|
|
.gif)
|
|
|
2020-12-07 12:57 | Віталій Труш: Спортивне життя – не вічне, потрібно брати від нього максимум
|
|
|
|
 Протягом минулих років Віталій Труш проходив міжсезонну підготовку разом із національною збірною, але цього року спортсмен усе літо тренувався у складі команди Б із Зоцом. Миколою Миколайовичем, який тренував його ще у юніорські роки. Про те, як проходить збір у Буковелі, як пройшла підготовка до сезону 2020/2021, про думки щодо завершення спортивної кар’єри, цілі на сезон та перегляд гонок на кубку світу, - Віталій поділився у розмові із нашим кореспондентом.
- Віталік, розкажи, будь ласка, як проходить збір в Буковелі.
- Збір проходить добре. Погода – чудова. Вранці сонце, мороз. Хоча, насправді, їхали сюди зі сподіваннями, що збір буде продуктивнішим, розпочнеться швидше. Ми вже мали провести не одне тренування на снігу, а також виконати не одне комплексне тренування на лижах. Але поки що немає такої можливості, тому комплексні тренування відбуваються тільки з кросу.
Минулого понеділка (прим. 30 листопада) провели перше тренування на лижах, щоправда на гірськолижній трасі, на трасі 14А. Катаємось після обіду. Трішки набридає одноманітність, адже коло на 5 хвилин: піднявся в підйом – спустився з нього, піднявся – спустився. І так все тренування. Хочеться різноманітності: більше поворотів, спусків, підйомів, перекатів. Але дякуємо і на цьому.
Зараз, після того як у Буковелі відкрився гірськолижний сезон, ми тренуємося із самого ранку, до 8:20, поки не починають роботу витяги. Вечірні тренування відбуваються після 17 години. Тренуємось на спуску до 5 витягу, на переїзді Б.
Поки що з нетерпінням чекаємо, коли нам нарешті зроблять трасу на стадіоні, адже вже дуже хочеться покататися на новій трасі, і постріляти не з кросу, а з лиж, адже скоро починаються змагання, а змагальної практики немає.
Стрільбище мені дуже подобається! Я задоволений , що нарешті, за стільки років, в Україні з’явилося стрільбище такого рівня: сучасне, професійне. На ньому можна проводити міжнародні змагання найвищого рівня. Нарешті ми зможемо проводити тут повноцінні збори. Хоч поки ми стріляємо лише стійку, оскільки весь рубіж у дрібних камінцях, і лежати не дуже зручно, але мені до вподоби стрільбище.
Мені, як спортсмену, та і уболівальникам, думаю, також хочеться, щоб стіну за стрільбищем розмалювали, зробили якісь надписи, щоб додавало додаткового колориту.
Інфраструктуру теж не порівняти ні з якими біатлонними місцями в Україні. Тут є все задля комфортного проведення не тільки тренувань, але і дня відпочинку.
- Стрільбище розташоване на відкритому просторі, відповідно на ньому гуляє вітерець, на скільки важко буде орієнтуватися у вітряній обстановці на рубежі під час гонки?
- Спочатку треба попасти в ті вітряні умови під час гонки, щоб побачити, відчути, і тоді я зможу сказати точніше. Але, на скільки я пам’ятаю, коли ми бігли тестову гонку у березні, вітер постійно задував з лівої сторони. Думаю, що снігові пушки, які розташовані на гірськолижних трасах в Буковелі, теж додаватимуть складнощі у роботі на вогневому рубежі, адже може задувати боковий вітер. Подивимось, як буде.
Мені надзвичайно імпонує те, що стрільбище розташоване на відкритому просторі. Воно світле, додає позитивного настрою на тренуванні. Загалом, робота на вогневому рубежі приносить мені одне задоволення
- Залишився задоволений тією підготовкою, яку провів у міжсезоння?
Так, я задоволений тією роботою, яку я виконав із Миколою Миколайовичем. Із ним ми зробили нелегкі тренування. Я почав відчувати у собі сили, мені таке відчуття подобається. Сподіваюся, ця підготовка дасть великий крок вперед як мені, так і тренеру. Я в це вірю, це дуже важливо. Бажання бігати є, я вмотивований, і нічого боятись не хочу, оскільки довіряю цій людині. Ще багато у чому допомагає Олег Валерійович Меркушин, він знає також багато корисної інформації, і багато хороших тренувань.
Якщо підсумовувати роботу у міжсезоння, то вдалося покращити свою швидкострільність, особливо на стійці, а також точність стрільби. Також ми виконали дуже багато важкої роботи, яку я не робив, мабуть, три роки, особливо це стосується швидкісно-силових тренувань. Для такого спортсмена як я така робота дуже важлива, вона дає свої плюси у функціональному стані, адже розумієш, що на трасі можеш краще відпрацьовувати підйом чи фінішний коридор у контактній гонці. В Яворові (прим. на базі західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ ) такої роботи було надзвичайно багато, часом доводилось себе пересилювати, але це позитивно вплинуло на мене, і в функціональному плані, і в психологічному.
Як на мене, то тренування з Миколою Миколайовичем мені давалися в рази важче, ніж самі змагання. Можливо через те, що на стартах ти маєш психологічно налаштуватись впоратися зі всіма емоціями, а також тактично пройти гонку, а основна функціональна база закладається під час підготовчого періоду.
Якби можна було б повернути час назад, то хотілося б виконувати повноцінні тренування у період, коли я впав із велосипеда і чекав, поки все загоїться, щоб зараз бути у ще кращій формі.
Зараз потрібно пробігти декілька стартів, щоб відчути в собі сили і боротися за найвищі місця. Тут, на зборі в Буковелі, я вже декілька днів думаю про старти, вже так хочеться побігати, прискоритися! Шкода, що поки немає можливості.
Не знаю як зі сторони, але за моїми відчуттями, я став сильнішим, ніж був раніше.
- За твоїми відчуттями, підготовка із Миколою Миколайовичем дала тобі більше, ніж підготовка з національною командою у минулі роки?
- Думаю, що так. З ним я працював ще з юнацьких років, і до завершення юніорського віку. Ще тоді ми виконували дуже багато важкої роботи як влітку, так і взимку, яка мені підходила. Часом здавалось, що не витримаю в зимовий сезон, але як показували змагання – все вдавалося.
Я був одним із найперспективніших спортсменів в юніорському віці, а після того моя швидкість зникла. Змінився тренувальний план, він мені не підійшов. Втратилась комунікація із тренерським штабом, втратилася мотивація. В минулому році я займав місця далеко від залікової зони, не розумів в чому проблема, видавав максимум своїх можливостей, а в результаті нічого не виходило. Був момент, коли я задумався над тим, що потрібно закінчувати кар’єру, адже нічого не виходить. Психологічно було дуже важко. Але заспокоївся, зібрався, змотивував себе і продовжую рухатися вперед.
- Бажання залишитися виникло після того, як дізнався, що тренером команди Б буде Микола Миколайович?
- Ще наприкінці минулого сезону з’явилася інформація, що, ймовірно, Микола Миколайович очолить команду Б. Я не був в цьому впевнений, але дуже вірив, що він повернеться. Я знав, що мені буде краще із цим тренером. Метод його
роботи – це «батіг і пряник»: знає коли допомогти, а коли потрібно влаштувати психологічну «встряску». Микола Миколайович завжди підходить до нас із добрими намірами. Спортивне життя – не вічне, потрібно брати від нього максимум. В тому числі і в роботі із тренером. Не хочеться підводити ні себе, ні тренера, який в тебе вірить, який радіє успішним виступам своїх вихованців. Сподіваюся, все, що сталося – на краще.
- Як оцінюєш свою форму на даний момент?
- Відчуваю себе доволі непогано. Зі здоров’ям все гаразд. Єдине, тренування на снігу відбуваються під сніговими пушками, і до кінця тренування ти промокнеш до ниточки, відповідно перемерзаєш, це вносить невеличкі нюанси. Але поки що все добре.
- Чи засмутило тебе те, що поборотися за потрапляння на кубок світу вдасться не раніше, ніж в другому триместрі?
- Абсолютно не розстроївся, що не вдалося поборотися за потрапляння на кубок світу. У цьому році в мене інші цілі: я хотів добре підготуватися до сезону. Дуже багато думав і аналізував попередні три сезони, всі свої невдачі, адже ніяк не виходило набрати якусь оптимальну форму, стабільність. Коли виходив на пік форми – сил вистачало лише на один-два старти, а потім одразу починав хворіти… Ніхто не міг сказати в чому причина, і пояснити, що саме потрібно робити, щоб такого не повторювалось. Тому зараз я навпаки хочу краще потренуватися, набрати хорошу форму, щоб вистачало не на одну-дві гонки у сезоні, а на всі старти.
- Що для тебе, як для спортсмена, тренуватися без змагальної практики, адже останні змагання у вас були ще у вересні на чемпіонаті України?
- Без стартів трішки погано, адже потрібно відчувати конкуренцію: хочеться стартів не лише із партнерами по команді. Тут, в Буковелі, планувався відкритий чемпіонат України, але у зв’язку із пандемією його вимушено скасували. На мою думку, старти зі спортсменами з інших країн дуже потрібні перед різними міжнародними змаганнями: чи то кубок IBU, чи то Кубок світу.
- Чи ставиш перед собою конкретні цілі на сезон?
- Хочу стати стабільнішим у всіх біатлонних складових. Якщо вдасться потрапити у команду А, то хотілось би закріпитися в першій четвірці кращих спортсменів нашої країни.
- В своїх інтерв’ю ти дуже самокритичний, а також «робиш акцент тільки на спорт, нічого зайвого». Як думаєш, це допомагає тобі у твоїй спортивній кар’єрі?
- Думаю, що так. Розуміння приходить із часом. Якщо порівняти виступи на юніорському рівні, і тут, на дорослому – вони відрізняються. Коли я був молодшим, то до змагань ставився оптимістично. Ввечері, перед тренуванням, уявляв трасу, знав де потрібно потерпіти, де краще відпрацювати, і все. Задоволений, що виконав роботу, йшов додому, і забував про все. А коли перейшов на вищий рівень – зрозумів, що хочу більшого. Почав задумуватися над дрібницями: харчування, сон, відпочинок. Тільки комплексне поєднання усіх складових дасть свій результат.
- Тобі, як спортсмену, легше бігти гонку, чи спостерігати за нею по телевізору?
- (задумався…). Як в якому випадку (посміхається). Швидше залежить від настрою. Все-таки, думаю, що легше дивитися, навіть якщо ти спортсмен, адже ти по-іншому розумієш, усвідомлюєш та бачиш цей старт. Коли я дивлюсь гонку з людиною, яка жодного разу навіть не стояла на лижах, вже не говорю про гвинтівку, а говорить різні нісенітниці: він не біжить, не стріляє, - мені це не зрозуміло. Я бачу, що спортсмен старається, викладається на повну, але йому важко дається гонка, а поряд людина, яка тільки необґрунтовано критикує. Не приємно таке чути.
Я знаю що таке «потерпіти», коли здавалось, що сил вже немає, але ти мусиш добігти. Коли я біг по юніорах, у мене бували дуже складні старти: я біг з останніх сил на фініш, знав, що борюсь за призи, розумів, що треба бігти ще швидше, потрібно пересилити себе. Після фінішу мені бувало на стільки погано, що змінювався колір в очах: сніг був не білим, а жовтим. Через декілька секунд після фінішу починає терпнути лице, зуби, ноги стають ватні. На жаль, не всі це розуміють. Не думаю, що біатлоніст можна пояснити що саме він переживає, коли біжить гонку. Думаю, що 40% людей у світі ніколи не відчували схожих відчуттів, як ми, спортсмени, відчуваємо кожного старту.
- На перегляд гонок на кубка світу збираєтесь всією командою?
- Стараємось дивитися разом.
Якщо говорити про мене, то починаючи з 2016 року я взагалі не пропускаю жодної біатлонної гонки. Якщо не зміг подивитися у прямому ефірі – обов’язково дивлюсь запис.
Для прикладу, коли були гонки у Хохфільцені на Юніорському Кубку IBU, перед стартом я включав гонку з кубка світу, також чоловічий спринт, передивився її, звертав увагу на те, як хто працює, занотовував для себе певні особливості, загалом - аналізував гонку, і все найкраще намагався втілити у своєму особистому старті – і виходило (посміхається) (прим. у тій гонці Віталій Труш посів друге місце, а наступного дня у гонці переслідування фінішував першим).
- Віталік, я тобі дуже вдячна за те, що ти знайшов час для розмови. Вірю, що всі прикладені зусилля увінчаються у перемоги, і ти досягнеш поставлених цілей. Успіхів тобі у сезоні!
Бесіду вела Дарія Вирста
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 6)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
