|
|
.gif)
|
|
|
2021-03-30 19:55 | Богдан Цимбал: Цей сезон був хороший, але зі своїми мінусами
|
|
|
|
Богдан Цимбал – найпозитивніший спортсмен нашої команди. Попри відмінне почуття гумору спортсмен достатньо самокритичний, він адекватно розцінює свої можливості, вміє зосередитися та прагне досягнути найкращого. У розмові із кореспондентом biathlon.com.ua Богдан поділився враженням від сезону, а також розповів про особливу подію у його житті, яка запланована на квітень.
- Богдан, з якими трьома словами/словосполученням у тебе асоціюється біатлонний сезон 2020/2021
- Почекай, дай подумати (сміється). Ну, трьох слів мало, щоб описати цей сезон, але якщо треба лише три… (прим. після хвилини роздумів) нехай буде – прогрес, функціональна яма, COVID.
- У чому ти вбачаєш свій найбільший прогрес?
- В досягненнях. У цьому році я нарешті заїхав в очки на Кубку світу, та ще і на Чемпіонаті світу. На Чемпіонаті Європи в змішаній естафеті ми були треті, а на Кубку IBU з хлопцями - другими. Я ніколи не був у призах на дорослих стартах, для мене це вперше, до того були лише медалі на юніорських змаганнях. Мені дуже приємно, що це сталося, я до цього прагнув, я давно йшов до медалі та хороших результатів.
- Коли відчув, що ти у функціональній ямі?
- Це було після Контіолахті, у Хохфільцені, коли я майже на місяць випав зі своєї форми. Був дуууууже великий спад, я не можу пояснити чому так сталося. Ми дуже багато думали, аналізували чому так вийшло, але поки що не знайшли відповіді. Тішить, що ми вибрались з цієї ями, змогли знову взяти все в свої руки і йти далі, щоб досягнути певних успіхів. У підсумку, все вийшло.
- З ковідними обмеженнями цьогоріч зіткнулися всі…
- Вся ця ситуація з коронавірусом – дуже складна. Так, ти ніби і звикаєш до всіх цих правил, до обмежень, коли ти без маски не можеш вийти на вулицю та прогулятися, або ж навіть вийти в коридор в готелі. Через цей COVID ми не їздили додому… Поїздка додому під час сезону – дуже важлива, вона дуже багато значить для нас, спортсменів, тому що морально вдома ти відпочиваєш, нехай лише кілька днів, але вони дуже-дуже важливі. Цього сезону не було психологічного розвантаження, не вистачало живого спілкування з близькими, не вистачало їхньої присутності. По телефону – це зовсім не те, хочеться обійняти, разом посидіти за вечерею… Дуже бракувало цих моментів.
 - Яка гонка принесла тобі найбільше задоволення у цьому сезоні?
- От саме задоволення отримав на пасьюті на Чемпіонаті Європи. Так, я там навіть в десятку не заїхав (прим. у гонці переслідування Богдан відіграв 12 позицій, фінішувавши 17-м), нічого надприродного не зробив, але це було класно! Тоді я відчував, що можу бігти, можу боротися. У цій гонці мені було всерівно хто попереду – Андерсен, Наврат, чи якийсь інший біатлоніст. Я просто вставав та їхав за ними, міг працювати в їхньому темпі всі кола, міг боротися з ними. Дуже круте відчуття, коли ти виходиш на фініш, наздоганяєш спортсменів і можеш з ними боротися. Відчуття того, що ти можеш бігти та боротися – це найкраще, що може бути.
Відзначу ще естафетну гонку на кубку IBU в Арбері. Там були схожі відчуття. У тій гонці в десяти секундах попереду мене виходив француз, але я прекрасно розумів, що можу наздогнати його, тому що йшов у кращому темпі на минулих колах. Тоді я усвідомлював, що можу спокійно виграти у цій боротьбі і принести команді медаль. Тому у цьому сезоні виділю ці два старти.
- Правду кажучи, я думала, що ти найбільше насолоджувався гонками на чемпіонаті світу…
- На чемпіонаті світу фізично було дуже важко. Там у мене було звичайне середнє самопочуття, як протягом сезону. Результати могли бути ще кращі, якби відчував себе так, як на Європі. Взагалі, коли я поїхав на етапи Кубка IBU, я відчув себе по-іншому, набагато краще. Коли приїхав на Світ, самопочуття було хороше, а потім… Взагалі, в горах я себе завжди не дуже комфортно почуваю, мені важко там. А цього року у нас не було гірських зборів, буквально кілька днів рваної підготовки в Рамзау, і все. Можливо, це також зіграло свою роль. Добре, що в Поклюці була стрільба – і швидка, і чітка. Там я не задумувався про стрільбу, працював у своєму режимі. Можливо, на чемпіонат світу припав саме стрілковий пік форми, тому що лише один промах на 40 пострілів – дуже хороший показник, і якраз за рахунок стрільби я займав хороші позиції. Приємно усвідомлювати те, що я можу і вмію так стріляти, це додає впевненості.
- В цьому міжсезонні ти разом із тренером особливу увагу звертав на стрільбу?
- Ми багато працювали над стрільбою, дуже багато. Не менше працювали і над швидкострільністю. Ми відточували кожен компонент, це 100% зіграло свою роль у цьому сезоні. Мені вдавалося ще влітку швидко стріляти, але потім, коли приїхав на Кубок світу, я втратив впевненість, почав задумуватися над кожним пострілом, було надмірне бажання закрити всі мішені, це і заважало. Лише потім зрозумів, що ми цю роботу робили сотні разів, немає про що думати, потрібно просто стріляти і виконувати те, що вмію.
- А як щодо тієї гонки, яку хочеш забути, як страшний сон?
- Страшним сном для мене був Хохфільцен, другий спринт, хоча перший теж недалеко втік. Це був жах, максимальний. Я тільки стартував, і одразу зрозумів, що ВСЕ, гонка закінчилася (сміється). Насправді, це дуже прикро, тому що я виходив на старт боротися за хороші місця, нехай і не за призи. Але фізично я не міг виконати поставлену мету, моя фізична форма була відсутня. Я розумів, що якщо навіть добре відстріляюся – це не допоможе мені боротися за хороші позиції. Ось ці старти хотілось би забути, хоча… забувати про це не варто, тому що потрібно пам’ятати як про хороші старти, так і про погані. Ми не роботи, нам не завжди вдається гарно пробігти гонку, але потрібно прагнути до того, щоб таких стартів не було.
- З огляду на те, що ти завжди на позитиві, як психологічно переживав ці моменти?
- Важко. В такі моменти мені допомагають рідні та близькі, їхня підтримка дуже важлива. Вони розуміють, що ми можемо помилятися як на гонці, так і під час підготовки до сезону. Психологічно можна вибратися з тієї ями, головне – не сприймати це надто близько, не «з’їдати» себе зі середини. Варто подумати, зробити аналіз і залишити цей старт у спокої.
- Чи вдалося тобі реалізувати ті цілі, які ти ставив перед собою на початку сезону?
- У якійсь мірі так, але хотілося стабільно краще виступати на Кубку світу. Для мене «добре» - це стабільне потрапляння в очки, при якісній стрільбі можна боротися за ще вищі місця, щоб бути поруч з усіма лідерами світового біатлону, щоб відчути смак боротьби з біатлонною елітою. Коли я потрапив у гонку переслідування на чемпіонаті світу, моя функціональна форма була далека від ідеальної, і коли мене переганяли інші біатлоністи, у голові весь час були думки: «Зачекайте, я хочу з вами» (сміється). Трішки не вийшло втілити задумане, але є свої позитивні моменти – я відчув смак медалі, смак хорошого ходу та крутої стрільби. Тому можу чітко сказати одне – сезон провели не дарма.
- Яку оцінку ставиш собі за сезон за десятибальною шкалою?
- Шість. Було багато стартів, які мені не сподобалися. З огляду на те, як ми працювали у підготовчий сезон, планку ставив набагато вище. Чим вище стоїть планка – тим більше ти робиш для того, щоб подолати всі перешкоди на своєму шляху. Були проміжні цілі, і частину вдалося досягнути. Цей сезон був хороший, але зі своїми мінусами. Не було тієї стабільності, яку я хотів, було невелике провалля в результатах.
- Ти виступав разом із Стурлою Легрейдом на юніорських змаганнях. У норвезькому протистоянні був за молодість чи досвід?
- Звичайно за Легрейда! Чому не він!? Ми разом бігали на юніорському рівні, потім він трішки зник з біатлонних змагань, і раптово у минулому році засвітився на Кубку IBU. Тренери помітили, забрали на Кубок світу – і він не випадав з двадцятки, а у цьому сезоні боровся за великий кришталевий глобус! Серйозно?! Та це ж мрія! (посміхається). Чітка стрільба, хороший хід – що ще потрібно для перемоги? У його очах видно впевненість та психологічну стійкість – йому було всерівно хто біжить поруч, він просто якісно виконував свою роботу. Це приклад для наслідування, він великий молодець. Стурла мій одноліток, який за рік зробив собі блискучу кар’єру і вже має велику кількість здобутків, тому мені є до чого прагнути.
- Це міжсезоння ти чекаєш з особливим трепетом, і це не тільки через те, що ти пів року не бачився з сім’єю )
- (посміхається). Як же ж мені хочеться додому, як важко даються ці лічені дні, які залишилися до зустрічі із рідними… Дома багато справ (посміхається): на 24 квітня заплановане весілля, Настя (прим. Анастасія Сидоренко - колишня біатлоністка) стане моєю дружиною. На весілля будуть запрошені родичі, близькі друзі, з якими ми багато пройшли, приїде кілька біатлоністів. Також пануємо полетіти на море, щоб організм трішки відновився після важкого сезону, звичайно, якщо ситуація з ковідом дозволить це зробити. Весілля-то ми відгуляємо, але часу розслаблятися не буде (посміхається), потрібно працювати і готуватися до нового сезону, Олімпійського. Знову потрібно буде себе в деяких речах обмежувати, але це природньо, оскільки якщо ти хочеш добитися певних висот потрібно чимось жертвувати.
Спілкувалася Дарія Вирста
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 9)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
355
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
121
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
