|
|
.gif)
|
|
|
2022-02-19 08:49 | Володимир Бринзак: Після змішаної естафети Фортуна від нас відвернулася
|
|
|
|
Олімпійські Ігри – підбиття підсумків роботи спортсменів за чотири роки. Для збірної України головний старт виявився безмедальним, проте результати не можна назвати нульовими. Принаймні, у Пекіні команда виглядала набагато впевненіше, ніж чотири роки тому у Пхенчхані. Як виглядала команда на Олімпіаді, що було до Ігор і що буде після – у великому інтерв'ю президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака для нашого сайту.
- Володимире Михайловичу, вчора мас-стартами закрилася біатлонна програма Олімпіади. Яке почуття у Вас переважає? Прикро, що з других Ігор поспіль наші біатлоністи їдуть без медалей, чи полегшення, що цей турнір нарешті закінчився?
- Почуття подвійні. Звичайно, я розумів, що психологічне навантаження на команду буде дуже серйозним. Бо всі – і чиновники, і вболівальники – чекали від біатлоністів медалі. Зрозуміло, і для самих спортсменів це мета, мрія, мотивація віддавати себе спорту. Усі прагнуть підготуватися до Олімпіади та виступити там гідно. Тішить, що в Пекіні у нас були гонки, в яких були шанси боротися за подіум. Але, швидше за все, Фортуна відвернулася від нас після першої гонки, коли був невдало обраний учасник першого етапу змішаної естафети. Я впевнений, що якби бігла Меркушина чи Блашко все було б інакше. Там цілком реально було боротися за більш високі місця. Тому що і Джима, і Прима добре відпрацювали. Ну а на останньому етапі за умови боротьби за медалі й у Підручного все могло скластися інакше.
Але сталося, як сталося. Проте після тієї гонки все пішло наперекіс: одне те, що ми постійно втрачали людей через коронавірус, дуже вибило з колії. Тренер в ізоляції, масажиста немає, сервісмени-відкатники теж потрапили під карантин, чоловічий лікар взагалі залишився в Україні на карантині... А на такому рівні для того, щоб досягати успіху, треба, щоб усе працювало як годинник. На жаль, аж до закінчення Олімпіади Фортуна до нас обличчям не повернулася.
- Ви сказали про Меркушину, говорячи про перший етап змішаної естафети. Напевно, обмовка?
- Ні, чому. Я говорю про варіант, якби вона була в Пекіні на той момент. Урош Вєлєпєц дуже хотів бачити Настю у команді та розраховував на неї на першому етапі змішаної естафети. Але оскільки ми мали жорсткі критерії відбору, обійти їх ми не мали права, навіть незважаючи на те, що був форс-мажор у команді, пов'язаний зі здоров'ям спортсменок. Нам треба було б ухвалювати рішення про склад вже за готовністю спортсменів, а не за критеріями. Але, на жаль, я не зміг переконати колег з Виконкому НОК України, дати нам ще трохи часу, щоб ми могли в Антхольці визначитись – хто має їхати на Олімпіаду.
- Якщо вже заговорили про умови. На майбутнє можна якось інакше формулювати критерії, щоби залишати тренеру більше поле для маневру?
- Особисто я не прихильник цих критеріїв. Знаю, що й інші команди мають дискусійні питання. Одна річ – виконати критерії за два-три місяці до головного старту, а потім виступати на Олімпіаді невідомо у якому стані – це різні речі. На майбутнє я намагатимусь пропонувати, щоб одне-два місця тренер міг заповнювати своїм рішенням, виходячи зі стану спортсменів на момент головних стартів. Тому що саме тренер, а не статистика критеріїв, знає, хто надійніший і краще готовий на даний момент. В даному випадку ми розуміли, що Настя додає, і з кожною гонкою почуватиметься краще, як це зазвичай буває з нею у другій половині сезону, до головних стартів. Але є документи, підписані навіть мною, які змусили нас чинити так, як ми вчинили.
- Зазвичай на головних стартах Ви – разом із командою та у гущі подій. Чому цього разу Ваші шляхи з Пекіном розійшлися?
- По-перше, на початку цього року я мав симптоми хвороби, які не підтвердилися ПЛР-тестами. А у китайців жорсткіші правила тестування, і вони могли знайти якісь залишки вірусу, після чого я просидів би там два-три тижні в карантині, як той самий Юрай Санітра. Мені пропонували увійти до делегації НОК. Але це означало б – що я маю жити в Пекіні, і не мав би права перетинатися зі спортсменами, бо там була інша «бульбашка», і міг би тільки вболівати за них на трибунах. Або інший варіант – жити зі спортсменами у селищі, маючи право бути лише у готелі, автобусі та на стрільбищі. Але для цього треба було їхати 26-го – і що робити до змагань?
Ну і другий фактор – ми вирішили, що замість мене буде корисніше відправити ще одного сервісмена. Бо від мене, як чиновника, яка вже користь? А звичний формат роботи сервіс-команди набагато важливіший у гонках і для цього було ще побажання норвезького спеціаліста з підготовки лиж.
- Перед стартом Олімпіади Ви говорили про змішану естафету, як найбільш реальний шанс поборотися за медаль. А зараз, після закінчення всіх гонок, яку гонку можете назвати втраченим шансом?
– Таких багато було. Це й індивідуальна гонка для Джими, яка вміє стріляти у нуль. Діма Підручний на подив у тій самій індивідуалці цілком міг вистрілити. Та сама Джима з колом штрафу у спринті була восьмою. Так, цих можливостей виявилося не надто багато, але вони були. І я радий, що в Пекіні нам вдалося не раз і не два показувати результат і в десятці, і серед п'ятнадцяти найкращих: те, чого не було чотири роки тому в Пхенчхані. Та й упродовж цього сезону ми так високо не забиралися.
- Загалом, якщо оцінити роботу тренерів з підготовки до головного старту, можна сказати, що хлопців та дівчат зуміли вивести на пік?
- У хлопців точно функціональний стан був добрим. Дівчат оцінити складніше, тому що і перед Олімпіадою, і вже на самих Іграх ми мали великі кадрові проблеми, пов'язані зі здоров'ям. І як, наприклад, оцінити підготовку Меркушиної та Петренко, якщо у грудні вони хворіли та пройшли курс антибіотиків? А Олена, яка ще в січні була з температурою, задихалася та за багатьма ознаками поверталися ті самі проблеми, які переслідували її три роки тому. І те, що вони були не в оптимальному стані, могло стати і наслідком проблем зі здоров'ям, і, можливо, підготовки, що десь не підійшла, яку доводилося постійно коригувати. Хоча, швидше, зіграли роль обидва фактори. Цілком здорова, по суті, була тільки одна Джима - так вона і проявила себе здорово, виборювала високі результати в кожній гонці.
- Юлія Джима справді проявила себе найкраще в команді. Але, з одного боку, вона чудово провела особисті старти, але з естафетним етапом не впоралася. Що це надлишок відповідальності?
- Юлі треба було насамперед подолати саму себе. Це емоції – мені здається, вона часто боїться естафет, боїться підвести команду. А коли ти постійно про це думаєш – гонки не виходять. А треба просто відпустити все, викинути з голови і виконувати те, що вмієш.
- Анастасія Меркушина потрапила на Олімпіаду лише як запасна, але мало не відібралася до мас-старту. Якби потрапила до Пекіна відразу – могли б результати бути ще вищими?
- По-перше, вона майже гарантовано бігла б перший етап у змішаній естафеті. Урош Вєлєпєц аж до вильоту до Пекіна говорив, що без Насті не бачить першого етапу. Але на той момент, як я вже сказав, ми не могли її заявити. Але в результаті Меркушина все-таки потрапила на Олімпіаду і зуміла дуже непогано проявити себе.
- Ірина Петренко чудово проявила себе в індивідуальній гонці, їй вдався класний естафетний етап. Виходячи з усіх складнощів під час підготовки до Олімпіади, можна сказати, що Іра видала в Пекіні свій максимум?
- Іра – дуже відповідальна і старанна людина. Але ще в грудні ми мали дилему – чи варто її відправляти тренуватися в Поклюку, враховуючи те, що були виявлені такі проблеми зі здоров'ям. І все-таки, з огляду на те, що поверталася у великий спорт Іра – заради Олімпіади, ми знайшли необхідні ліки, які вона могла приймати під час збору під наглядом лікаря, проходила всі процедури лікування і зрештою зуміла підготуватися та взяти участь у Іграх. Але, зрозуміло, що на тій висоті, у тих кліматичних умовах, проявити себе було важко – особливо якщо врахувати, що у грудні вона мала проблеми з легенями. Тому те, що зробила Петренко у Пекіні для мене – спортивний подвиг.
- Олена Білосюк на цих Іграх запам'ятається насамперед фінішним спуртом в естафеті. Здається, у цій гонці Олена видала більше, ніж можна було від неї очікувати.
- Ніхто не розумів, що вона може видати, бо й друга половина грудня була змащена, січень майже випав через проблеми зі здоров'ям. Ми навіть спочатку пропонували їй не їхати з командою до Пекіна, а пробігти кілька гонок на чемпіонаті Європи, щоб відчути змагальний тонус. Але Олена більше схилялася до того, щоб вирушити разом із командою, та пройти повноцінну акліматизацію. А вийшло так, що тільки но прилетіла – потрапила на карантин із коронавірусом. Хтозна, може, якби не поїхала одразу, цієї хвороби вдалося б уникнути…
- Пройшов уже тиждень, відколи Валя Семеренко покинула Пекін за станом здоров'я. Так само з етапу Кубка IBU в Нове-Мєсто виїхала і Віта. Чи означає це, що цього сезону ми більше не побачимо їх на трасі?
- Я поки не знаю останньої ситуації, намагався дівчат поки не чіпати, дати їм відновитися після змагань. Є їхній особистий тренер, є тренер національної команди – думаю, за кілька днів ми дізнаємося про їхнє рішення щодо продовження виступів цього сезону. У наказному порядку їх ніхто змушувати не стане, все залежить лише від спортсменок.
- Зараз не шкодуєте про те, що після Пхенчхана не відбулася зміна поколінь, нехай навіть на шкоду миттєвому результату?
- А де те покоління, яке треба було міняти? Усі, хто був близьким за рівнем готовності – працювали з національною командою. Кого ще треба було залучити? Журавок тільки повернулася після народження дитини в середині літа, Бех погано перенесла вакцинацію вже на вкочуванні в листопаді, потім захворіла на коронавірус, Кривонос спочатку отримала травму, а потім захворіла – схоже, омікрон… У нас півкоманди молодої перехворіло – і Боровик, і Кінаш, Дмитренко, Москаленко… Усі, хто підтягувалися та показували більш-менш гідний результат Кубка світу – ми всіх залучали до роботи з основою.
Звичайно, після Пхенчхана я розраховував, що у нас є чемпіонки світу серед юніорок Кривонос, Журавок, Меркушина, є вже досвідчена, але ще досить молода Варвинець… В принципі, ця четвірка, яка мала бути на провідних ролях, як колись Семеренко, Підгрушна та Джима. І я також сподівався, що до цієї Олімпіади вони вже будуть основними дійовими особами у команді. Але ж я не можу сказати: ти не хворій, ти не виходь заміж, ти не народжуй… Це життя… А ті, хто ще молодший – там об'єктивно поки що немає спортсменок, готових до змагань рівня Олімпійських Ігор.
– Давайте перейдемо до чоловіків. Наскільки, на Вашу думку, на готовності хлопців позначилася майже двотижнева відсутність Юрія Санітри?
- Я думаю, це не найголовніше, що вплинуло на роботу хлопців. Молоді, мабуть, емоційно не зовсім впоралися з огляду на те, що для них це була перша Олімпіада. Досвідченіші спортсмени підійшли в кращій готовності, але в Пекіні виявилися проблеми зі стрільбою. Дуже важливо, що у перші два тижні у Китаї не було лікаря чоловічої команди, який залишився в Україні з коронавірусом. Адже він працює над відновлювальними процедурами спортсменів. Далі – випали два сервісмени, яких не так просто було замінити. Адже є ті люди, які готують лижі, а є ті, хто відкатує. І ось якраз відкатники, Іван Білосюк та Ігор Ященко, потрапили на карантин. Через це порушився звичний порядок роботи. Що у комплексі дало негативний ефект. Лижі готували добре, але відсутність звичного ритму роботи вносила нервозність, змушувала витрачати на це енергію. Ну і додавало нервозності побоювання хлопців за свій стан – адже якщо до команди вже потрапив вірус, то кожен новий тест був випробуванням на міцність нервів.
- Дмитро Підручний, у всіх гонках, крім мас-старту, був у двадцятці найкращих. З іншого боку, сказати, що він реально претендував на медалі, буде перебільшенням.
- Ну чому? А якби зробив нуль у спринті – був би поряд із медаллю. І, знаючи характер Діми, думаю, він би зумів поборотися за ті п'ять секунд, що бракували б, на трасі. Я розумію, що всі можуть говорити – якби, у всіх командах, але я говорю конкретно про шанси Підручного. Так що все було реально, але зірки не зійшлися, просто треба було перемогти себе.
Той самий Смольський, наприклад, зумів це зробити. Ногами програв Підручному 20 секунд, але виграв срібну медаль. А Діма, якби стріляв точно, міг би виграти. То був шанс чи ні?.. Так, Підручний – не Бьо і не Фійон Майє, не лідер сезону. Але головне – підійти до оптимальної готовності тут і зараз. Подивіться, наприклад, на білоруських жінок: Сола та Алімбекова весь сезон фейєрили, а на Олімпіаді не змогли здобути медалі. Такий біатлон.
- Ну, у білорусок на минулій Олімпіаді був позитивний досвід «подолання себе».
- У нас теж був досвід, і неодноразово. Наразі не вийшло – тому що і вік з того часу змінився, і психологія. Після перемоги в Сочі дівчата відчули, що «ми можемо і повинні» - а це теж не завжди добре. Коли тиску немає, зазвичай виходить краще.
- Артем Прима рік тому відпрацював повну програму чемпіонату світу, тепер – усі гонки Олімпіади, але вже не так яскраво. Всьому виною – коронавірус на старті сезону чи є інші причини?
– Цього ніхто не знає. Вплив коронавірусу на кожного спортсмена індивідуальний. Наприклад, Франциска Пройсс – головна надія Німеччини перед цим сезоном. Але перехворіла – і в Пекіні була блідою тінню себе. А ті ж сестри Фіалкови хворіли ще півтора роки тому, але досі не можуть повернутись на той рівень результатів, який демонстрували перед захворюванням. Тому можливо і це завадило Артему, а може саме Олімпіада не підкорилася. Адже знаємо раніше приклади Зубрилової, Форсберг, Мякяряйнен – тих, хто блискуче виступав в Кубку світу і на чемпіонатах світу, але на Олімпіаді не могли реалізувати себе так само.
Хоча Артем функціонально був готовий краще ніж на попередніх стадіях сезону. Зміг би підійти ще краще – можливо, зумів би боротись якщо не за медалі, то за місце у п'ятірці-десятці. А це також рівень. Усі хочуть вигравати медалі – і Норвегія, і Франція, і Німеччина, і Швеція та Італія, і спортсмени ОКР… А місць на подіумі лише три. Тому навіть якщо ти не піднімаєшся на подіум, але показуєш високі результати – це також дуже гідно.
- Наші дебютанти Олімпіади Антон Дудченко та Богдан Цимбал яскраво провели по одній гонці – персьют та естафета відповідно, навіть беручи до уваги проблеми Богдана на останньому колі. Хлопці вже вступають у період розквіту, 24-25 років. Чи не час чекати на більше, ставати лідерами команди?
- Я радий, що Антон та Богдан зуміли вийти на такий рівень. Нам би більше таких хлопців. Я дуже хотів би, щоб так само себе зуміли проявити і Денис Насико, і Руслан Ткаленко. Сподіватимемося, що за майбутній цикл у нас ще з'являться хороші спортсмени – тим більше, якраз є на підході талановита молодь: Мандзин, Кінаш, Боровик, Грущак… І якщо з ними правильно попрацювати, то вони можуть стати не гіршими за Підручного, Приму, Дудченка чи Цимбала. Принаймні я вірю в хлопців, зокрема в Антона та Богдана, звичайно.
Бесіду вів Євген Тарасенко
Продовження інтерв'ю читайте на нашому сайті завтра
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 80)
|
[ 1, 2, 3 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
352
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
