|
|
.gif)
|
|
|
2019-06-27 07:31 | Дмитро Підручний: У майбутньому хотів би спробувати себе в політиці
|
|
|
|
 Місяць тому Дмитро Підручний у своїх справах перебував в Києві, ну і, звичайно ж, ми не могли цим не скористатися. За чашкою смачного латте в центрі столиці ми поговорили про різні речі, починаючи від тріумфального чемпіонату світу в Швеції, закінчуючи політикою. На жаль, всю розмову не можна записати і дати до прочитання уболівальникам, але найсмачніше ми залишили. Вийшло щось середнє між інтерв'ю і великим коментарем, але насправді - це просто розмова двох людей про біатлон і не тільки.
Діма, з моменту нашого з тобою останнього інтерв'ю минуло півтора року. Що змінилося за цей час?
- Ну, за цей час я встиг стати чемпіоном світу (Сміється). Це ось найсерйозніша зміна поряд з покращенням загальних результатів.
За останній відрізок часу у тебе була величезна кількість інтерв'ю, і майже всі, по суті, були дуже компліментарні. Чи не набридла ще вся ця двіжуха?
- Чесно кажучи, вже починає піднабридати. Дійсно багато інтерв'ю, а деякі питання, як не крути, повторюються. Начебто вже 100 раз говорив про якусь тему, а тут знову про це запитують. Хоча, звичайно, є і нові цікаві запитання, на які я із задоволенням відповідаю.
Слухай, ну ти аж дуже скромний хлопець, особливо це було помітно після прильоту збірної додому з Норвегії, коли ти був нарозхват в аеропорту і натовп реально розривав тебе з купою запитань і проханнями про фото або автограф. Вищезазначена якість якось заважає при такій увазі до твоєї персони?
- Я просто не знаю, як це бути нескромним. Може це з боку так здається, а може і насправді так і є. Не можу сказати, що аж заважає, хоча, знаєш, життя така штука, що в певних моментах потрібно бути нахабнішим, ніж я є.
Ти був готовий до того, що після приїзду додому на тебе звалитися така кількість уваги?
- Звичайно ж ні, але час йде, і я потроху все переварюю. Безумовно, в більшій мірі це історія про приємні моменти, які я зобов'язаний пройти і рухатися далі.
Не було страху підчепити трохи «зірочок»?
- Так я якось навіть не замислювався про це. Я не до кінця розумію, які повинні бути почуття, якщо вже ти реально зловив «зірку», але, в будь-якому випадку, це треба питати у моїх рідних і близьких, їм видніше.
Не хотілося б багато говорити про чемпіонат світу, впевнений, що тебе ця тема вже неабияк дістала, але все ж запитаю - твоє життя розділилося на до і після ЧС?
- В якійсь мірі так. До світової першості не було такої уваги і такою відповідальності перед самим собою. Тепер і на майбутнє цілі ставляться набагато більші. Одні цілі були до чемпіонату світу, а зараз, коли заповітна медаль вже в кишені, інші плани і зовсім інші вимоги до самого себе. Звичайно, життя змінилося. Більше стали впізнавати, також в рази збільшилася кількість моїх інтерв'ю.
Інші плани і вимоги - це вже золота медаль Олімпіади?
- Не тільки. Просто потрапляти в призи частіше. Я вже спробував, знаю, як це, і знаю, що можу. Ну і само собою, що більш планомірно рухатися до Олімпійських ігор в Пекіні.
Після твоєї перемоги в Естерсунді був ряд цікавих матеріалів про твою тактику, підготоку та інше. Читав?
- Навряд чи я читав все, що писали в пресі, але, думаю, велика частина матеріалів потрапляла під мою увагу.
З усім погоджувався, що писали?
- По-різному, якщо чесно. Реально багато читав, і зараз з ходу тобі так і не згадаю конкретні моменти. Звичайно, було щось, з чим я не був згоден.
Окей. 35 тисяч євро - ця сума відповідає дійсності?
- Звичайно ж ні, я б сказав, що, на жаль, ні (Сміється). Просто коли люди говорять про гроші, вони забувають, що є ще ряд витрат. Якщо ми беремо до уваги конкретно Швецію, то там близько 35% від виграшу йде на податки.
Тобто, з усього того, що ти заробив в Швеції - ти більше 30 відсотків віддав державі?
- Так, тому всі мої суми, зароблені там, можна сміливо ділити на три.
В якійсь мірі ти був не так вже й радий, що чемпіонат світу в Швеції проводився, так?
- Ну, краще вже так, ніж взагалі нічого.
Можеш пригадати найнесподіваніше або мегаприємне привітання після перемоги на ЧС?
- Відразу так важко згадати ... Бьорндален тоді в мікст-зоні мене привітав. Пам'ятаю, він ще намагався розпитати про те, де ми тренувалися і готувалися.
Ну ти йому розповів, що таке Сянки і як там готуватися?
- (Сміється) А якщо так сказати, що аж дуже несподівано було, то, напевно, обійшлося без такого. В основному, вітали ті, кого я знаю, і ті, хто стежить за мною.
Ти ж потім приїжджав до Києва на церемонію Героїв спортивного року. Розкажи про цей досвід, що там було цікавого.
- На цій церемонії я був вперше. Якось трохи незвично себе почував, але взагалі мені сподобалося, дуже круто, що туди запрошують різних спортсменів, і ти можеш там з ними познайомитися. Сподіваюся, що наступного року вже буду там не просто глядачем.
Слухай, я бачив, що після цієї перемоги в тому ж Тернополі з'явилися білборди з твоїми фотографіями. Зараз люди вже частіше почали впізнавати на вулицях?
- Кілька моментів таких було, але деякі, коли дізнаються, кажуть, що це зробити досить важко, адже вони звикли бачити мене в спортивній екіпіровці. Це ті, хто давно стежить за біатлоном і за моїми соц.мережами знають, як я виглядаю в повсякденному житті.
У якийсь момент був такий «клац», після якого ти став народним улюбленцем. У тебе не було відчуття несправедливості, що ось комусь ці лаври дістаються легше, як тим ж умовним футболістам, а тобі для схожого потрібно було пройти такий важкий шлях?
- Про це я практично не замислювався. Кожен спорт популярний по-своєму, і кожен спортсмен розкручує себе по-різному. Це від багатьох факторів залежить. Ось ти говорив, що я дуже скромний, може і воно якось зіграло роль, що при менш вагомих результатах тієї слави не було, яка є зараз. Ну і давай говорити відверто, футбол популярніший за біатлон, відповідно, і представників цього виду спорту частіше впізнають на вулицях, і умови контрактів у них зовсім інші.
Давай повернемося до чемпіонату Європи в Раубічах. Тоді ти виглядав дуже втомленим, і було відчуття, що просто проблеми звалилися одна за одною. Можеш зараз згадати, що тоді там взагалі відбувалося?
- Взагалі, ідея їхати в Раубічі мені не сподобалася спочатку, тому що я все-таки налаштовувався на чемпіонат світу. Медаль Європи у мене вже є і не одна, просто хотілося приділити більше уваги саме світовій першості. Я прекрасно розумію і керівництво, і тренерів, що від мене також чекали в Мінську медалей, але вийшло, як вийшло. Добре, що Юля взяла срібло в індивідуальній гонці та закрила там медальне питання. Мені до останнього взагалі не хотілося вирушати в Білорусь, адже це дуже складний переліт, який, до речі, потім позначився на першій ж гонці. Незабаром потім вирішили з тренером не стартував у гонці переслідування і поберегти сили до чемпіонату світу.
Слухай, ну харчування там же було просто відстійне, від багатьох спортсменів це чув.
- Ну, я б не сказав, що аж відстійне, ну от мені їжа просто не сподобалася. Я не знаю, може у когось все окей з цим було, може це на мені так перельоти позначилися, що живіт болів і нічого не хотілося.
Ну ось цей ряд факторів потім мав якийсь вплив на першу гонку в Естерсунді?
- Та ніби ні. Може якось і вплинуло, а ми просто цього не помітили.
Коли ти приїжджав в Раубічі, на тебе реально покладали найбільші надії в плані медалей, як ти вже згадував вище. Я до сих пір прекрасно пам'ятаю ваш сингл-мікст з Юлею Журавок, в якому ти примудрився заїхати на штрафне коло. Що не так було в тій гонці?
- Там абсолютно все пішло не так з самого початку: як у мене, так і у Юлі. Я це помітив, як тільки вона стартувала і потім почала пропускати вперед дуже багато суперниць. До того ж я ще на штрафне коло заїхав, і потім виправити щось було вже важко. Це ось одна з тих гонок, які згадувати не хочеться.
Якщо так підбивати підсумки ЧЄ, можна сказати, що організація там в цей раз була на досить низькому рівні?
- Якщо говорити окремо про організацію, то, напевно, так. З цим там не все гаразд було, але от якщо брати самі умови для роботи і проживання в Раубічах ...
Ні, ну Раубічі - це Топчик, безумовно.
- Так, я згоден. Просто їм ще не вистачає досвіду проведення таких серйозних заходів. Перспектива в цьому плані у них дуже хороша і у них все є для організації самих топових змагань.
Я от дивлюся на Білорусь і іноді не розумію, а чого нам не вистачає, чому у нас немає хоча б схожого на Раубічі комплексу?
- Я, чесно кажучи, не знаю, що конкретно для цього потрібно. До того ж, потрібно розуміти, що у них там в Раубічах не тільки біатлон проводиться. Сподіваюся, що нашим чиновникам вистачить волі, щоб уже втілити проект в Буковелі. Тоді, як на мене, у нас навіть буде більше шансів проводити міжнародні змагання. Чисто географічно Буковель зручніше розташоване, ніж ті ж Раубічі. Інфраструктура там є, гори є, аеропорти не так далеко.
У Білорусі біатлонний рух завжди підштовхували неймовірні перемоги Дар'ї Домрачової. Як вважаєш, твоя медаль на чемпіонаті світу вже дала якийсь поштовх у розвитку нашого біатлону?
- Я думаю, що так. Не знаю, наскільки воно дало поштовх в плані процесу в Буковелі, але ось в Тернополі з базами ситуації зрушили з мертвої точки.
Ну, ось ти віддав би свою дочку в біатлон?
- Це питання часу, але, відверто кажучи, з тими умовами, що зараз є у нас ... Не знаю. Хоча, я ж сам через це все пройшов. Ну, поки мені важко відповісти на таке питання. Я ж просто розумію, наскільки це важка праця, бачу, як це відбивається на здоров'ї, і які потім можуть бути проблеми. Не дуже хочеться, щоб моя дитина проходила через це все. Але якщо вона сама забажає, то чому б і ні?
Ось якщо говорити про дитячий біатлоні в Україні - він швидше мертвий, ніж живий?
- Ну .. швидше мертвий, я думаю. Ось говорив з Володимиром Михайловичем, він розповідав, що елементарно важко закупити патрони для дітей. Навіть якщо просто подивитися на ті бази, які у нас є, і на ту інфраструктуру на початковому рівні, то відповідь на питання "мертвий або живий?" напрошується сама собою. Тому лише сподіваємося, що дитячий біатлон буде тільки розвиватися. Що стосується національної команди, то вона, по суті, забезпечена всім, єдине, чого точно не вистачає - так це свого домашнього стадіону. Хотілося б, щоб і у дітей ніяких проблем не було.
Ти також заїжджав в свою рідну школу, спілкувався там з дітьми. Ніхто до тебе не підходив зі словами про те, що ось дивився на тебе, на твою перемогу на ЧС і теж захотів займатися біатлоном?
- Було таке, що підходили і говорили, що тепер хочуть бути біатлоністами. Деякі розпитували, що краще для цього робити і все таке.
А взагалі, зі скількох років можна віддавати дитину в біатлон?
- Ну, я думаю, що з 7-8 років можна починати потроху, а вже з 10 серйозно займатися. У кожного своя логіка в цьому питанні, як на мене, то чим раніше - тим краще.
По закінченню сезону мене трохи напружував один момент. Коли заходила мова про підсумки, ми завжди говорили, що, мовляв, у нас є медалі ЧС, ЧЄ і на Кубку світу теж, і в цілому сезон нібито не такий вже й поганий. Тобі не здається, що ми трохи кривили душею, кажучи подібні фрази?
- В цілому, якщо взяти для всієї команди, то зрозуміло, що цей сезон був далеко не найкращим. Але з фактом того, що на всіх головних стартах в сезоні у нас є медалі - не посперечаєшся. Це основне. Так, я згоден, що сезон в якійсь мірі був провальним, але знову ж таки, потрібно пам'ятати про головні старти. Для себе не можу назвати його провальним, адже я лише раз за весь біатлонний рік виявився поза очковою зоною. А так, стабільно в топ-40, топ-30 я потрапляв. Так, це не супер високі результати, але якісь очки набирав, і боровся в кожній гонці.
Слухай, а наскільки серйозний вплив має правильне харчування на твій стан під час гонок? Я в цьому питанні абсолютний чайник, але ось, наприклад, ти ж можеш собі дозволити під час якихось змагань умовну шоколадку, або не можеш?
- Ось в шоколадках я собі ніколи не відмовляю (Сміється). Може, трохи менше смаженого їм, обходжуся без різного фастфуду.
Ось якщо ти зараз підеш в МакДональдс поїсти, це хіба якось сильно вплине на роботу твого організму потім?
- Ясна річ, що один прийом їжі навряд чи буде мати такий вплив, інша справа, якщо ти систематично так харчуєшся, то воно все тобі потім відгукнеться.
Про татуху не думав після перемоги на ЧС в Естерсунді?
- Ні.
Точно?
- Ну, якось обдумував це питання, але я не фанат цієї справи. Хоча прекрасно розумію людей, які таким захоплюються. Це нормально.
Коли у мене було інтерв'ю з Юлею Джимою, вона мені сказала таку фразу, мовляв, для умовних Бьо і Доротеї Вірер біатлон більше як хобі, а для наших спортсменів - важка робота. Саме тому вони такі відкриті з пресою, а наші трохи скуті в цьому плані. Згоден?
- Я думаю, що для них, що для нас це - важка праця. Я не згоден в цьому з Юлею, що даний момент заважає якось в спілкуванні з медіа. Якщо ти відома людина, публічна особа, то повинен йти на контакт із засобами масової інформації.
У тебе за останній час було багато інтерв'ю, ми це вже згадували. Були моменти, коли тебе щось дратувало і чи були тупі питання?
- Тупі питання іноді бувають, без цього ніяк. Але так, щоб я аж злився, то ні. Пам'ятаю, був момент, коли мені журналістка каже: "Ну, розкажіть щось". Ось такі моменти,
звичайно, можуть напружувати.
Тепер можна перейти до солоденького. Під час передвиборної кампанії ти був удома якраз. Чи не нудило від цієї реклами?
- Чесно кажучи, трохи піднабридло, але частину реклами я все ж пропустив, перебуваючи за кордоном. І перед другим туром якраз був на морі, а приїхав буквально перед днем голосування.
Дебати дивився?
- Так, дивився.
І як тобі?
- Чесно кажучи, розчарувався. Розчарувався в самих дебатах, а також в обох кандидатах. І від одного, і від іншого очікував більше конкретики з приводу подальшої долі України, а не ось ці обопільні звинувачення.
Багато спортсменів, наприклад, той же Жан Беленюк, дозволяли собі в соц.мережах топити за одного з кандидатів або всіляко критикувати іншого. Наскільки це взагалі правильно, згадуючи про те, що спорт нібито поза політикою?
- У кожного своя точка зору з цього приводу, можливо хтось просто хотів агітувати за кандидата. Я подібного не робив, і вважаю, що якщо навіть я маю якийсь мінімальний вплив на вибір людей, то не повинен цим користуватися. Кожна людина має зробити свій вибір і вирішити, що вона хоче від наступного президента.
От якби тобі подзвонив Зеленський в той період і сказав: «Дімка, є ділова пропозиція. Давай ти будеш за мене агітувати всіляко, а з мене 35 тисяч євро».
- Ну він навряд чи б так зробив (Сміється). Слухай, ну сума така значна, але навіть якщо б гроші були дуже великі, я б дуже добре подумав, перш ніж робити щось подібне.
І це без податків.
- (Сміється) Не знаю, все одно, не думаю, що я б погодився. Від грошей важко відмовлятися, але є якісь принципи в житті, я б не хотів агітувати взагалі за будь-якого кандидата.
Взагалі політика тобі цікава чи абсолютно фіолетова?
- Дуже цікава, я завжди намагаюся бути в курсі всіх подій і стежити за політичним життям своєї країни.
Якби тобі після завершення кар'єри якась політична партія запропонувала співпрацю і місце в парламенті, ти б погодився?
- Важко відповісти, але, чесно кажучи, в майбутньому хотілося б спробувати себе в політиці. І не обов'язково відразу з Верховної Ради, можна було б почати і на міському рівні, там, де ти потрібніший.
Які б питання ти там піднімав в першу чергу?
- Так як я спортсмен, то, ясна річ, що я в першу чергу брався б за питання, які пов'язані зі спортом. Я ж бачу, на якому там рівні це все знаходиться і дуже хотілося б це виправити.
Розмовляв Влад Омельянченко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 16)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
