Андрій ДЕРИЗЕМЛЯ: «У нас зі збірної «на пенсію» не йдуть – туди виганяють»
У фінському Контіолахті першим етапом Кубка світу відкрили новий сезон біатлоністи.
Українські поціновувачі цього виду спорту не є чужими на біатлонному “святі життя”: не одне покоління вітчизняних лижників зі зброєю вписало свої імена в історію світових перемог. Одним з небагатьох здобувачем медалей для України є Андрій Дериземля. “Бронза” чемпіонату світу-2007, на думку чернігівця, стане для нього стимулом до подальших здобутків.
- У перший місяць після того успіху відчував підвищену увагу до своєї персони, але потім життя пішло своїм ходом – як і до чемпіонату, - каже Андрій Дериземля. – Одна моя знайома дивувалась: як ти можеш терпіти цих журналістів, які весь час тебе переслідують? Мені було приємно їх “терпіти”, оскільки славою біатлоністів зазвичай не балують.
- На найсильніших особливу увагу звертають і вболівальники...
- На будь-яких поважних турнірах вболівальники кричать просто несамовито. Коли змагаєшся в Німеччині, то за галасом на трибунах чуєш, як “відстрілялись” місцеві спортсмени. Загалом глядачі привітні до всіх, але неприємно було змагатись у Білорусі. Там фани всім гостям вигукували образи. Нас, пам’ятаю, називали салоїдами.
- Рік тому ти розповідав, що мрієш привезти з чемпіонату світу хоч якусь медаль...
- Десять років знадобилось для того, щоб мрія стала дійсністю. Але у спорті не можна зациклюватись на минулих досягненнях – це заважає у поступі до нових вершин. Лише деколи, прокинувшись вранці, думаю про те, що роки виснажливих тренувань не минули марно. І тоді на душі стає тепло і приємно.
- Від самого дитинства на перемоги тебе надихав...
- Олександр Тихонов. Я читав книжки про нього, вирізав газетні інтерв’ю, вчився на його прикладі. Пізніше неодноразово зустрічався зі своїм кумиром, розмовляв з Тихоновим про біатлон і про життя. Деколи буває так, що, познайомившись з кумиром, відчуваєш розчарування. Я ідеалізував Тихонова, однак після знайомства з ним став його ще більше поважати. З тих пір, як він перемагав, минуло чимало часу, але він залишився зібраним, підтягнутим.
- Представники ігрових видів спорту, жартуючи, кажуть, що “всі страждання – від суперників”? Які неприємності можуть приносити конкуренти у біатлоні?
- Випадково лижними палицями окуляри розбивають. Підніжки не ставлять, але палицею лижу можуть загальмувати. Одного разу таке було, коли я змагався за п’яте місце з Ріко Гроссом. На повороті я його обійшов і хотів окупувати місце поближче до бровки, але він мені палицею зачепив лижу так, що пластик відколовся, а я впав і пропустив його вперед.
- Минулого року Рафаель Пуаре зробив вибір на користь сім’ї і завершив спортивну кар’єру. Якщо перед тобою постане така дилема, яке рішення приймеш?
- Свою дружину та дитину я бачу вкрай рідко і знаю, як вони сумують без мене. Однак дружина ніколи не скаже: “Сиди вдома, я вже втомилась від твоєї відсутності”. Тобто вона може говорити про це, але не в наказовому тоні, а лагідно, наче жаліючись на нелегку долю дружини спортсмена. Важко загадувати, коли доцільно завершувати спортивну кар’єру. Я, наприклад, ніколи не залишив би спорт у розквіті сил і на піку слави. Це можуть дозволити собі норвежці, французи, німці, для котрих призові не роблять в домі фінансової погоди. Вони – забезпечені люди, спорт для них – наче розвага. Ми ж повинні витискати з себе все до останньої краплини хоча б для того, щоб заробити грошей на майбутнє. В Україні спортсмени після завершення кар’єри зазвичай стають безробітними. Ось Руслан Лисенко завершив кар’єру і досі шукає роботу. Так само йшли зі спорту Валя Цербе, Олена Петрова – та майже всі наші. Ми з хлопцями жартуємо, що у країнах пострадянського простору зі збірної “на пенсію” не йдуть – туди виганяють.
За сезон, особливо, якщо сезон олімпійський, так виснажуєшся, що подумки вже говориш тренеру про те, що збираєшся зачохлити лижі й гвинтівку. Коли сил нема ні на що, такі думки лізуть в голову. Це буває у всіх, навіть у морально сильних та психічно стійких спортсменів.
- Як саме висловлюєш вдячність дружині за терпіння?
- Я її дуже люблю. Телефонуємо одне одному майже щодня, навіть за кордоном не шкодую грошей, щоб почути її голос. Деколи я “зриваюсь” і проговорюю всі гроші на рахунку... Присвячую сім’ї всі свої перемоги і кожну хвилину, коли буваю вдома. Друзі часто ображаються на мене, що, приїжджаючи в Чернігів, я не можу вибратися з ними “на пиво”.
Моя відпустка – це райська насолода. Минулої весни ми всі разом поїхали до Трускавця. А потім з дружиною у Париж. Ця подорож – найкращий подарунок від моїх друзів, колишніх біатлоністів. Все життя мріяв, як піднімусь на Ейфелеву вежу, питиму каву за столиком і споглядатиму Париж. Все майже так і сталось, тільки піднявся я на вежу вкрай втомленим тригодинним стоянням у черзі: якщо б завдяки спорту не був витривалим, то давно би вже пішов звідти... Найбільша романтика у Парижі – не Ейфелева вежа, а вечірні вулиці з яскравими очима вітрин, особливий шарм Єлисейських полів, прогулянка тихими скверами з коханою людиною.
Там фани всім гостям вигукували образи. Нас, пам’ятаю, називали салоїдами
Наша пострадянська ментальність(((
(російські та білоруські вболівальники не радують) В Україні спортсмени після завершення кар’єри зазвичай стають безробітними
Це просто жахливо, гадаю, що ми доживемо до того, що наші спортсмени також будуть забезпеченими!!! Декотрі зі спортсменів, щоправда, знаходять себе на тренерській посаді.
1. Если вы уже регистрировались на сайте, введите ваш E-mail и пароль.
2. Если вы оставляете комментарий первый раз, вам необходимо придумать никнейм, и ввести ваш E-mail и пароль.
Имя или Никнейм: (не вводите его если вы уже регистрировались ранее)
.gif){kind=small}
