатати" і готуватися до Олімпіади. А так, потенціал в Кореї знизився. Хоча, всього одне влучне попадання в спринті - і Ігри для Віти могли скластися зовсім інакше. Вона намагалася виступити на максимумі, все для цього робила, але, знову ж таки, проблеми з деякими болячками - в процесі сезону і вона сама їздила до реабілітолога, і ми підключали фахівця, але показати свою кращу форму все-таки не вдалося.
Минулий сезон для Валі Семеренко теж проходив під акомпанемент хвороб. На тому ж передолімпійському тижні в минулому році вона виглядала гірше інших дівчат. Знову ж - постійна реабілітація в процесі підготовки до сезону, потім - вже на початку січня літала з Оберхофу до Києва до фізіотерапевта... Одним словом, цілеспрямованої і ефективної підготовки до головного старту, як хотілося б, не вийшло. Тому і у випадку з Валею розраховувати на особисті медалі було складно. Так само, як і на особисті медалі Варвинець і Меркушіної, які поки не на тому рівні, щоб боротися за медалі Олімпіади.
Тому спочатку вся надія на боротьбу в кожній гонці і на особисті успіхи у мене була на Юлію Джиму. Ми з нею ще до початку сезону говорили, що якщо вона буде в такому ж стані, як в минулому році, плюс за літо стабілізує стрільбу, як вона це може робити, то боротиметься в кожній гонці. Але трапилася хвороба в січні, яка вибила її з колії. Я думаю - це була помилка, що Юля поїхала на Різдвяну гонку. Спочатку ми домовлялися, що не будемо брати в ній участь, але за кілька днів до старту я отримав СМС від Уроша про те, що Юля поїде в Гельзенкірхен і виступить з Яковом Факом, перериваючи підготовку в горах. Для мене це було дивне і не узгоджене з нами рішення. Після цього ще одне не зовсім логічне рішення - поставити її, яка ще не зовсім видужала, в мас-старт етапу Кубку світу в Антхольці. Там вона в горах ледве добігла до фінішу - і це теж, напевно, було великою помилкою. Ну, і в такому хворобливому стані її не можна було селити в горах в Антхольці, тому Юля жила внизу. І замість запланованих 18-ти гірських днів (дев'ять в Антхольці і дев'ять в Казахстані), вийшли дев'ять днів внизу в Італії, потім підйом в гори в Казахстані. Я тоді просив Уроша, щоб в такому випадку і на заключному зборі її поселили внизу, але старший тренер вважав, що нічого страшного, різниця в висотах не дуже велика і все буде добре. По приїзду в Казахстан морози не дозволили провести швидкісну роботу, яка повинна була пройти в той час. А враховуючи, що Юля після хвороб знаходить кондиції традиційно довго, то тільки під кінець Олімпіади ми побачили ту Джиму, яку повинні були бачити.
Тому була надія на Джиму і на естафетну гонку. Про Юлю я сказав, а естафета... В таких погодних умовах і при тій психологічній атмосфері, яка утворилася в команді на тлі невдач в особистих стартах, все це призвело до того, що гонка не склалася з самого початку. Якщо коротко резюмувати, то в невдачах на Олімпіаді є комбінація з помилок і об'єктивних причин. Ну і є, на жаль, момент, пов'язаний зі зміною поколінь. Я прекрасно розумію дівчат, яким складно це усвідомлювати. Йти зі спорту завжди важко, а якщо є ім'я - титули олімпійських чемпіонів і чемпіонів світу - особливо. І здається, що на цьому тлі можна бігати ще дуже довго. Але є реалії - організм показує, що він вже не справляється з тими навантаженнями, які вимагає сучасний біатлон, тренуватися на тому ж високому рівні важко. В результаті постійно доводиться підлаштовуватися - нам під спортсменок, їм самим - під власний стан. На жаль, в Пхенчхані це не спрацювало. А молодь, в свою чергу, ще не підтяглася до рівня претензій на вищі місця. Чотири роки тому ми бачили схожу ситуацію в німецькій збірній, на цих Олімпійських Іграх в болісний процес зміни поколінь потрапили ми. Хоча при вдалих обставинах шанси на нагороди у нас були.
- Ви згадали про останній етап підготовки жіночої команди в Казахстані в умовах екстремально низьких температур, через що дівчата не змогли провести всю необхідну роботу перед Іграми. З огляду на погодний фактор, чи не варто було підшукати альтернативне місце проведення збору?
- На жаль, на це вже не було часу. Сильне зниження температури почалося буквально за пару днів до нашого прильоту. При цьому проведення збору було оплачене ще за півроку до цього. До того ж, хотілося пройти часову акліматизацію. Та й, по досвіду збірної Чехії, яка була з нами в Казахстані в ті ж дні, можна зробити висновок, що підготуватися можна було і в тих умовах - це ж не завадило Вітковій і Крчмару завоювати медалі Олімпіади. Інша справа, що вони не зіткнулися з такими проблемами хвороб, що дозволило встигнути набрати форму до перших гонок.
 - Говорячи про надії на цю Олімпіаду, Ви говорили про жіночу команду. У той же час, Юрай Санітра запрошувався в чоловічу збірну саме з розрахунком на більш високі результати хлопців в Кореї…
- Юрай працює всього два роки. У перший сезон він тільки почав знайомитися з командою. А зараз зіткнувся з проблемою відсутності вибору боєздатних спортсменів. Хто був в його розпорядженні? Фактично: Підручний та Прима. Артема Санітра вивів на більш високий рівень, Діма теж зараз може боротися за більш високі місця. На жаль, Сергій Семенов сам загнав себе в таку ситуацію в цьому сезоні - перебрав з навантаженнями, зробивши обсяги більші, ніж рекомендували тренери. Напрацював вісім тисяч кілометрів, в той час як інші - по п'ять-шість. Тобто, виконав відсотків на 30 роботи більше запланованої. І зараз ви бачите - нормально бігти він не може. Треба зараз виходити з цього стану, відновлюватися, і, може, зрозуміти, що такий обсяг навантажень - не для нього.
Тищенко після аварії був психологічно надламаний, і добре, що зараз нам вдається вивести його з цього стану. Плюс ми якийсь час витратили на те, щоб переконати Миколу Зоца перевести Артема в першу збірну. Це все призвело до того, що бази, на якій можна було вести підготовку до Олімпійських Ігор, у Артема не було. Семаков - це спортсмен на підстрахуванні, щодо якого розраховувати на медалі складно. Жирний теж не зміг витримати ті навантаження, які пропонував Санітра. Тому особливого вибору у тренера не було.
- У Пхенчхані чоловіча збірна жила за європейським часом, жіноча - по місцевому. За відгуками спортсменів, який варіант виглядає краще?
- Дівчата провели поступальну адаптацію через Казахстан з тригодинною різницею, тому порівнювати не можна. Хлопці ж одразу летіли з Європи, маючи різницю у вісім годин. Це абсолютно різні графіки..
- Питання якраз в тому, який варіант виявився більш вигідним?
- Судячи з того, що більшість збірних обрали приліт одразу з Європи, ті ж шведи, німці, які відзначилися відмінними результатами, то, напевно, такий варіант був краще. З іншого боку, якби не було проблем зі здоров'ям і з температурними умовами в Казахстані, може і у дівчат адаптація пройшла б добре. Але зараз порівняти вже складно.
- Серед вболівальників жваво обговорюється структура управління жіночою командою, в якій кожен тренер відповідає за свою спортсменку, і той же Урош Велепець не береться коментувати готовність, наприклад, сестер Семеренко. Вам здається такий підхід виправданим?
- Абсолютно ні. Просто, знаючи наших лідерів і їх настрій на своїх тренерів, доводилося шукати оптимальну схему роботи. Якщо Віта каже, що у Уроша раніше не тренувалася, і довіряє Григорію Шамраю, те ж саме говорить і Валя - ми ж не можемо їх силою ламати. Аналогічно, ми прийняли рішення ввести в тренерський штаб Олега Меркушина, щоб нейтралізувати той негатив, який був спочатку у Насті - у них з батьком була своя програма підготовки, яка повністю враховувала особливості організму спортсменки. Тому, щоб не порушувати психологічну рівновагу, ми спробували дати всім шанси працювати зі своїми тренерами. Але на практиці вийшло все навпаки.
- Одним з найбільш резонансних моментів Олімпіади в нашій команді стала неучасть Юлії Джими в спринті, що практично поставило хрест на можливості її участі в гонці з масовим стартом. Що там сталося насправді?
- Повторюся, після збору в Казахстані було видно, що вона не готова боротися за високі місця. Тому сама Юля разом з тренером прийняла рішення, що їй краще не стартувати в перших двох гонках, а краще підготуватися до тих стартів, де могли бути вище шанси на медаль. Хоча і розуміли, що в мас-старт пробитися буде складно.
- У коментарі з приводу складу на спринт Ви сказали, що Юля готується до мас-старту. Звідки була така впевненість?
- Це була, скоріше, не впевненість, а розрахунок на гарний виступ Юлі в індивідуальній гонці. Якби вона зуміла пробитися там в п'ятірку, то набрала б достатню кількість очок. Але до індивідуальної гонки Джима ще не встигла підійти до тієї форми, щоб боротися за такі позиції - сталося це тільки до естафети..
- Після непотрапляння в естафетний склад Валя Семеренко виплеснула емоції в фейсбуці, приправивши їх вельми гострими формулюваннями. Яка взагалі ситуація всередині команди? І чи є зараз команда??
- Ситуація, відверто кажучи, погана. Всі дівчата у нас - зірки, спортсменки з іменами, і коли у однієї щось виходить, з іншого боку йдуть моменти заздрості... Плюс дуже впливає те, що весь цей час вони проводять разом за кордоном - по чотири місяці поспіль, не заїжджаючи в Україну. Одні і ті ж особи, протягом багатьох років, тим більше, в жіночому складі. Тому між ними відносини не найкращі, і це позначилося в найвідповідальніший момент. Я думаю, нам доведеться дуже серйозно подумати навесні, що робити далі, тому що зараз я не бачу взаєморозуміння, командного духу, який завжди був притаманний нашій збірній.
- Прокоментуйте, будь ласка, слова Романа Вірастюка, який в одній з "Олімпійських студій" українського ТБ пов'язав зниження результатів наших спортсменів в різних видах спорту з забороною вживання мельдонію.
- У нас не було масового застосування цього препарату. Фактично, його використовувала тільки Ольга Абрамова, якій мельдоній призначали російські лікарі, щоб підтримати серцевий м'яз. Тому взаємозв'язку я не бачу. Є інші відновники - натуральні і дозволена фармакологія, якими ми користуємося.
- А що стосується тієї ж Олі, у якій результати після історії з відстороненням сильно впали. Це пов'язано з річною перервою, або для неї не зуміли знайти адекватний замінник?
- Ні, в її випадку причина в тому, що вона не зуміла переварити отримані влітку навантаження. Ситуація десь схожа з Семеновим. Оля дуже мотивована, і навіть занадто відповідальна. Їй здавалося, що чим більше вона буде робити на максимумі, тим буде краще. І перебрала з навантаженнями, особливо на першому снігу. Думаю, основна причина її слабких результатів - в цьому.
- Чи не ставить невдалий виступ на Олімпіаді під загрозу плани по будівництву комплексу в Буковелі?
- Ні, там все йде своєю чергою, і особливих побоювань не виникає. Я зараз більше турбуюся про те, щоб зберегти команду. Тому що на хвилі Олімпіади нездорову увагу жовтої преси і вболівальників, які раз у чотири роки дивляться біатлон, а потім випускають тонни критичних стріл на адресу спортсменів - все це додає негативу в і без того не ідеальну ситуацію. І, будемо відверті, можуть зруйнувати команду. Та ж Джима після останніх публікацій думає про те, щоб закінчити кар'єру. Ми самі можемо поховати майбутнє українського біатлону..
- Скандальна інформація з'явилася вчора про нібито неформальні відносини старшого тренера жіночої збірної Уроша Велепеця і Юлії Джими. Ця чутка має під собою підстави?
- Я не можу давати стовідсоткових гарантій, але виходячи з того, що я знаю - зі спілкування з Урошем, і з Юлею - у них склалися тісні робочі відносини. Юля - така спортсменка, яка прагне глибоко аналізувати весь тренувальний процес, будь-які нюанси в техніці бігу, стрільби, психології... І з нею треба багато розмовляти, переконувати. Сестри Семеренко в цьому відношенні більше працювали з Григорієм Шамраєм, Меркушина - з батьком, а Джима - з Велепецем. Ну, а комусь на цьому фоні було вигідно зробити сенсацію..
 - На зустрічі команди в аеропорту Урош Велепець на питання про своє майбутнє відповів - залежить від бажання федерації і міністерства продовжувати співпрацю. До чого Ви зараз більше схиляєтеся в питанні з тренерами збірних команд, чоловічої та жіночої, на наступний сезон?
- Зараз, в першу чергу, треба закінчити сезон, а потім будемо думати. У мене, звичайно, вже є певні думки, намітки на цей рахунок, але говорити до завершення стартів в Кубку світу поки передчасно. Багато що ще буде залежати від того, в якому вигляді нам вдасться зберегти команду, або нас будуть розривати.
- Олена Підгрушна прилетіла додому, підхопивши черговий вірус і натякнула про завершення сезону для себе. Валя Семеренко на емоціях також говорила про таку можливість. Яким буде склад команди на післяолімпійський етапах Кубку світу?
- Я вже сказав Олені, і, думаю, скажу Валі, що їм має сенс перейти на індивідуальну підготовку, а не тренуватися в складі національної команди. Будемо відверті - я не вірю, що вони будуть працювати в повну силу чотири роки до наступної Олімпіади. А з таким настроєм, з хворобами, які постійно переслідують, виконувати пропоноване в команді навантаження неможливо. І для молодих спортсменів це буде не самий хороший приклад, якщо їх заслужені колеги будуть тренуватися не в повну силу, відлучатися зі зборів, і взагалі працювати в індивідуальному графіку, а не по одній для всієї команди програми. Ми, звичайно, допоможемо їм організувати індивідуальну підготовку, але з прицілом на наступну Олімпіаду нам треба формувати нову команду. А що стосується трьох березневих етапів Кубку світу, то, за винятком Підгрушної, всі спортсмени поїдуть, будуть боротися за збереження квоти, набирати кубкові очки.
- Збірні Чехії та США оголосили про бойкот змагань в Тюмені. Раніше Ви говорили про те, що питання про участь або неучасть команди на останньому етапі Кубку світу буде вирішуватися спільно зі спортсменами. Чи відбулася вже така розмова? І яка зараз позиція федерації щодо цієї поїздки?
- Ні, такої розмови не було, хоча я вже читав інформацію в російській пресі про те, що ми поїдемо. Моя ж позиція з даного питання наступна. Тут є суто спортивна і політична складова. Є наказ міністра спорту про те, що на офіційні змагання, що проводяться в Росії, але під егідою міжнародних федерацій, таких як чемпіонати світу та Європи, етапи Кубку світу і, в нашому випадку, Кубку IBU, ми можемо їхати. Але приймати запрошення на участь в комерційних змаганнях, не можемо. Я, як людина, яка відповідає за спорт, вважаю, що ми повинні їхати - заробляти якомога вищі місця в загальному заліку, відстоювати національну квоту. Якщо ми не поїдемо, втратимо квоту - її забере та ж Росія. Але якщо на політичному рівні порахують, що ми не повинні брати участь в цих змаганнях - нехай міністерство приймає рішення, і ми його будемо зобов'язані виконувати.
- Чого особисто Ви чекаєте від завершальної стадії сезону?
- Найголовніше - щоб психологічно все встало на свої місця, щоб закінчився весь той брєд, який відбувається навколо команди в пресі і соцмережах Інтернету. Щоб журналісти утримувалися від суто емоційних оцінок, не вникаючи в аналітику, в глибини процесів, що відбуваються. За багато років ми показали, що у нас є команда, що біатлон в країні живий, тільки не треба штучно заганяти його в яму або більш того - знищувати. Ми знаємо, як нам розвиватися, і що потрібно далі робити. Все буде добре.
- Володимире Михайловичу, спасибі за інтерв'ю! Невдача на головному старті стала випробуванням для команди. Віримо, що, пройшовши через нього, український біатлон стане сильніше.
Бесіду вів Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 387)
|
[ 1, 2, 3 ... 10, 11, 12, 13 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
353
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
