.gif)
|
|
2019-05-28 08:20 | Сергій Ружицький: Після перемоги Підручного на ЧС пив вдома спиртягу і плакав
|
|
|
|
 Біатлонний сезон 2018/2019 вже відійшов в історію, а спортсмени тим часом вийшли з відпустки і розпочали підготовку до наступних стартів. Минуло майже два місяці з моменту останньої гонки етапу Кубка світу в Норвегії, але і вболівальники, і ми, журналісти, встигли скучити за цими приємними біатлонними справами і обговореннями. В один з теплих травневих днів ми вирішили зустрітися з коментатором телеканалів Спорт 1 / Спорт 2 Сергієм Ружицьким. У нас не було бажання записати якесь велике інтерв'ю з крутою аналітикою, обговорювати всі ті процеси, які відбувалися в тренерському штабі і, власне, всередині самої команди. Хотілося просто злегка згадати те, що було в минулому сезоні, і поговорити про медійну сторону нашого улюбленого виду спорту. Вийшло це досить добре чи, просто, відстійно - судити вам. Але, сподіваємося, наступні кілька десятків хвилин прочитання матеріалу принесуть вам позитивні емоції. Власне, для цього ми і працюємо.
Сергій, вже майже 2 місяці пройшло після закінчення сезону. Чим взагалі займаєтеся? Як живете без біатлону?
Дивись, коли сезон закінчився, я зрозумів, що він мене дуже вимотав. Хоча, для коментаторської практики це в порядку речей, коли ти просто вигораєш. Але, дозволю собі зазначити, що горять ті, хто коментує з душею, адже саме в душі вони точно такі ж вболівальники. Після 4-го місяця мене вже так накрило, що я навмисно відмовився від будь-яких біатлонних новин. Навіть зараз, коли щось бачу - просто намагаюся перегортати, щоб розвантажити свою голову від біатлону. Присутній певний момент перенасичення. Хоча, зрозуміло, що біатлон не є моєю основною роботою. Я ще займаюся перекладом, а на вихідних коментую міні-футбол і працюю англомовним диктором. До речі, нещодавно запрошували до Туреччини прокоментувати турнір англійською, але там трохи не вийшло. Також працюю на одному з телеканалів редактором ранкових новин. Ну, ти сам розумієш, що на одному біатлоні далеко не заїдеш.
На жаль, так. Але, до цього повернемося пізніше. По ходу сезону можна було почути тонну критики у бік біатлонних коментаторів.
Ну, мене це ніби як трошки обходило стороною (сміється). Само собою, що і мене є за що критикувати. Наприклад, багато хто вважає, що я кричу в ефірі. Якось один вболівальник взагалі назвав мене «одороблом» з освітою в 7 класів. Така реакція мені прилетіла після однієї з лижних гонок на ОІ-2018. Взагалі, я нормально ставлюся до критики, якщо вона не груба і конструктивна.
А ось роботу ваших колег з UA: Перший тільки ледачий не обговорював. Мені ось просто цікава ваша думка - у нас реально зараз просто слабкі коментатори, або це вже занадто розпещений глядач?
Давай, почнемо з того, що я цих хлопців добре знаю. З Владом Шалотою разом працювали на UA, коли мене запрошували туди на різні спортивні проекти. Я, напевно, був один з перших, хто йому говорив: "Влад, давай берись за біатлон, це хороша ніша. Якщо повертатися до самого питання, то хто я такий, щоб виставляти йому якусь оцінку за роботу? Якби ми ось зараз сиділи втрьох, то можна було б про щось говорити. Слухай, але якщо згадувати те, що він дебютував в цьому сезоні, то в цілому можна сказати, що він дуже непогано себе проявив. Тингаєва теж давно знаю. Ми з ним якось і в футбол грали разом, і він також на Інтері працював. Але, знову ж таки, нічого не буду про нього говорити, так як не мені його оцінювати.
Наскільки мені відомо, то саме ви повинні були коментувати в цьому сезоні біатлон на UA.
Там, дивись, яка штука вийшла. Я думаю, ти знаєш про проект UA: Біатлон. Так ось, два роки тому я цей проект, власне, приніс туди, і ми разом з хлопцями його запустили. Згодом він дуже добре розвивався, а коли пішов Столярчук, я запропонував свою кандидатуру на роль коментатора. Мені сказали, мовляв, так, звичайно, ми якось одразу про тебе подумали, але ось у нас тут зараз конкурс, давай ми тебе запишемо. Мені тоді дали шматок естафети з Пхенчхану, я на автоматі прокоментував, і так собі думав, що все окей. Мені тоді сказали, мовляв, швидше за все ти будеш коментувати, а зараз питання стоїть в тому, щоб знайти ще одну людину, тому як самому дуже важко це все вивозити. Потім час іде, зі мною ніхто на зв'язок не виходить, залишається буквально три дні до гонки, я ж пишу хлопцям: "Ну що, коли мені там виходити? Мені ж потрібно підготуватися ". А мені відповідають, мовляв, соррі, але ми взяли Тингаєва. Мою реакцію, я думаю, ти приблизно розумієш. Ну ладно, не взяли і не взяли, окей, мені просто не сподобалося те, що раніше нічого не повідомили. Вже до цього мене запрошували на Спорт 1, але я тоді відмовив їм, відповівши, що 99%, що я буду коментувати на UA.
Ніякої образи на UA немає?
Знаєш, якщо я скажу, що немає, це буде нещиро. Але, сказати, щоб, прям, так ображаюся, теж якось не можу. Як то кажуть, на ображених балкони падають, а я ще жити хочу (сміється).
Я ще чув таку версію, що якось на це рішення міг вплинути пан Бринзак.
Я теж чув подібне, але у мене тоді ледь щелепа не відпала. Не вірив, адже я йому взагалі ніде дорогу не переходив і нічого поганого не робив. Ну потім, коли я все ж опинився на Спорт 1, перестав про це думати. Ну чого я буду копатися в цьому? Не взяли і не взяли, нехай. Я дотримуюся правила, що якщо опустиш руки - то простягнеш ноги. Нічого страшного в тому, що я опинився в цьому сезоні поза UA немає. Я ні про що не пошкодував. Тим більше, потім, коли я побачив ці трансляції, які просто перенасичені рекламою. Я особливо на сайтах і форумах не сиджу, але на UA: Біатлон завжди заходжу, воно мені, як рідне. Там теж люди в коментарях часто обурювалися з цього приводу. І якось раз вирішив я подивитися, що ж там за реклами. Потрапив на персьют, який має свою специфіку через швидкоплинність гонки. Коли подивився, то зрозумів, що це треш. І тоді подумав: "Як добре, що я з цим трешем не асоціююся". Яким би ти не був крутим коментатором, в такій ситуації це повний провал. На Спорт 1 було все навпаки. Звичайно, це їх недоробка, що там практично не було реклами, але їх зрозуміти можна. Я думаю, вони це виправлять, реклама повинна бути, все-таки біатлон - це рейтингова штука. Але, коли я побачив, що ми можемо виходити в ефір за 10 хвилин до старту, і ще висіти на церемонії нагородження - зловив себе на думці, що дуже шкода, що у нас далеко не таке покриття, як у UA.
Якщо повертатися до питання про політичну рекламу. Може я дурень, і чогось просто не розумію, але, коли йде гонка, і тут вилітає реклама з пропозицією купити якісь жетончики із зображенням Миколи Чудотворця, це, як на мене, зашквар, хіба ні?
Воно так і є, але чому так виходить? У нас просто немає певної культури в цьому, спортивне телебачення не має якогось правильного маркетингу. Думаю, про ці нюанси вони там краще знають, але, напевно, про них мало хто замислюється. Ось є реклама, значить, її потрібно видати, а що буде на виході - вже нікого не цікавить. Але знову ж таки, щоб мене правильно зрозуміли, я просто висловлюю свою думку, як там було всередині - я ж не знаю. Але, в будь-якому випадку, коли на гонку збирається аудиторія понад 500 тисяч, вони просто повинні були якось проговорювати цей момент. Це ж топ-подія, по суті, і забивати болт на людей в цьому випадку взагалі не можна.
Я тут згадав, що коли була прес-конференція збірної України в жовтні, на ній була присутня Саша Кольцова (член правління НСТУ), і вона тоді відповідала журналістам, що в цьому сезоні вже не буде так багато реклами. Але, якось не склалося.
Я, чесно кажучи, не знаю особисто Сашу Кольцову, тільки знаю, яку посаду вона займає. Знову ж таки, наскільки мені відомо, вона більше фахівець в жанрі музики, ніж в спорті.
Ну, вона, якщо не помиляюся, була солісткою гурту Крихітка Цахес.
Ну, де Крихітка Цахес, а де біатлон? Може і в цьому проблема? Я не знаю, як там це все обговорювалося і робилося, але те, що на виході вийшло не дуже якісно - факт.
Повертаємося безпосередньо до вашої роботи. На зарплату біатлонного коментатора можна прожити в зимовий період?
Ні. Ну, як сказати, з голоду не можна вмерти, але якщо говорити про якесь більш-менш нормальне життя, то тут тяжко. До того ж мені було реально важко через другу роботу. Я вже згадував, що у мене є основна робота, і в 5 ранку я вже там займаюся своїми справами десь до 13-14 години, а вже в 16-17 повинен коментувати гонку. Ясна річ, що я буду не дуже свіжим, в якійсь мірі навіть не дуже підготовленим до гонки. Якось прокручував це в голові. Ось, знаєш, я впевнений, що наша країна заслужила на те, щоб мати чисто біатлонного коментатора. Щоб він не просто прокоментував, і все, а щоб їздив з командою на збори, щоб працював на місці подій і вникав навіть в наймінімальніші нюанси тренувань, щоб постійно вдосконалюватися. Жоден канал зараз собі не може цього дозволити. Зрозуміло, що це дорого. Напевно, це повинно було бути спільне рішення федерації, каналу і якогось спонсора. Так, витратна справа, але в підсумку це дало б якість. Я зараз про себе не кажу, щоб хтось не думав, що я себе там проштовхую. Ось просто береш якогось умовного пацана молодого, якому це цікаво і кидаєш його туди варитися в цьому біатлоні. Теж можна сказати і про футбол. Ну, не може людина класно розбиратися в цьому виді спорту, якщо вона в нього не грала сама. Ось мені подобався Маслаченко, він сам колишній футболіст, з почуттям гумору, до того ж були певні телевізійні задатки у нього. Зараз у нас таких немає. Коли ти коментуєш вид спорту з людиною, яка в ньому профі - це зовсім інша справа. Тому я і намагався наших спортсменів по максимуму підключати на трансляції. Ось, наприклад, Сергій Седнєв - це ж взагалі бомба. Якщо на перших ефірах він трохи затиснутий був, і я з нього видавлював якісь слова, то потім йому вже настільки це подобалося, що були моменти, коли не я його запрошував, а він сам писав мені, що, мовляв, ось завтра він вільний і міг би під'їхати на трансляцію. Андрій Дериземля теж класний мужик, але в силу своєї зайнятості і того, що живе не в Києві, він зміг тільки на одну гонку приїхати. Ось вони знають дуже круті нюанси. Пам'ятаю, коментували з Оленою Підгрушною першу гонку з ЧЄ в Раубічах, вона тоді розповідала про специфічний «лобовик». Це ділянка траси з підйомом. Ще багато цікавинок розповідала. Іра Варвинець розповідала про те, як в Хохфільцені через мокрий сніг просто провисають прапорці. Тобто вітер може бути сильнішим, але вони не так колишуться через зайву вологу. Цікаво? Цікаво! Ось знав би я або ти про такий нюанс? Звичайно ж ні. Або, як Дериземля розповідав про свій пам'ятний мас-старт, в 2003-му, якщо не помиляюся. Він же тоді був 30-м в старт-листі і до нього підходили росіяни, пропонуючи серйозні гроші, щоб він знявся, а вони підтягнули свого запасного на його місце. Ось багато хто б знав про це, якби Андрій не прийшов на ефір? Тому я і кажу, що гості - це круто, з ними ти додаєш нову інформацію, інакше, чим можна здивувати глядача? Сівідатою і моя мала може користуватися, суха статистика вже нікому не цікава. Завдання коментатора - давати драйв, а гість повинен додавати глибину. Ну, і користуючись нагодою, хотів подякувати всім тим, хто приходив до нас на трансляції.
Тут, напевно, питання ще в кількості тих гостей, яких можна запросити. Їх у нас не так і багато.
Так, ось в цьому теж проблема. Але вони дають глибину ефіру, ось це класно, тому, я вважаю, що часто краще з гостем провести трансляцію, ніж самому стрибати по сівідаті. Я не розумію, чому це не всі роблять.
Комусь зручніше коментувати одному, хтось себе так комфортніше відчуває.
Ну, що значить зручніше? Ти відповідаєш за кінцевий продукт, який буде на виході, ти повинен дати глядачеві якість. Коментатор ніколи не дасть більше корисної інформації сам, ніж у варіанті з гостем.
Взагалі, як вам здається, українська спортивна журналістика швидше жива, ніж мертва? І конкретно, її біатлонна сторона.
Ох, ну вона зараз кардинально змінює своє обличчя. Є різні соцмережі, є youtube та інше. Хоча, я пішов зі спортивної журналістки в 2010 році, тому що вона впала вже нижче нікуди. Це взагалі окрема тема для розмови. Ну, ось щось пішло в журналістиці не так, немає в ній комерції. Немає ринку, маркетингу, немає конкуренції. Відповідно і зарплати ось такі. Якщо коротко, то є спортивна журналістика - це більше негативна історія, ніж позитивна.
Окей, а біатлонна сторона?
Ну, а де у нас є зараз біатлонна журналістика? Один профільний сайт і два
першоджерела у якості трансляторів, і все.
Тут питання, швидше, не про кількість, а про якість.
А звідки візьметься якість, коли немає конкурентного ринку? Ну, ось де тоді якість брати? Це ж основи економіки. Ну, і в чому ще мінус самого біатлону, в тому, що це сезонний вид спорту і про нього більшість згадує тільки в листопаді. Тим більше зараз можливостей цим займатися в рази більше, ніж тоді, коли я починав свій шлях в журналістиці. Зараз є і Youtube, і Telegram і ще купа всього. Зрозуміло, що в ці проекти потрібно укидувати гроші, але все ж, це в рази легше, ніж прописувати якусь передачу на телевізорі і проганяти її в ефірі. Зараз біатлон - це робоча тема в плані трафіку.
Мені ще було цікаво запитати вас про «чорний список журналістів Юлії Джими». В коментах на моїй сторінці в Facebook ви написали, що саме туди вона вас і закинула в свій час. В чому причина?
Не знаю, може вона тобі розповідала якось більш детально, але там була проста ситуація. Взагалі, я за неї завжди дуже сильно вболівав, мені навіть іноді дружина говорила: "Іди тоді до своєї Джими, раз ти так за неї біля телевізора кричиш" (сміється). Я був в Сочі, коли команда вигравала золоту медаль Олімпіади, вона до мене приходила на радіо (на підкаст «150 штрафних»), ми з нею записували програму. Але, знаєш, вона змінилася ПОТІМ. Ось та Юля Джима, яка приходила до мене на ефір, і та, яка зі мною посварилася - це дві різні Юлії Джими. Звичайно, це особисто моя думка, хоча багато хто також помічав цей факт.
Тобто, ви з нею посварилися?
Ну, вона якось сказала мені: «Забудь мій номер і номер моєї мами». І після цього я опинився в тому самому її чорному списку.
Так, стоп, а яка була причина таких слів?
Іноді я спілкувався з її мамою. Вона прекрасна жінка, і коли мені потрібно було щось дізнатися про Юлю, і я не хотів турбувати її, то писав або дзвонив мамі. Так ось, в позаминулому сезоні, коли Юля заявила про те, що, швидше за все, закінчить кар'єру, нам на UA: Біатлон дуже багато писали люди з питаннями з цього приводу. Я тоді через тиждень набрав її і перепитав, на що вона відповіла: "Нічого поки не змінюється, моє рішення все ще в силі". Ну, окей, ми тоді написали типову новину з цього приводу в паблік, що, мовляв, ми зв'язалися з Юлією Джимою, і вона заявила, що її рішення про завершення кар'єри залишається в силі. Проходить якийсь час, вона дзвонить мені і каже ось ці слова: "Забудь мій номер і номер моєї мами". Я ж перепитав, в чому причина, а Юля сказала, що не очікувала, що я опублікую цю інформацію. Так, може тут була моя помилка, що я не сказав їй, що маю намір публікувати це, але з іншого боку - про що попереджати? Ми ж не інтерв'ю якесь писали, ну, тут палиця з двома кінцями. Загалом, коли я почув ті слова від неї, звичайно, мені було неприємно, але я так і зробив. Я видалив з телефону її номер і номер її мами. Але вважаю, що я не винен, і нічого поганого їй не зробив. Якби я розумів, що не правий, то з мене б корона не впала, я б спокійно написав їй або подзвонив, сказавши, що вибач, винен. Хоча, знаєш, я звик бачити в людях хороше. Думаю, у неї просто зараз такий період в житті. Але нічого, час все розставить на свої місця. Я ж їй бажаю тільки всього найкращого.
До речі, хотів у вас запитати про дружбу зі спортсменами. Ви якось напихали в коментах на Facebook, коли я там в підписі згадав про свої хороші відносини з Юлею Журавок.
Насправді, це відноситься до всієї журналістики. Коли ти починаєш з усіма «корешитися», то ось щось втрачаєш в собі, в своїх професійних навичках. В якійсь мірі ти втрачаєш критичне мислення. Інша справа - біатлонний світ. Він дуже маленький і не кентувати з кимсь, це практично нереально, потрібно шукати ту саму золоту середину.
А у вас з цим як йдуть справи?
Я не хочу себе хвалити, але, знаєш, мені якось виходить утримувати цей нейтралітет. Єдине, що можу сказати, так це те, що у мене є симпатія до Підручного. Ось ловлю себе на думці, що якщо дізнаюся колись щось погане про Діму, то ніколи це не опублікую ніяким чином. Хоча, можливо, як журналіст я і мав би це зробити. Це було ще задовго то медалі на Чемпіонаті світу, ось просто є якась внутрішня повага, і все. Безумовно, це неправильно, але вона є. До речі, коли він виграв золото в Естерсунді, мене просто накрило прямо під час ефіру. Я тоді на хвилину вимкнув мікрофон після того, як Діма приїхав на фініш. Сидів, і у мене тупо котилися сльози з очей. Пам'ятаю, тоді прийшов додому, і так захотілося випити, а нічого не було. Я просто взяв, розвів спирт з водою. Сиджу, п'ю цю спиртягу, чимось закушую, дивлюся в телефоні цю гонку і знову плачу. А так, якщо говорити про інших спортсменів, то з усіма абсолютно робочі відносини.
З В.М. Бринзаком все окей у вас? Наскільки знаю, він намагається підтримувати зв'язок з трансляторами і коментаторами.
У нас з ним також робочі відносини. Раніше частенько писав з ним різні інтерв'ю, зараз, в разі потреби, можу написати йому в Facebook, де він завжди оперативно відповідає. Під час сезону кілька разів запрошував його на ефіри, але він не міг в силу своєї зайнятості, хоча іноді, як мені здалося, він бачив, що сезон не йде і просто не хотів. Це моя суб'єктивна думка, звичайно. Однак, під час сезону і після нього він мені жодного разу не дзвонив і не говорив, мовляв, щось так чи не так.
Ви останній рік просто-таки варилися у всіх цих біатлонних справах. Якщо говорити про медійну сторону нашого біатлону, то вона рухається в правильному напрямку?
По-перше, потрібно відзначити, що у нас біатлон транслюється вже на двох каналах. Це позитивне зрушення. Але от не вистачає якогось маркетингу. Зрозуміло, що тут хорошого результату домогтися складно, адже спортсмени часто в роз'їздах. Є багато зустрічей з уболівальниками, прес-конференцій та інших заходів, але як на мене, то ось щось не так в цьому всьому, якщо дивитися на його серйозну популярність. Самим спортсменам потрібно звикнути до того, що рейтинг їх спорту зростає, і, не зважаючи на всю зайнятість і інші справи, від самих біатлоністів хотілося б чогось більшого, адже у них мільйони шанувальників. Ти ж бачив, наскільки простіше це відбувається в європейських країнах.
Звичайно, бачив. Але ось тут хотів би зробити комплімент сестрам Семеренко і відзначити їх позитивні зміни в медійному плані. Я їх пам'ятаю в минулому сезоні і в цьому, ну, прям, потужні зміни. Посміхаються, спілкуються і пояснюють, що до чого було під час гонки.
Ось, це круто, але є ж ще і інші біатлоністи. Я не розумію, чому нашим спортсменам ніхто не пояснює всю важливість їх медійності. Звичайно, це важко, адже вони, по суті, виросли в одній системі і перебудовуватися дуже і дуже непросто. Але зміни в цьому плані повинні бути.
У вас не було думки про те, що нам потрібна якась біатлонна студія після гонок?
Була, звичайно була. Знаю, що на UA була студія, але, чесно не бачив жодного разу.
Я дивився. При всій моїй повазі до Даші Кузнєцової і її роботи, я впевнений, що нам потрібно щось інше. В ідеалі у вигляді студії після кожної гонки, а не після кожного етапу і з постійними експертами, які можуть розповісти цікаві інсайди і проаналізувати те, що було на трасі.
Я згоден, що таке потрібно. Але, наскільки я розумію, на Спорт 1 поки такої можливості немає. Хоча, ось основне блюдо на руках - це право на трансляцію. Це з шашликом. Ось шампура є і м'ясо теж, просто бери і нанизуй. Але робити студію заради студії - це відстій, потрібно робити тоді вже щось реально круте. Тим більше, що Спорт 1 - спортивний канал, і їм би було тільки на руку мати таку студію. Особливо, коли є 10-15 хвилин ефіру до гонки і одразу після неї, це взагалі можна було б таку цукерку робити. Але знову ж таки, це все впирається у фінанси. Є аудиторія, є попит на це. Ніхто не говорить, що воно буде приносити шалені прибутки, та якщо цим проектом реально зайнятися, то нехай не ідеально, але добре його зробити можна.
Будемо вірити і сподіватися, що колись ці наші мрії все ж втіляться в життя.
Бесіду вів Влад Омельянченко
Фото - з архіву Сергія Ружицького
|
|
|
